«Словенець, який займав в УЄФА пости в юридичному комітеті, анонсував реформи європейського футболу, серед них - прозорість фінансових справ, а також очікувано буде позбавлятися від людей, які працювали з його попередником, французом Мішелем Платіні», - йдеться у статті «Григорій Суркіс програв фінал Ліги Чемпіонів» видання «Деловая столица».
Серед кандидатів на посаду президента УЄФА називали і Григорія Суркіса, проте така можливість виглядала сумнівною, адже почати кампанію за своє обрання означало привернути зайву увагу до своєї персони в ЗМІ. Тому, очевидно, Суркіс обрав для себе більш зручний варіант - тихо досидіти на посаді віце-президента УЄФА на той час, коли нова мітла почне мести по-новому. І ось мітла з'явилася.
Ситуацію посилює і те, що Чеферін не був фаворитом Суркіса. Як повідомляли ЗМІ, спочатку ставка робилася на іспанця Хосе Анхеля Вільяр Лену (подейкують, що його спочатку підтримувала і Росія), а після того як той зійшов з дистанції, на Міхаеля ван Прааг. Причому, як стверджувала преса, відкоригувати позицію національних футбольних асоціацій в потрібному напрямку намагалися за допомогою зв'язків в дипломатичних колах. Але кулуарна робота в підсумку успіхом не увінчалася.
Втім, проблеми Суркіса, своєї людини у керівництві європейським футболом, не повинні засмучувати українців. Григорій Михайлович після скандалу з Блаттером і Платіні і так втратив реальний вплив.
Серйозний удар по ньому завдала і трагічна загибель в ДТП у грудні 2015 року грузинського функціонера УЄФА Давида Петріашвілі, якого називали «рішалом» Платіні. Крім того, як писали ЗМІ, грузин був «зв'язковим» між Суркісом і екс-президентом УЄФА по «робочих питаннях».
Ще один момент, чому українці не повинні шкодувати про втрату Суркісом свого впливу - його зв'язки з Росією. У минулому році в ЗМІ з'явилися публікації, що Григорій Михайлович в Санкт-Петербурзі зустрічався з Володимиром Путіним. Компанію йому склав кум Путіна Віктор Медведчук. За інсайдерською інформацією, темою зустрічі стали переговори щодо запобігання перегляду ФІФА рішення про проведення чемпіонату світу 2018 року в Росії. Після корупційного скандалу, фігурантом якого став Блаттер, розмови з цього приводу посилилися. На той момент головним кандидатом на пост президента ФІФА вважався Платіні, який, як підозрювали в Кремлі, міг ініціювати скасування Мундіалю в РФ. Суркіс, як зазначалося в публікації, повинен був вплинути на Платіні в позитивному для Москви руслі.
Цікаво, що незабаром після цієї зустрічі «скелети з шафи» екс-президента УЄФА з'явилися в пресі. Втім, футбольні аналітики побачили в зливі компромату не тільки російський слід, а й «відплатну руку» Блаттера, який в той час ще сподівався відмахатися від настирливих борців з корупцією і залишитися в кріслі. В результаті і сам потонув, і Платіні за собою потягнув.
У 2015 р Федерація футболу України подала заявку на проведення фіналу Ліги чемпіонів 2017-2018 рр. в Києві. І відразу ж навколо цього почалися пересуди. Мовляв, УЄФА відмовить, оскільки Суркіс - з команди Платіні, а до неї вже немає довіри. Та й сам він нібито був проти, оскільки фінал ЛЧ в Києві - не його ініціатива. У січні повідомлялося, що Григорій Михайлович намагався перенести засідання виконкому УЄФА, на якому планували затвердити місто-господар фіналу Ліги чемпіонів в 2018 р.
А ще в зриві нашої заявки підозрювали Москву, оскільки київський фінал напередодні старту чемпіонату світу в Росії там розцінюють як важкий ляпас. Одним з улюблених фейків російської пропаганди про Україну є твердження, що у нас настільки все погано з економікою, що ми не проведемо ні «Євробачення», ні, тим більше, серйозний спортивний захід. І що Захід від України відвернувся, а з Росії ось-ось знімуть санкції. Рішення ж УЄФА означає: Москва знову політично провалилася. Причому - з тріском.
Що ж стосується Суркіса, то якщо підозри на його адресу є безпідставними, фінал Ліги чемпіонів в Києві в 2018 р. можна вважати особистим програшем віце-президента. За великим рахунком, нинішня перемога Києва відбулася в першу чергу завдяки роботі вже нового керівництва ФФУ на чолі з Андрієм Павелком. Та й ситуація у Федерації показує, що команда Суркіса де-факто відходить на другі, а іноді навіть треті ролі. Зрештою, він повністю програє в медіа своїм основним конкурентам.
Його останній і єдиний козир - столичне «Динамо». Ось тільки на останній матч з «Наполі» вболівальники просто не прийшли. Повернення у великий футбол Суркіс повинен почати з того, з чого починав двадцять років тому - з відродження улюбленого клубу половини України. Без цього його зірка буде тільки згасати.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
