10 років тому, у 2006, на секторі київського «Динамо» було засновано одне з найстарших і відомих фанатських угруповань, колектив VIVA KYIV. І сьогодні хлопці відзначають свій ювілей.
В інтерв’ю 1927.kiev.ua один з лідерів об’єднання фанатів – Den – розповів про створення фірми, її існування, плани на майбутнє. Не обійшлось і без розмов про Революцію Гідності та війну.
- Viva-Viva-Україна! Саме цей заряд лунав на території Німеччини під час чемпіонату світу в 2006-му році. Цей факт і став визначальним у виборі назви для майбутнього ультрас-угруповання хохлів. Групу створили чотири людини, які познайомились, власне, в автобусі Київ-Лейпциг-Київ. Датою заснування ми вважаємо - 16 вересня 2006 року.
- Під час чемпіонату світу-2006 були ж й інші заряди. Чому саме цей?
- Після поїздки ми зібрались у пабі, організували дуже круту вечірку. Серед запрошених були не тільки хлопці, які їздили з нами в одному автобусі на чемпіонат світу в Німеччині, але і наші друзі, їх знайомі. Було багато пісень, музики, пива, їжі. Стосовно заряду «Viva-Viva-Україна», напевно, він був найбільш емоційним, позитивним та сильним. Та й на інших мовах він цілком зрозумілий. Так що було 3 чи 4 варіанти, але більшість вибрала саме цей заряд як основний для назви групи. Перший банер, до речі, був саме Viva Ukraine. Згодом ми зрозуміли, що немає бажання збирати фанатів збірної по всій Україні, не було ніякого перемир’я, і ворогів було більше, аніж друзів. А головне, клуб Динамо нам ближчий! Таким чином, через 3-4 місяці відсіялась мажорна братія, залишились лише вболівальники нашого великого клубу. Банер залишився, але ми вже стали VIVA KYIV.
Сектор фанатів «Динамо» Київ. Перший банер VIVA.
- У 2006 році, наскільки я знаю, дуже багато з’являлось нових колективів на динамівському секторі. Не було страху, що можете загубитись?
- Напевно, ми навіть і не знали, що з’являються нові об’єднання. Нам здавалось, що ми перша ультрас-банда, нам це надавало певне натхнення. Особливо, коли ми зробили і підняли першу розтяжку на матчі проти «Реалу» на нашому секторі. Після нас решта взяла цей вид перформансу «на озброєння», і понеслось.
Перший двуручник.
- Чому саме ультрас-група? Тоді, в основному, створювались навколофутбольні банди.
- Ті хлопці, які приїхали з чемпіонату світу, більше бачили яскраву підтримку збірних. До того ж, ми бачили європейські перфоманси, італійська красива картинка манила... Хотілось робити щось схоже і у нас. Тому навколофутбол пройшов повз нас.
- Тобто, бажання красивої підтримки клубу керувало вами?
- Так. І голосом, і візуально. Багато хто може погодитись, що пара споукменів – один з VIVA, інший з Grandе – одна з найкращих за всі часи руху (Артем Пельмень та Слава). Вони чудово працювали як в парі, так і поодинці. Їх харизма та енергія заряджала увесь сектор.
- Як відбувався набір людей? Були певні критерії?
- Зразу можу сказати – тоді відбір людей був не таким, як зараз. З однієї сторони – багато приходило різних персонажів. А з іншої – немало і покидало нас, не протримавшись в колективі і кількох місяців через різні обставини. Дуже відчутною була різниця у віці, світогляді. У певні періоди було ледь не 88 чоловік у нас. Та й неналежну увагу приділяли цьому питанню. Про що можна казати, якщо деякі основні хлопці були далеко не прикладом для молодого покоління.
Але є і плюси – багато хлопців, які раніше були у нас в колективі, перейшли в навколофутбольні групи, створили свої банди, які на даний момент є основними на секторі.
- Ставка робилась на кількість, а не на якість?
- Абсолютно точно. Зараз цей підхід змінився, нас менше, але ми один одного знаємо, довіряємо, і нові хлопці бачать, що тут досить серйозний рівень. Колектив – це не тільки відзначити разом Новий Рік чи намалювати банер, а це допомога, тренування, виїзди, спільний відпочинок.
Великий банер до Ліги чемпіонів.
- Ти сказав про різний вік, світогляд. Але й в інших об’єднаннях є така різноманітність. При цьому вони досить вдало існують, заявляють про себе. Чого вам не вистачило?
- Основні розбіжності були у відношенні до сектору, підтримки команди і спорту. Деякі, хто примусово покинули нашу банду, вважали, що на трибуні не важлива сила кулака, а краще намалювати прапор, хтось взагалі дозволяв випити зайвого. Багато хто не хотів малювати банера, а бажав бути в навколофутбольному середовищі.
- Шкода було прощатись з людьми, які покидали банду?
- Важко сказати. Тоді багато хто сам йшов, більше половини ми самі вигнали. Однак в 2011 підійшла велика кількість нових, молодих хлопців, які забажали стати частиною VIVA-KYIV. Вже через пару років вони стали основними у банді.
- Є якась перевірка перед тим, як людина офіційно буде в колективі?
- Раніше достатньо було лише бажання. На сьогодні ти повинен бути фанатом ДК, тренованим, спортивним, ідейним, бути охайним, здоровим тілом і духом.
- Пік розвитку VIVA – 2008-2010 рік. Піротехніка, перформанси, графіті. Це найкращі ваші роки?
- Хочеться вірити у майбутнє. Не люблю жити минулим, краще насолоджуватись сьогоденням і дивитись вперед. Все попереду!
- Повернемось до внутрішнього конфлікту в 2011-му, який обговорювала вся фанатська тусовка. Що тоді у вас сталось? Чи це внутрішньо колективні моменти, які не слід виносити на публіку?
- Час лікує, події в Україні об’єднали багатьох. І дали зрозуміти, що усі наші суперечки були неважливими, якщо порівнювати з ситуацією в країні. Багато хто став дорослішим, заспокоїлись. Ми всі фанати Динамо! Час показав, що банда живе, розвивається і буде надалі це робити. Це головний посил скептикам, які не вірили у наше існування після того, як нас покинула левова частина людей.
- У 2011 році ще й конфлікти були з владою, з клубом. Цей конфлікт і зменшення складу VIVA – наслідок і того, що потрібно було давати силовий опір «тітушкам»?
- Ні, ці конфлікти не пов’язані між собою. Ми пішли з секторів фан-клубу, я та декілька хлопців з нашої трибуни звільнились зі структури клубу. Однак я завжди вважав і мріяв про сильний колектив. Певні хлопці не хотіли приділяти увагу спорту, тренуванням. Цей напрямок дуже сильно буксував. Коли більшість стала вибирати цей вектор – стало легше. А зараз та й взагалі. Тому ми зараз можемо брати лише людей, які приділяють належну увагу спорту.
Власне, сам Den.
- Зараз правила прийому ще жорсткіші?
- Неймовірно (Посміхається).
- Революція Гідності. Яку участь VIVA брала?
- Дуже багато хлопців брали участь у ній. Багато хлопців стояли усі дні на Майдані. Допомагали усі. Брали участь у подіях на Грушевського та у захопленню Дому Профспілок. Загалом, ця будівля якась знакова для мене. Коли почалася пожежа, ми з Максом виносили звідти речі та медикаменти. Ще б півгодини - і ми могли б там застрягти, дихати було неможливо… Звісно, і поранені були серед нас, на щастя, не серйозні травми. Дуже часто полювання на «тітушок» влаштовували. А потім війна…
- Багато людей на фронті?
- Були хлопці з VIVA. Зараз нікого з наших немає на фронті. Один був дуже серйозно поранений, ледь витягли його. Не останню роль зіграла його дівчина, зараз вже дружина. А його друг, фанат ДК, який завжди з нами на секторі стояв, загинув під Іловайськом. Слава Героям!
Стікер VIVA KYIV. Україна, Донецька область, село Піски. Лютий 2015
- Не тільки своїм побратимам, а армії загалом - допомагали?
- Звичайно. Купували продукти харчування, амуніцію разом з усіма ультрас Динамо Київ. Налагоджена комунікація, якщо комусь щось потрібно, то це купувалось дуже швидко і відправлялось на фронт.
- Наразі на фронті «перемир’я», Мінськ-2. Підтримуєш?
- Зараз ми вже розуміємо, що це політичний і бізнесовий крок. При бажанні війна могла б вже закінчитись. Але це не вигідно політикам однієї та іншої країни. А бізнесменам тим паче.
- «Рози», футболки. Самоідентифікація певна. Коли були створені перші рози колективу?
- Майже одразу. Мені завжди імпонувало, що у нас була певна самоідентифікація. Ми завжди вирізнялись «розами», футболками. Перші наші шарфи намагаються купити різні колекціонери, але марно. Усі, у кого вона є, цінують її і ніколи не продадуть, я в цьому впевнений. А зараз, щоб отримати розу та футболку VIVA KYIV, треба багато попрацювати над собою, тренуватися, брати участь в темах та відкатати мінімум 10 виїздів разом з хлопцями. Це серйозний рівень. За рік її майже нереально отримати.
- Перевірка часом?
- Часом і справою. Хоча футболка більше для перформансу, та й красиво, коли колектив у них стоїть на секторі. Важливі справи!
Нинішній склад VIVA KYIV. Члени фанатських колективів не надто полюбляють розкривати свої обличчя.
- Порівняно з 2006 роком ультра трибуна більшою стала і за кількістю, і за якістю. Є на секторі колектив, який нагадує тобі VIVA у молодості?
- Не згоден із тим, що зараз гарний час для трибуни Хохлів. Окрім відомих розділів, йде омолодження сектору. Рівень чемпіонату та економічне становище України знизив показник відвідуваності матчів. Гадаю, зараз невеликий занепад, незважаючи на досвід у створенні великих і красивих перформансів. Але так, щоб ми підтримували команду як одне ціле, заряджали в один голос – немає. Молоді ще не навчились, а більш досвідчені – втомились. Так було завжди – є сплеск, є занепад. Як за якістю, так і за кількістю.
- Цікава тенденція є. Коли «Динамо» було на 3-4 місці, ходило багато людей. Почали вигравати трофеї – менше людей.
- Ось прикол. Уявіть, що Динамо вилітає у нижчу лігу. Тоді було б чітко зрозуміло, хто є хто. Грали б на стадіоні Динамо ім. В. В. Лобановського, за команду глотку рвуть тільки найвідданіші, «кузьма» приходить не на барсу-реал, а подивитись на київську футбольну молодь…
Сьогодні на НСК тільки ультрас-трибуна більш-менш заповнена. Для багатьох не вистачає адреналіну, усе тихо-мирно. Немає опонентів, міліції на трибунах, мало цікавих суперників на полі. Можна щось сказати і про футболістів, які не завжди дякують вболівальникам, грають лише за бабло, легко подорожують до клубів-ворогів. Не дивно, що приблизно раз у два роки згадуємо заряд: «ми «Динамо» - ви гівно».
- Повернемось до ювілярів. Як щодо участі людей з VIVA у навколофутбольних справах?
- Дехто брав участь у великих загальних темах. Вони не фігурували у звітах, але були там. Після 2012 року основним напрямком у нашому розвитку був спорт. Впевнений, що у недалекому майбутньому наші хлопці будуть брать участь не лише у загальних темах, але й у індивідуальних.
VIVA KYIV
- Загалом, які плани на майбутнє?
- Особисто для мене – дуже хотілось би, щоб хлопці самі приймали рішення, брали відповідальність на себе, нових людей залучали, більше разом проводили вільний час. Це також є відмінність від колишніх нас. Особисто я ніколи не думав відходити, адже якщо за стільки часу не відійшов (першій виїзд у 1987 році), то не знаю, що може вплинути на це. Мені не заважає ні сім’я, ні бізнес, ні двоє синів. Мрія багатьох фанатів Динамо, щоб не тільки молодь стояла на секторі, але щоб було і багато людей зі стажем, які активно фанатіють у Києві і на виїзних матчах.
- Батьківська мрія, щоб діти були у VIVA?
- Хлопці, звичайно, були на секторі. Старший був на деяких виїздах. Фаєри палив, не боїться цього, адже піротехніка не злочин. Через декілька років, думаю, він буде доречним на секторі.
Молодший у 2,5 роки прийшов на сектор. Напевно, це один з найяскравіших його спогадів. Зараз, коли він бачить біло-синю футболку, завжди каже: «Динамо».
Розмовляв Олександр Ушаков
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
