Повернення чемпіона

Футбол України 8 Вересня, 14:34 887
Повернення чемпіона
​Коли кажуть, що спорт поза політикою — це викликає легку посмішку з присмаком смутку. Особливо в Україні, особливо якщо це стосується футбольного Криму та Донбасу.

Почесно бути першим чемпіоном незалежної країни з футболу. Твоє ім'я вже вписане в історію футболу цієї держави, як би не склалася твоя доля надалі. У 1992 році таким клубом стала сімферопольська “Таврія”. У 2014 році, після анексії Криму, клуб був ліквідований разом з усією організаційною базою, яка була. На її місці російські окупанти та зрадники створили іншу команду — ТСК. Спочатку вона виступала у чемпіонаті Росії, а після заборони від УЄФА — у чемпіонаті Криму.

Варто відзначити, що хоч УЄФА і підтримав створення чемпіонату півострова, проте і рівень команд/гравців залишає бажати кращого, і перспективи надто туманні. У чемпіонаті України ти не пограєш, бо можеш потрапити під санкції зі сторони ФФУ. Та ще й у мас-медіа шквал негативу на тебе виллється надто великий. А в Росії... Там своїх гравців вистачає. До того ж, фінансова ситуація кримського футболу “вдала” - команди розвалюються, гроші не виплачують. Ні, вони виділяються, звісно. Проте не у такій кількості, яка потрібна. Та ще й процент йде до кишень місцевих чиновників.

Так, використовувати чемпіонат Криму як окреме змагання вигідно пропагандистам Кремля, адже у свідомості пересічних росіян, особливо тих, хто кричить на кожному кроці “КрымНаш”, це перемога. Безперечна, безумовна. Мовляв, ми самі вибрали свій шлях, і неважливо, що при цьому порушили майже всі міжнародні договори/конференції, Конституцію України, закони.

Ейфорія проходить, люди розуміють все краще, що вислів “...А дальше хоть камни с неба” не у такому вже й переносному значені можна вживати. І тут ще й “бендерівці” відтворюють свою Федерацію Футболу Криму та першого чемпіона України - “Таврію”. Ясно, що шквал емоцій, хвилювань, нерозуміння, гніву виливається через підконтрольні Кремлю ЗМІ. Точніше — усю російську пресу. Історична ретроспектива знову виходить у світ, пригадують “референдум”, містичних фашистів у Києві, яких ніхто не бачив, окрім російських журналістів і надто диких “ватників”.

За словами президента ФФК та “Таврії” Сергія Куніцина, коли він захотів провести влітку 2014 року футбольний турнір серед дітей у вже окупованому Криму, окрім того, що команди почали залякувати, так турнір і зовсім заборонили. Стадіон, на якому планувався турнір — наразі пасовище для корів. Та й, за чутками, стадіон “Локомотив”, домашню арену “Таврії”, окупаційна влада хоче знести.

Для українського футболу відтворення “Таврії” та ФФК — знакова подія. З футбольної точки зору ми знову маємо свого першого чемпіона та Федерацію. З політичної — це показник того, що ніхто і ніколи не відмовиться від Криму, що він був, є і буде українським. Та й для аматорського футболу це добре. Лише подивіться на список учасників любительського чемпіонату у цьому році: “Металіст-1925”, “Металург” Запоріжжя, “Кривбас” Кривий Ріг, “Нива” Тернопіль, ФК “Львів”. Тепер ще й “Таврія”.

Місцем свого базування кримчани вибрали місто Берислав, Херсонська область. Спочатку хотіли вибрати Херсон, проте через стан поля на єдиному стадіоні у місті, який може приймати матчі аматорського чемпіонату (навіть друга ліга), було вибрано саме районний центр з населенням у 15 тисяч осіб. Та й до Криму ближче, а це важливо.

Як показав перший матч, команда будується, фанати підтримують молодий та незіграний колектив Сергія Шевченка (питань щодо нього було багато. Сподіваюсь, у розмові з фанатами їх було вирішено). Перспективи є, команда, за словами президента Сергія Куніцина, не хоче відбувати номер, а має намір прогресувати і знову виступати в УПЛ.

Фінансування, екіпірування, автомобільний транспорт — кримчани цим забезпечені.

Розмов щодо “Таврії” ще буде багато. Особливо з-за “парєбріка”. Проте, “собаки лають, караван їде”, а розрив шаблону окупантів свідчить про те, що український футбол, зокрема кримський, на правильному шляху. І Крим — це Україна.

Олександр Ушаков