Так, глядач хоче, щоб його заінтригували. Перш за все – грою. А у цьому компоненті наш чемпіонат «впав» після окупації Криму та початку війни на Донбасі. Провідні гравці багатьох команд роз’їхались хто куди, гроші не вкладаються у клуби, спонсори не надто активно приходять. Та й зміна формату, зниження кількості команд-учасників до 14, а потім і до 12 – не додало великого оптимізму. Окрім одного моменту – поєдинків «Динамо» - «Шахтар» тепер стане вдвічі більше.
Давно Харків не приймав великих матчів з шаленою інтригою. Містяни хотіли побачити цікавий футбол на власні очі, адже, на превеликий жаль, «Металіст» ще не скоро зможе грати у єврокубках. Раніше, коли у команді був Ярославський, а у чемпіонаті було 4-5 рівних команд, які боролись за високі місця, людей збиралось на ОСК «Металіст» під 40 тисяч. Навіть на «рядові» матчі приходило мінімум півстадіону.
У минулому сезоні найбільша кількість глядачів була на НСК «Олімпійський» - 32 тисячі. Знову ж таки, на матчі «Динамо» - «Шахтар» раніше приходило і більше, але вибагливий київський глядач, київський вболівальник не йшов. Хтозна, скільки б залишилось під кінець матчу, згадуючи той ганебний результат. Досиджувати до кінця, гнати команду вперед, підтримувати за будь-якого рахунку у нас не дуже прийнято, на жаль.
Та й питання квитків гостро стоїть. У «Шахтарі» їх продають на матчі з «Динамо» за спеціальною схемою. У київському клубі вирішили зробити легше – ціну підняти у декілька разів. Навіщо, заради чого – питання риторичне. Можливо, таким чином рекламують купівлю абонементів на сезон. Точної відповіді явно немає. Та й на Лігу чемпіонів не надто адекватна цінова політика вибудовується у київського клубу, зважаючи на економічну ситуацію в країні. Це впливає на рівень вболівальників напряму.
Цікаво буде подивитись у вівторок ввечері на наповненість «Олімпійського». На топ-команди у нас ходять, люблять ходити, адже це Ліга чемпіонів. Пам’ятаєте матч проти «Челсі»? Так, напередодні кияни програли «Шахтарю» - 0:3. Було 32 тисячі. На лондонців прийшло подивитись більше 60 тисяч вболівальників, весь стадіон був забитий. А що потім? А потім була УПЛ. На «Металіст» прийшло 10.900 глядачів, а на поєдинок проти «Сталі» - 7 тисяч. І не кажіть, що у нас ходять не на «зіркові» команди, «зіркові» особистості.
Можливо, якість гри «Динамо» і приведе на стадіон вболівальників, але… Коли київська команда займала 3 та 4 місце у чемпіонаті, людей було значно більше. Ті ж матчі з «Говерлою», яка плелась в кінці таблиці, збирали по 17 тисяч. І це наприкінці осені, у листопаді.
Ціна квитка? Ситуація в країні? Без сумніву, вони вплинули на відвідуваність, але ж гра покращилась, чемпіонські титули, Кубки, Суперкубок… Принцип: «Ходити на свою команду, а не на клуб-суперник» явно не у моді. Можна казати і про усім відому вибагливість київської публіки. Проте, футбол – це пристрасть, це те, що повинно бути у серці кожного чоловіка.
Ходити на стадіон чи ні – вибір кожного, але, як казав великий Лобановскьий: «Ті, хто не ходить на стадіон, не мають права говорити про футбол». Палітра емоцій, пристрасть, адреналін, жива підтримка команди – не пусті слова. Вони потрібні команді, така «розрядка» потрібна людині. Ніякий телевізор не може передати цього.
Та й не зможе ніколи. Це – нереально.
Олександр Ушаков
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
