Нічия дебютанта групового етапу Ліги Європи в матчі проти іменитого і статусного «Фенербахче» – то прекрасний результат. «Зоря» має право бути задоволеною і пишатися проробленою роботою. Втім, зараз, коли після гри не пройшло й доби, луганці навряд чи можуть насолоджуватися моментом. 1:1 – гарно виглядає лише на папері. На практиці ж така нічия – то болісний удар по самолюбству.
Цей матч найважливішим, напевно, був для Юрія Вернидуба. Тренер здобув репутацію вмілого, старанного футбольного «будівельника», але досить часто на свою адресу спеціаліст чує критику за відсутність варіативності, за часті спади, які спіткають «Зорю», за нестабільність, яка спостерігається в грі луганської команди. Відтак, кращого мірила, аніж поєдинки Ліги Європи проти іменитих Фенербахче, МЮ і «Фейєнорда», годі було й шукати.
І ось відкривала «Зоря» серію домашнім матчем проти турецької команди. Зізнаємось чесно: те, що побачили глядачі даного матчу, явно перевищило сподівання, які були покладені на підопічних Вернидуба. Команда виглядала не просто добре, команда виглядала зріло. І в тому величезна заслуга саме тренера, який не лише тактично вірно побудував гру «Зорі», але й знайшов потрібні для психології своїх підопічних слова.
«Зоря» не вражала кількістю і якістю моментів, зате не поступалася в боротьбі, не виділила суперникові аж надто багато поваги. «Зоря» зробила футбол трудовим, змусивши зірок віце-чемпіону Туреччини почувати себе вкрай некомфортно. Й розкішний гол Дмитра Гречишкіна, здавалося, остаточно деморалізував і без того хитку команду Діка Адвокаата.
Але потім для «канарок» відбулося те, що в простонароді називають «поперло». Спочатку вихід на поле Пауліньо, який зовсім не увійшов в гру і фактично залишив «Зорю» в меншості. Потім надлишкові три хвилини, які десь привиділись арбітрові. Ще пізніше – шалений удар Сімона К'яера. Тут «Фенербахче» врятувався не завдяки досвіду, не завдяки фінальному штурму або ж хитрому плану - просто завдяки везінню.
Ось саме з цієї точки зору Юрію Вернидубу й може бути образливо за цю нічию. Стартувати з перемоги, яку «Зоря», в принципі, заслужила, - було б ідеально. А так доводиться переживати не лише гіркоту втрати двох турнірних очок, а й боротися зі стресом, отриманим від такого шокуючого завершення поєдинку.
Що ж, це школа. Школа, яка мусить зробити команду (і кожного окремого її члена) сильнішою. Банальні слова – зате такі актуальні у даному випадку. Юрій Вернидуб уже не раз терпів важкі удари долі, тож мусить витерпіти і цей. І терплячих рано чи пізно знайде винагорода.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
