Становище президента «Динамо» і його ставлення до ситуації, яка склалася навколо команди та клубу, зрозуміти можна. Ігор Суркіс – не футбольний бізнесмен. Ігор Суркіс – футбольний меценат, який вкладає в справу гроші, не сподіваючись ці гроші відбити. Весь його ентузіазм тримається на любові до Гри, до клубу і на почуттях відповідальності перед працівниками клубу і членами команди.
Саме тому Суркіс не гребує тим, що постійно втрапляє «в мінус» в системі «купівлі-продажів» футболістів. Саме тому Суркіс всіма можливими й неможливими методами тримає у складі Ярмоленка. Саме тому Суркіс так часто змінює тренерів… Тому, що за долю клубу і команди Ігор Михайлович переживає, але система вибудувана таким чином, що здобувати результат доводиться не «завдяки», а «всупереч» обставинам. Ось і доводиться пускати в хід засоби, пов'язані з особистим баченням і розумінням президентом ситуації, а не засоби, надиктовані результатом функціонування клубного менеджменту (як мало би бути в ідеалі).
«Динамо» як клуб функціонує погано. З вболівальниками робота ведеться не на належному рівні, що відображається в зниженні відвідуваності. У стосунках з пресою у «динамівців» – крайнощі: є ті, хто невиправдано лояльно ставляться до киян, і ті, хто ладні їх критикувати через найменший огріх (це створює поганий імідж для «Динамо»). Сміття, що знаходилося в середині клубу, не вдалося залишити в «хаті» через розірвання стосунків з Раулем Рінчо. Кінець кінцем, сам президент в інтерв'ю відкрито звинувачує футболістів у деградації і натякає одному з лідерів на «золоту клітку». Невже Ігор Михайлович не розуміє, що знаходиться зі своїм клубом на мінному полі?
Можна, звісно, повісити собак за останні результати команди на головного тренера, але це буде чергова спроба косметичного ремонту в ситуації, коли протікає дах. Тренери в «Динамо» – то, більшою мірою, жертви обставин, жертви неправильного функціонування системи, що й зумовлює таку часту їх зміну. Ігорю Суркісу потрібен результат тут і зараз, що зумовлює тимчасові злети команди, після яких обов'язково наступає падіння. Ось ми й прийшли до висновку про головну проблему «Динамо» – відсутність чіткої стратегії, планомірного шляху розвитку.
Можливо, все зміниться тепер, після чергового важкого періоду в долі команди. Принаймі, Ігор Суркіс вже говорить про молодь, про довгострокову перспективу (чого раніше не спостерігалося). Але для становлення на цей шлях потрібно розстатися з минулим – відпустити тих гравців, які не бачать себе в «Динамо», але місце молоді займають. І потрібно знайти тренера, який готовий працювати з прицілом на майбутнє, а не гнатися за результатом.
Зміни назріли – треба просто наважатись втілити їх у життя.
Ігор Семйон
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
