Андрій Шевченко: «Допомогти Коноплянці може тільки він сам»

Збірна України 21 Вересня, 13:21 1037
Андрій Шевченко: «Допомогти Коноплянці може тільки він сам» | 19-27
Головний тренер збірної України підсумував свій дебют біля керма синьо-жовтих, детально розповів про кадрові рішення та подальші перспективи збірної, а також закликав не звертати уваги на свій піджак.

«Коли Ярмоленко забив, я подумав, що це мій перший гол в якості тренера. Отримати щось вперше в футболі - для мене це забуте почуття»

- Андрію Миколайовичу, ви дебютували нічиєю (1:1) відразу в офіційному поєдинку з Ісландією. Які ключові відмінності в сприйнятті результату гравцем, помічником тренера і головним тренером? Ви побували в усіх трьох іпостасях, і напевно можете привести гарне порівняння в цьому питанні...

- Дуже цікаве питання. Відмінностей дуже багато. Думаю, головне - це те, що гравець забуває результат, а тренер - ні. Це відмінність, яка лежить в полі відповідальності. Гравець відповідальний лише за себе, аналізує себе, висновки робить про себе. Тренер же несе більшу відповідальність за всіх і за кінцевий підсумок матчу. І він вже не може так легко поставитися до невдачі, щось забути і «проїхати». Наставник накопичує і перетравлює все, тому тренери не так часто усміхнені, розкуті, як гравці, - сказав Андрій Шевченко в інтерв'ю Sport Arena.

Щодо помічника тренера в цьому відношенні, то асистент не такий далекий від гравця. Він теж виконує свій вузький шматок роботи, можливо, навіть не вникаючи або не маючи доступу до загальної картини того, що відбувається в цілому.

- Відповідальність капітана команди та головного тренера перед уболівальниками теж кардинально відрізняється?

- Її можна порівняти. Але капітани бувають різні. Франко Барезі був капітаном в Мілані, і якщо він відповідав за якогось гравця, то міг з нього і запитати. Є капітани, які є лідерами на полі, ведуть за собою і показують приклад в переломні моменти. Але в роздягальні вони як всі. Хороший головний тренер і хороший капітан - це сильна зв'язка, така пара всім до душі.

- Як виникло рішення зробити Олександра Кучера капітаном команди?

- Кучер - один із авторитетних гравців команди. Він центральний захисник, чоловік розуміє, що таке відповідальність.

- В одному з інтерв'ю напередодні матчу з Ісландією Руслан Ротань говорив про те, що команда заготовила ряд сюрпризів для суперника. Що це були за сюрпризи, враховуючи, що головний тренер ісландців після матчу заявив, що Україна його «нічим не здивувала»?

- Ну, це не різдвяні сюрпризи (посміхається). Ми готували новинки в області побудови ігрових дій, виходячи з гри суперника. Нашими несподіванками повинні були стати хороший контроль м'яча в центрі поля, гра внизу і постійний пресинг футболістів групи атаки Ісландії.

- З тактичної або кадрової точки зору Ісландія змогла піднести несподіванки? Ви побачили ту команду, яка створила сенсацію на Євро-2016?

- Так, це все та ж команда, яка перемогла англійців. Це як би продовження попередньої відповіді. Ісландія - це збірна, яка навчилася ефективно використовувати свої козирі. Вони на Євро добре розуміли кожного суперника, а до них, навпаки, ставилися злегка зневажливо. Мені сподобався навіть матч Ісландії проти Франції, в якому французи крупно виграли, але все ж пропустили двічі. Тобто, за великим рахунком, і з французами ці хлопці розуміли, як грати і як забивати.

- При голі ісландців захисники не витримали лінію, також подібні моменти траплялися і далі. Це камінь в город Мауро Тассотті, що займається роботою в обороні, або справа в самих гравцях? Як ви бачите цю ситуацію?

- На все потрібен час. Специфіка роботи в збірній така, що ми проводимо з гравцями повноцінно в тренувальному процесі від 3-х до 6-ти днів перед матчем. Тому для побудови гри в збірній команді потрібна дуже висока концентрація і відповідальність гравців. Поки ми тільки почали наш шлях і лише намацуємо кістяк майбутньої команди. У тому конкретному випадку був цілий ланцюжок дій оборони, який призвів до голу. Це пов'язано, в тому числі, і з нервозністю початку гри. У другому таймі таких помилок вже майже не виникало.

- Піджак в цей момент зняли від нервів?

- Не треба звертати увагу на такі дрібниці. Потім я одягну піджак, а висновок буде таким, що я заспокоївся? (Сміється)

- До речі, багато хто відзначив, що на матч ви одяглися в досить офіційному стилі (можна сказати, по-італійськи). Чим був зумовлений такий вибір одягу? Більш вільний стиль або спортивний костюм - не ваше?

- Я давно дотримуюся стилю Smart&Casual - це те, що мені підходить. А спортивних костюмів я за кар'єру поміняв стільки, що можна галерею відкривати.

- Гра без номінального форварда була викликана лише поганою формою Романа Зозулі та Євгена Селезньова? Або, можливо, однією з базових варіацій гри?

- Так, ми зіткнулися з труднощами на деяких позиціях. Нападників, які справно забивають за клуб, на момент зборів ми не мали. Зозуля ж і Селезньов не мали ігрової практики. І тому ми використовували попереду зв'язку Коваленко-Зінченко. Віктор Коваленко знайомий з позицією форварда, і він виконав велику роботу.

А базових варіантів гри у нас немає. «Базовими» я б назвав принципи, структуру гри, яку ми будуємо. Це контроль м'яча, висока динаміка переміщення гравців, пошук вільних зон.

- Команда багато і часто била по воротах здалеку. Це було вашим зазначенням?

- Це пов'язано зі щільністю оборони суперника. Удари здалеку небезпечні, вони крім іншого змушують захисників переміщатися вище, зустрічаючи гравців атаки, і таким чином відкриваючи більше простору для маневру.

- Якими були ваші перші думки, коли Андрій Ярмоленко зрівняв рахунок?

- Я подумав, що це мій перший гол як тренера. Отримати щось вперше у футболі - для мене це забуте почуття.

- Судячи з вас із боку, коли виходили на другий тайм, здалося, що в перерві в роздягальні ви провели серйозну чоловічу розмову на підвищених тонах?

- Розмова була, я говорив про те, що і самі гравці розуміли. Ми після перерви показали організовану гру в центрі поля. На тренуваннях ми відпрацьовували такі моделі. Тепер побачили це і в умовах справжньої гри.

«Повірте, час Безуса в тренувальному таборі не пройшов марно»

- За десятибальною шкалою, яку б оцінку ви поставили збірній України за матч з Ісландією? І яку б поставили Андрію Шевченку як тренеру? Італійська преса, наприклад, оцінки ставить всім...

- Я не виставляю оцінки. Але своїм дебютом я задоволений. У нас є команда, хоча зараз тільки початок роботи. Але ми розуміємо з гравцями один одного, вони добре сприймають нові вимоги. В цьому і є перспектива.

- Чи можна говорити про те, що проти Ісландії (за винятком кількох позицій) зіграли ті футболісти, на кого ви будете робити ставку в подальших матчах відбору? Чи склад збірної може кардинально змінюватися?

- Ми викликаємо на збори тих, хто кращий на даний момент. Зрозуміло, склад може змінюватися, так завжди буває.

- За винятком орендованого Зорею Едуарда Соболя, вся оборона разом з голкіпером і опорником представляла один клуб - Шахтар. Ці гравці зараз реально сильніші в боротьбі за місце в основі, або ж свою роль зіграла ставка на клубні зв'язки, які компенсували якість гри окремих виконавців?

- Ці гравці були оптимальним підбором захисників станом на 5 вересня 2016 року. Нагадаю, що Євген Хачеріді був травмований, а позиція лівого захисника була проблемною - не так багато гравців-українців успішно на ній діє.

Але час йде, і все змінюється. Ми не дарма окреслили коло викликаних кандидатів на перший збір аж до 32-х осіб. Це дає можливість тим людям, хто ще не потрапляє до складу, але вже показує перспективну гру, відчути атмосферу табору збірної, потренуватися з гравцями основи, звикнути до нашого розкладу і вимог. І наступного разу вже уникнути непотрібних хвилювань або незручностей, коли ми будемо їх викликати і всерйоз на них розраховувати.

- Євген Коноплянка у зустрічі з Ісландією провів непоказний матч - мало загострював, часто невдало йшов в обведення і був практично непомітний на полі. У чому бачите причину його спаду? Невдачі в Севільї?

- Коноплянка переживає неприємний період клубного життя. Це ніколи не йде на користь, якщо ти прагнеш грати, а тренер тебе не ставить. Тоді ти змушений шукати можливості грати в оренді. Допомогти Жені може тільки він сам. Труднощі потрібно пережити і перебороти, інакше вони візьмуть над тобою верх.

- Його оренда в Шальке виправдана на всі 100%?

- Я радий першій-ліпшій можливості, яка дає гравцям збірної ігрову практику. Грати краще, ніж сидіти.

- Після матчу з Ісландією ви сказали, що раніше призначили Коноплянку пенальтистом. У подальших матчах будете дотримуватися концепції зі штатним пенальтистом і довіряти Жені? Чи в даному аспекті можливі зміни?

- Всі такі рішення ми приймаємо, виходячи з проведених зборів. Наступного разу зберемо хлопців, потренуємося, і тоді вже вирішимо.

- Зрештою, ви залишили в команді всього два номінальних форварди - Зозулю і Селезньова. Чому вирішили обмежитися тільки ними, а не залишити, наприклад, молодого Дениса Баланюка?

- Баланюк був викликаний нами на перспективу. Це аванс йому, тепер Денис повинен намагатися грати в клубі, знаючи, що за ним стежать у національній збірній.

- Можна сказати, що зараз Баланюк - це молодий форвард того типу, який вам потрібен? Або в ідеалі шукаєте інших гравців в атаку?

- Поки так високо оцінювати Баланюка рано. Він знаходиться в тому віці, коли потрібно до гравців ставитися обережно, підпускати до основи, давати їм освоїтися, переварити все в голові. 19 років - дуже важливий період становлення, особливо для нападника.

- Зараз в Україні є перспективні форварди, яких ви вже відзначили і будете за ними стежити?

- Ми стежимо за всіма гравцями з українським паспортом. Рішення про виклик на наступний збір відкладемо на кінець вересня.

- У першій п'ятірці багатьох здивувало «відчеплення» Романа Безуса, який дуже добре провів початок нинішнього сезону в Бельгії. Чому вирішили відмовитися від послуг Романа?

- Ми вибирали склад саме під Ісландію. Цього разу наш вибір припав на інших півзахисників, але це не означає, що дорога в збірну комусь закрита. Безус потренувався з нами і поїхав, розуміючи, чому було прийнято таке рішення. Повірте, його час в тренувальному таборі не пройшло марно.

- Пізніше виявилося, що ви зараз не розраховуєте на Олександра Караваєва (за словами самого Караваєва, ви сказали, що він не потрапить в заявку на Ісландію). Ви хотіли, щоб він залишився в збірній поза заявкою чи легко відпустили його в Зорю?

- Коли ми визначилися з заявку на Ісландію, я запропонував гравцям, які не потрапили в неї, або залишитися в таборі команди, або відправлятися в клуби. За бажанням. Караваєв вирішив виїхати, адже у Зорі зараз відповідальний період, вони виступають в єврокубках. Тому Караваєв був потрібен там.

- Серед відчепленої вісімки (Рибалка, Безус, Довбик, Юрченко, Морозюк, Ксьонз, Гармаш, Баланюк) кого бачите найбільш реальним претендентом на входження до складу збірної найближчим часом?

- Я буду дивитися на форму гравців безпосередньо перед збором. Мені імпонує ситуація, що вибір в півзахисті широкий. Але статися може що завгодно - футбол, як і життя, непередбачуваний. Тому зараз я ніяких претендентів називати не стану.

«Побутові правила допомагають не відволікатися на дурниці. У нас не так багато часу, щоб приділяти його тому, чим можна зайнятися вдома в повсякденному житті»

- Зміна поколінь у збірній тільки почалася, йде або вже закінчилася?

- Зміна поколінь триває. У нас є прекрасна можливість обміну досвідом ветеранів і новачків - це процес, який не відбувається за тиждень.

- Клубні тренери, приходячи на нове місце роботи, часто говорять, що їх команду можна буде побачити приблизно через півроку. Як завжди, потрібен час, щоб розібратися з усіма справами і налаштувати нові процеси. Коли Андрій Шевченко зможе сказати, що це - його збірна?

- Так, час у клубного тренера і тренера збірної різний. За півроку ми бачимо гравців три рази по 5-6 днів. І, звичайно, нам потрібно більше часу, ніж у клубі. З іншого боку, ми залежимо від ситуації в клубах, і тому наш тренерський штаб відвідує багато матчів і багато спілкується з клубними наставниками.

Також ми б хотіли бачити в українському футболі вертикаль підготовки збірних команд різних вікових категорій. Щоб всі збірні тренувалися в загальній концепції. Тоді, переходячи в іншу вікову групу і, врешті-решт, потрапляючи в національну команду, гравці були б підготовлені і знали б, що їх чекає. Зараз же, приїжджаючи з клубів, футболісти відчувають дискомфорт в перебудовуванні на інший робочий процес.

- Півроку тому вболівальники сприйняли б домашню нічию з Ісландією як провал. Сьогодні ж це називають «прийнятним результатом». На ваш погляд, після Євро прийшло усвідомлення, що збірна України - далеко не провідна команда європейського футболу? Це дозволяє більш тверезо оцінювати і аналізувати виступи команди?

- Збірна України - це збірна України. Провідні команди європейського футболу виграють трофеї. У нас їх немає. Участь у фінальній частині Євро для України було успіхом, ніколи раніше ми не пробивалися туди (Євро-2012 - не в рахунок). У цьому заслуга тренерського штабу. Михайло Фоменко провів два успішних відбіркових цикли, про це свідчить статистика. Але все змінюється, зараз ми будуємо команду на майбутнє, з новими принципами, з новими гравцями.

- Коли ви очолили збірну, що в першу чергу «просилося» до змін? Що потрібно було міняти «тут і зараз»?

- Міняти потрібно систему підготовки. Як я вже сказав, потрібна піраміда, в основі якої будуть дитячі та юнацькі команди, а на вершині національна збірна.

- Багато говорилося про заборону на користування мобільними телефонами в їдальні та інших місцях. Чим були викликані такі правила?

- Це правила дисципліни, які я проповідую. Гравці повинні бути акуратні, пунктуальні, одягнені в однакову тренувальну форму, зосереджені. Ці побутові правила допомагають максимально сконцентруватися на роботі, не відволікаючись на дурниці. У нас не так багато часу, щоб ми приділяли його тому, чим можна зайнятися вдома в повсякденному житті.

- Українська Прем'єр-ліга - відверто слабкий чемпіонат, навіть незважаючи на Динамо, Шахтар, Дніпро і Зорю. Вам як тренеру збірної хотілося б бачити наших гравців в Європі?

- Я б хотів, щоб наші футболісти багато грали. Мені потрібна конкуренція в складі. Якщо для цього футболістам потрібно їхати грати за кордон, то я не проти.

- Футболісти часто говорять, що повертаються додому, щоб «бути на очах у тренера збірної». Невже грати в національному чемпіонаті - настільки важливий момент для міжнародної кар'єри?

- Це не обов'язково.

- Чи всі українські футболісти, які виступають за кордоном, знаходяться в полі вашого зору? Або ви звертаєте увагу тільки тоді, коли гравець реально десь блисне? Йдеться про, наприклад, наших хлопців в чемпіонаті Польщі і на Балканах? Є ще пара футболістів, які, наприклад, виступають в Ірані...

- У нас великий тренерський штаб, до того ж, комітет збірних команд очолює зарекомендований фахівець Мирон Маркевич. Повірте, ми маємо можливість переглянути всіх, хто цього вартий.

- Як часто ви відвідуєте матчі українських футболістів за кордоном? Чи за це відповідають ваші помічники?

- Завжди по-різному. Це залежить від конкретного випадку.

- Хто з наших «легіонерів», крім Коноплянки, Безуса і Юрченка, ще привертав вашу увагу?

- Зараз число легіонерів збільшилося, тому привертає увагу багато хто.

- Для вас футбол поза політикою? Чи зобов'язує ситуація в країні і війна з Росією вас підлаштовуватися під сьогоднішні реалії в якихось тренерських рішеннях?

- Я патріот своєї країни, я завжди з нашим народом. Своєю роботою я хочу допомогти Батьківщині пережити важкий період. Але політичних рішень я не приймаю. У своїх вчинках я виходжу виключно з інтересів національної команди.

- У жовтні Україну чекає вже два матчі відбору з Туреччиною і Косово. Пройти це буде складніше для вас, ніж з Ісландією? Чи навпаки, вже простіше?

- Це будуть складні матчі. Ми потрапили в непросту групу, в якій зібралися відразу 4 учасники фінальної стадії Євро-2016. Наші конкуренти мають зіграні колективи, що відбулися. Ми ж зараз стоїмо на початку становлення команди. Перші матчі в групі показали, що аутсайдерів не буде - нас чекає боротьба в кожному матчі і багато непередбачуваних результатів. Мені буде складно - так само складно, як і в момент мого дебюту, адже відповідальність за результат зростає з кожним матчем. А при цьому ми міняємо гру команди. І я хочу досягти тієї гри, яка принесе результат. Тут є тільки такий зв'язок.