Збірна України: напрямок руху визначено

Збірна України 7 Вересня, 16:02 1105
Збірна України: напрямок руху визначено Фото: 1927.kiev.ua
Підсумки першого матчу Андрія Шевченко в якості головного тренера збірної України

Роман Сиволап

Результат та якість гри в першому матч Андрія Шевченко на чолі збірної України виявилися прийнятними. Головне, що в грі національної команди стала помітна тренерська думка.

Напрямок руху. Навряд чи хтось очікував, що протягом тижневого збору тренерському штабу на чолі з Андрієм Шевченко вдасться кардинально змінити гру збірної України. Для мене особисто, було приємним, що вже в першому матчі стала помітна ідея побудови гри національної команди, напрямок у якому планується рухатися для досягнення мети.

Андрій Шевченко разом з помічниками розпочали модернізацію гри збірної. Вже зараз помітно, що дуже важливу роль відіграють ідеї Рауля Ріанчо. Тактична схема 4-1-4-1, контроль м’яча, атакуючі трикутники, високий пресинг, компактність між лініями, активна участь у атакуючих діях флангових захисників. Іспанському прихильнику «гвардіоловщини» вже вдалося такими методами модернізувати гру київського «Динамо».



Звісно, що досягти значного прогресу в діях футболістів збірної за тиждень занять неможливо, навіть, якщо команду України очолив би тренерський тандем Гвардіола – Моурінью. Тому очікувати, що всі проблеми залишаться в минулому з Михайлом Фоменко наївно. Головне, що визначено напрямок руху.

Щоправда визиває занепокоєння, що вже через два роки Рауль Ріанчо розчарувався в динамівському проекті. Причинами такої зміни настрою за словами іспанського фахівця стала втрата мотивації до розвитку підопічних і відсутність можливості провести кадрову ротацію. Аналогічні проблеми можуть виникнути і в збірній України.

Кадровий голод. Для побудови гри за принципами Рауля Ріанчо необхідні футболісти відповідної кваліфікації. На сьогоднішній момент збірна України відчуває гострий кадровий дефіцит на таких позиціях, як лівий захисник, опорний півзахисник, що відповідає вимогам системи Ріанчо та форвард.

Ввечері понеділка на місці лівого захисника збірної не погано дебютував Едуард Соболь. Ім’я двадцятиоднорічного захисника вже давно відомо футбольним фахівцям. Сам Мірча Луческу звернув увагу на вихованця академії запорізького «Металурга», коли йому було ще вісімнадцять років. Але довести до завершення справу виховання Едуарда в справді класного гравця Містеру не вистачило бажання та часу. Здавалося, що кар’єра хлопця, що поневірявся по орендах, піде на спад, але Едуарду пощастило, що Рауль Ріанчо все-таки непогано вивчив український футбол.

Думаю, саме іспанському фахівцю належить ідея запросити, а потім і виставити в стартовому складі гравця, що виступає на орендних умовах за «Зорю». Для першого матчу Едуард зіграв непогано, помітно, що у хлопця є потенціал для прогресу. Хоча до ідеалу флангового захисника Соболю дуже далеко.

Така довіра може сколихнути кар’єру молодого оборонця. Тим більше, що Соболь має прекрасний шанс отримати досвід виступів в Лізі Європи за «Зорю» з такими суперниками, як «Манчестер Юнайтед» та «Фейєнорд». У майбутньому прогрес Едуарда Соболя буде залежати від того чи вдасться йому виграти конкуренцію в бразильця Ісмаілі та закріпитися в «Шахтарі».

При використанні схеми 4-1-4-1 опорний півзахисник відіграє дуже важливу роль в побудові гри команди. В зустрічі з ісландцями на даній позиції діяв Тарас Степаненко. Діяв, як завжди жорстко та відчайдушно, але наявність лише цих якостей є недостатньою для системи гри з контролем м’яча. Для гри на даній позиції необхідний гравець здатний контролювати м’яч під тиском, варіювати напрямки та темп атак. При всій повазі Степанеко даних якостей не має.

В «Динамо» Ребров з Ріанчо для гри на даній позиції виховали Сергія Рибалку. Але півзахисник «Динамо» останнім часом перестав прогресувати, тому не дивно, що поки що тренери збірної на Сергія не розраховують. Але в майбутньому в Рибалки є непогані шанси стати основним гравцем національної команди, якщо звісно «зона комфорту» не затягне півзахисника в свої тенета остаточно.

Інших кандидатів на роль опорного захисника для такої системи гри небагато. Руслан Ротань знаходиться на злеті своєї кар’єри. Юному гравцю молодіжної збірної Беці Вачіберадзе необхідно спершу пробитися до основного складу свого клубу. Владлен Юрченко найбільше підходить за манерою гри для такої позиції, але наслідки травми та інша система гри «Байєру» не дозволяють тренерам збірної прямо зараз розраховувати на півзахисника одного з лідерів Бундесліги. Тому можливо, тренерський штаб збірної буде вимушений змінити ігрову схему з 4-1-4-1 на більш звичну для більшості українських клубів 4-2-3-1.

Мабуть найбільш гострою є проблема відсутності в Україні форвардів високого рівня. Невисокий потенціал наявних номінальних форвардів ми всі побачили в матчах Євро-2016. Роман Зозуля та Євген Селезньов не відповідають сучасним вимогам до форвардів.

Інших нападників здатних вдало виступати на рівні збірних не видно. Пилип Будківський та Артем Кравець навряд чи в теперішньому стані здатні бути ефективнішими за Романа чи Євгена.

У пошуках альтернативних рішень у матчі з ісландцями Андрій Шевченко виставив у ролі «фальшивої дев’ятки» Віктора Коваленка. Талановитий півзахисник «Шахтаря» намагався принести користь команді, але для боротьби з потужними центральними захисниками суперників Віктору необхідно ще багато працювати. Тому можна стверджувати, що такий варіант побудови гри в атаці був також неефективним.

На інших позиціях у української команди також не багато майстрів найвищого рівня.

Натуралізація, як вихід? В умовах кадрового дефіциту все голосніше лунають заклики залучити до лав національної збірної легіонерів, що мають право за правилами ФІФА прийняти українське футбольне громадянство.

Після виклику Тайсона до збірної Бразилії із гравців, що можуть бути залучені до лав національної збірної України залишаються півзахисник «Шахтаря» Марлос, форвард Мораєс та захисник Даніло Сілва, які виступають за «Динамо». При цьому лише Даніло Сілва може бути залучений до збірної вже цієї осені. За правила ФІФА виступати за збірну України Марлос зможе з січня 2017 року, а Мораєс з липня 2017 року.

Чи варто скористатися такою можливістю? На мій погляд, Марлос, Даніло Сілва та Мораєс здатні додати варіативності гри нашої команди, підсилити її атакувальний потенціал.

Чи будуть кроки направлені на підсилення гри національної збірної України вважатися справді патріотичними? На мій погляд, залучення цієї трійки до лав національної команди загрози системі виховання юних футболістів, національній гордості та територіальній цілісності не несуть.

Послугами натуралізованих гравців використовували збірні таких футбольних націй, як італійська, німецька, іспанська. При цьому в футбол ці команди гірше грати не стали, популярність його не впала.

Зрозуміло, що такий крок кардинально позицію української команди в ієрархії світового футболу не змінить, але здобути кілька гучних перемог протягом найближчих років може дозволити.

Колективне керівництво. Думаю, що варто речі називати своїми іменами – на сьогодні помічники Андрія Шевченка Рауль Ріанчо, Мауро Тассотті та Андреа Мальдера на рівних правах формують модель гри національної збірної України. Вже перший матч показав, що Андрія Шевченка ні в якому разі не можна називати «весільним генералом», але про самостійне керування командою поки мова не йде.

До того ж існує ще комітет національних збірних по футболу на чолі з Мироном Маркевичем. Який також по ідеї повинен допомагати Шевченку будувати команду.

Чи буде така колегіальна система побудови керівництва ефективною? Все-таки традиційним є те, що спортивною командою керує головний тренер на принципах єдиноначальності.

В спорті є приклади коли при колективному керівництві вдавалося досягти успіху. Наприклад, тренерський штаб олімпійської збірної Канади по хокею в останні роки формується з кількох кращих на даний момент тренерів НХЛ. При цьому канадцям вдалося двічі поспіль перемогти на Олімпіадах 2010 та 2014 років.

Щоправда, тут необхідно зауважити, що даний приклад є не показовим для національної збірної України по футболу. По-перше, в збірній Канаді працюють вже сформовані самостійні тренери, які вже досягли значного успіху і можуть собі дозволити на місяць забути про свої амбіції та попрацювати на благо країни. По-друге, потужний склад канадців дозволяє припустити, що така команда може досягти успіху взагалі без тренера.

А національна збірна України з футболи такими перевагами похвалитися не може. Рауль Ріанчо, Мауро Тассотті та Андреа Мальдера приїхали в Україну заробляти гроші та реалізовувати свої амбіції. Чи зможуть вони довго спільно працювати на користь команди? Це мабуть найактуальніше на сьогодні питання.

Цикл плідної праці Рауля Ріанчо в «Динамо» завершився вже після другого сезону. При тому, що Рауль був єдиним головним асистентом у Сергія Реброва. Андрію Шевченку складніше, йому доведеться координувати роботу трьох, маючих різні погляди на футбол, фахівців і при цьому паралельно здобуваючи самостійний досвід керівництва командою.

Чи справиться з такою задачею легенда українського футболу покаже час. Дебют для Андрія Миколайовича виявився майже ідеальним, але для довгої успішної тренерської кар’єри Шевченку необхідно пройти дуже довгий шлях, який не буде рівним і складатися тільки з позитивних епізодів.

Дух переможців. Якими б не були ідеальними тренерські методики, але без бажання перемагати у гравців високих результатів не досягти.

У понеділок українцям протистояли не самі майстерні, але дуже сильні ментально суперники. В великій мірі саме завдяки вірі в себе та непоступливості ісландцям вдалося подолати на чемпіонаті Європи не самі слабкі збірні Англії та Австрії.

Українські уболівальники були приголомшені та розчаровані виступом національної команди на Євро-2016. Справа навіть не в результаті, а в відсутності вольових якостей практично в усіх футболістів нашої збірної.

У стартовому матчі відбіркового турніру до чемпіонату Світу 2018 року справи пішли на краще. Наші хлопці змогли відігратися після шокуючого початку, а наприкінці зустрічі навіть отримали шанс вирвати перемогу.

З приводу нереалізованого пенальті Євгеном Коноплянкою було багато коментарів, суть яких зводилося до того, що пенальті – це лотерея і нічого страшного в похибці Євгена немає. Дозвольте не погодитися з такими думками. Футбол – це не тільки здатність швидко бігати та технічно поводитися з м’ячем. Величезну роль у досягненні перемоги відіграє наявність характеру, здатність концентруватися на меті, вміння витримувати величезний психологічний тиск.

«Сонячний хлопчик» українського футболу Євген Коноплянка завжди має гарний настрій та не відноситься до речей з усією серйозністю. В великій мірі завдяки цим якостям йому вдалося пройти іспити особливостями нашого футболу. Але для успіху на найвищому рівні цього недостатньо.



Погодитеся, що тренери «Севільї» Унаї Емері та Хорхе Сампаолі трохи розбираються в грі мільйонів. Не думаю, що обох тренерів не влаштували технічні чи фізичні дані українського півзахисника. Швидше за все, справа в недостатніх вольових якостях Євгена.

У понеділок ввечері нехлюйство Євгена Коноплянки призвело до того, що збірна України не зуміла захопити лідируючу позицію у відбірній групі. На фініші турніру два очки втрачені в Києві можуть відіграти вирішальну роль у турнірній боротьбі.

Сподіваюсь, що Євген таки стане більш відповідальним при цьому не втративши свою легкість та нестандартність на футбольному полі.

Тим більше, що перед очами у Євгена є приклад партнера по збірній Андрія Ярмоленка, який незважаючи на трансферні обставини проявив у матчі з ісландцями себе справжнім лідером національної команди.

Крім Ярмоленка у ментальному плані сподобалися юні гравці збірної Олександр Зінченко, Віктор Коваленко, Едуард Соболь. Було помітно, що прагнуть до перемоги Ярослав Ракицький та Богдан Бутко.

Не можна сказати, що в прагненні перемогти українці значно перевершили своїх ісландських суперників. Але в тому, що не поступилися це точно. Враховуючи, що ісландці зараз є однією з найбільш вольових команд Європи – такий стан речей є комплементом.

Висновки. Нарешті ми отримали відповіді в якому напрямку піде збірна з тренером Шевченко на капітанському містку. Якщо команді під керівництвом Андрія Шевченко вдасться забезпечити логічний розвиток та сприйняття підопічними своїх ідей можна буде розраховувати на успіх.

Серед членів цієї команди достатньо людей, що підтвердили свою здатність створювати гарний футбольний продукт: Мирон Маркевич, Рауль Ріанчо, Євген Красніков, Мауро Тассотті, Андреа Мальдера. Зараз дуже важливо, щоб їм вдалося досягти синергії своїх зусиль.

У збірної України є значний потенціал для прогресу. Сподіваюсь, що майбутньому українці переймуть естафету по створенню сенсацій у ісландців. Суперники по відбірні групі в українців рівні, але не можна сказати, що вони виглядають непереможними. На мою думку, збірній України по силам сперечатися за путівку на чемпіонат Світу.



Щодо самого Андрія Шевченка, то йому необхідно зрозуміти, що шлях до вершини тренерської майстерності не буде легким, будуть перемоги та прикрі поразки. В Андрія Миколайовича є дві якості, які дозволили йому вирости в гравця світового рівня, це - любов до футболу та амбіційність. Чи вистачить цього набору для того, щоб стати кваліфікованим тренером покаже час.