Гра у Харкові підтвердила, що футболісти «Динамо» потроху відходять від дворічного «іспанського наркозу», під яким українська команда вперто намагалася грати у стилі іспанських команд. Із цього нічого прогнозовано не вийшло — аби грати «по-іспанськи», в основному складі «Динамо» мало би бути згідно до ліміту семеро іспанців. Тому що у наших хлопців, у хорошому сенсі цього слова, просто ноги по-іншому ростуть.
Отож, перед грою із «Шахтарем» Сергій Ребров вільно чи не вільно відійшов на певний час від «іспанської» гри. Насамперед зробив нормальний лівий фланг — замість непереконливого Антунеса вийшов думаючий Макаренко, а замість Гонсалеса, який так і не «адаптувався», вийшов Гусєв. Плюс відповідальність за результат змусила Реброва забути про «травму» Хачеріді і поставити свого найкращого захисника у склад. На жаль, альтернативи Мораесу у нападі нині немає. А Мораес, як і Морозюк, є дуже хорошими гравцями рівня донецького «Металурга». Дарма очікувати від них гри вищого рівня.
«Гальмувати» гру безглуздим катанням мяча динамівці проти «Шахтаря» не стали. Ми нарешті побачили у виконанні команди справжній футбол із швидким переходом до атаки, із фланговими проривами, із забіганнями у вільні зони. Проблеми були із зіграністю Віди та Хачеріді. І взагалі лінія захисту у такому вигляді грала уперше. А якби так одразу? А якби не «виховували» Хачеріді, не покладалися на Антунеса, який як був непорозумінням, так і залишився? І при цьому всьому кияни пропустили лише один м’яч!
Чи можна було виграти? Звісно, що так. У Реброва були варіанти — або «добивати» суперника після забитого м’яча, або «сушити» гру. Можна зрозуміти тренера — дуже хотілося зберегти результат. Тому у другій половині гри «Динамо» знову почало діяти під «іспанським наркозом», намагаючись катати м’яч на своїй половині. Із надмотивованими «шахтарями» це було би вироком. Якби не самовідданість у захисті, якби не помилки арбітра на користь гостей, динамівці навряд чи вистояли б. Допомогла також «майстерність» Бернарда та Коваленка, які ще раз довели, що жоден «піар» не замінить класу гри у футбол, якого вони не мають.
Фактично ми побачили у Харкові матч Україна — Бразилія. Поки українці, які визначають гру «Динамо», грали у динамівський футбол, гості мали перевагу. Коли ж спробували повернутися до футболу «іспанського», ледь унесли ноги від донецьких, а точніше давно вже київських — за місцем проживання та тренувань — бразильців.
Хочеться сподіватися, що «іспанський наркоз» найближчим часом остаточно вивітриться із гри «Динамо», а молоді хлопці, які вже втомилися обігрувати «Шахтар» у першості дублерів, отримають місце на полі, як колись Хачеріді, Ярмоленко та Гармаш. І тоді все у «Динамо» буде добре.
Микола НЕСЕНЮК
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
