Інше питання, що сама гра одного з лідерів команди по ходу всього поєдинку залишала бажати кращого, а коли у тебе мало що виходить, до точки, мабуть, краще не підходити.
Чому представник тепер уже німецького чемпіонату в першому матчі під керівництвом Андрія Шевченка мав такий бляклий вигляд - питання, яке повинне турбувати вже не тільки уболівальників, але і тренерський штаб нашої національної команди.
По ходу поєдинку часто складалося враження, що Коноплянка діє немов сам по собі - не помічає партнерів, не заохочує їх забігання й іншу допомогу в атаці. Свої півдюжини вдалих обведень він, звичайно ж, зробив, але фірмовий трюк лівого вінгера «синьо-жовтих» сьогодні з легкістю назве навіть учень середньої футбольної школи: зміщення в середину поля і подальший удар по воротах з не найзручнішої позиції - ось і весь нинішній арсенал футболіста. Бували часи, коли це працювало, але зараз...
Друге питання - гра Євгена в обороні. Як її оцінити, якщо в активі хавбека немає жодного єдиноборства в захисній фазі? Відборів - нуль, перехоплення - одне. Підкріпити б всі ці дані біговою роботою, подивитися на переміщення без м'яча, відкривання, участь в пресингу та інший метраж (в тому числі пішки), але такої інформації у нас, на жаль, немає. Зате точно вона є у наставників. Значить, запитаємо у них.
І все б нічого, але такий футбол Євген Коноплянка демонструє в складі збірної вже не перший раз. Можу помилятися, але часом здається, що в цій команді він ставить себе як мінімум на одну сходинку вище інших. У ситуації, коли твої індивідуальні дії дають результат, це ще може бути виправдано, але якщо в 15-ти останніх офіційних матчах у збірній ти забиваєш всього два м'ячі, в ворота Білорусі та Люксембургу (причому один - з пенальті), то виникає маса питань .
Півтора десятка поєдинків - це якраз весь минулий чемпіонат Європи (кваліфікація і фінальний турнір) і один матч відбіркового цікла ЧС-2018. У цих іграх Коноплянку, до речі, замінили всього один раз, і мені відразу згадалося, як добре тримав його в тонусі колишній наставник «Дніпра» Хуанде Рамос.
Справа в тому, що у цього іспанського фахівця не було ніяких авторитетів. При ньому вихованець кіровоградського футболу провів в Дніпропетровську 115 ігор - і в 35-ти з них сідав на лавку до того, як звучав фінальний свисток (ще в 14-ти поєдинках Женя виходив на заміну). У збірній такого немає. У збірній, якщо брати до уваги останні 20 офіційних матчів за участю нашого героя, Коноплянку міняли тільки в двох випадках - у зустрічах з Сан-Марино і Люксембургом. У ситуації, коли рахунок був розгромним. Недоторканний?
Після того як нинішній півзахисник «Шальке» перестав виступати під керівництвом Рамоса, впав і його ККД в національній команді. Візьмемо просто результативні дії: при іспанцеві у Конопи було шість очок за системою «гол+пас» в 12-ти офіційних матчах за збірну, після нього - три в 15-ти. А адже в епоху роботи Хуанде Рамоса були ще серйозні спаринги під час підготовки до Євро-2012, і в них Євген регулярно забивав і віддавав результативні передачі...
Детальна статистика атакуючих ТТД одного з лідерів збірної України (зараз про це все частіше доводиться говорити в минулому часі) найбільш яскраво показує його ігрові проблеми. Точніше, не його, а всієї нашої команди. Ударів - багато, але 64% з них наноситься з-за меж штрафного майданчика, звідки в останніх 15-ти поєдинках Коноплянка не забив жодного м'яча. Пробив 30 разів - і жодного разу не відзначився!
Вражає і число обводок - в середньому майже 10 за матч. Це рівень Ліонеля Мессі. Ось тільки вдалими є лише 61% з них. А прибери звідси показники у зустрічах зі збірними, які в рейтингу ФІФА знаходяться нижче 50-го місця, і картина взагалі буде виглядати гнітюче! У відборі на ЧС-2018 у нас, до речі, відразу три суперника з першої 30-ки.
Не складається у півзахисника і з гострими передачами, а форварди отримують від нього в середньому близько трьох пасів за 90 хвилин. Такий, в загальному, розклад, в якому наш провідний футболіст сам по собі виглядає красиво і переконливо (бере гру на себе, загрожує воротам), зате команда ніяк не може реалізувати свою перевагу в атаці. Можливо, Євген Коноплянка дійсно переріс рівень збірної, але в такій ситуації своє вагоме слово повинні сказати тренери, які люблять повторювати, що незамінних немає. Але ми-то бачимо, що є...
Євген Гресь, газета «Команда»
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
