Домагой Віда: «Закінчити кар'єру в «​Динамо»​? Чому б і ні?»

Динамо Київ 4 Вересня, 23:26 936
Домагой Віда: «Закінчити кар'єру в «​Динамо»​? Чому б і ні?»
Хорватський захисник київського клубу розповів про власне майбутнє, пам'ятні ігри та життя в Україні «​Профутболу»

Про майбутню зустріч проти збірної України: Для мене гра проти збірної України буде дещо незвичною, адже мені доведеться грати проти своїх одноклубників з «Динамо». Але можу їм пообіцяти, що в жодному єдиноборстві я не поступлюся і не дивитимуся на прізвища моїх суперників. Також сподіваюся, що зрештою, і Україна, і Хорватія кваліфікуються на Чемпіонат Світу.

Про інтерес «Динамо»: Коли мені надійшла пропозиція з «Динамо» я був з родиною вдома. Мені зателефонував Огнен Вукоєвич і сказав, що мене хочуть бачити у київському клубі. Спочатку я дуже здивувався, це було, наче грім з ясного неба, звісно, мені було приємно, хоча я не відразу дав остаточну відповідь.

Про власну універсальність: Я можу зіграти на будь-якій позиції в обороні. Колись було таке, що у Києві грав лівого захисника. На той момент у мене не було пропозицій від клубів з топ-чемпіонатів, я знав, що «Динамо» це великий клуб із традиціями, а у чемпіонаті України довгий час виступав Даріо Срна. Вважаю, що зробив правильний вибір: я тут виріс, як людина та як фуболіст і граю на високому рівні.

Про Даріо Срну: Я поважаю Срну. Даріо хороша людина та чудовий гравець, я вітаю його з досягненням позначки у 500 ігор за «Шахтар», він мій друг, але лише поза полем. На полі я нікому не даю поблажок, навіть якби грав проти рідного брата.

Про власну результативність: Мені приємно, що під час стандартів мої партнери намагаютья навісити на мене. У роздягальні часто жартують: «Домагой, давай, вирішуй цю гру своїм голом». Звісно, мені подобається забивати, не важливо, чи це сталося у грі з «Шахтарем», чи з іншим клубом. Напрклад, я часто забиваю «Олександрії», хоча, насправді неважливо, хто відзначиться: я, Мораєс, Ярмоленко, чи хтось інший. Головне - підсумкова перемога команди.

Про перший гол: Я пам'ятаю свій перший гол за «Динамо»: подача Ярмоленка з кутового і мій гол головою, навіть пригадую, що ми грали у синіх футболках. Часом я переглядаю цей гол на Ютубі. Найбільш цінний гол? У фіналі Кубка України, у Полтаві, «Шахтарю». Хоча, чемпіонський гол у ворота «Дніпра» теж був не менш важливим.

Про власну емоційність: Я завжди був такий: говорив, кричав на полі. Хлопці не ображаються, коли я іноді підвищую голос і підказую. Такий у мене характер, я дуже емоційний. З суперниками майже не спілкуюся, лише з Калінічем та Срною міг поговорити, але ці слова не для ефіру.

Про виступ на Євро: Шкода, що я не забив на Євро. Мав моменти, і якби відзначився б, Хорватія перемогла б Португалію. На жаль, у збірній мені не вдається забивати так часто, як у «Динамо».

Про травми: Після зіткнення у грі з «Дніпром» я втратив свідомість і нічого не пам'ятав впродовж наступних шести годин. Кожні 15 хвилин я телефонував тренеру з фізичної підготовки і запитував, що зі мною сталося. Мій характер такий, що я ніколи не зупиняюся, ніколи не забираю ніг, чи голови. Навіть тоді, після зіткнення, я за власної ініціативи повернувся на поле, але довго продовжувати гру не зміг.

Про майбутнє: Мені все подобається в Києві: клуб, місто, люди, персонал, тут я щасливий. Я знаю про всі трансферні чутки, але це питання до президента клубу - нехай він вирішує, чи може «Динамо мене продати. Наразі я сконцентрований лише на грі за «Динамо». Закінчити кар'єру в «Динамо»? Чому б і ні? Я вже думав про це, але тут усе залежиь не лише від мене, а й від головного тренера та президента.