Антон Поступаленко: «Якось програв Рикуну в карти і втомився присідати»

— Антоне, в останньому матчі «Олімпіка» проти «Сталі» ви за 35 хвилин встигли відзначитися голом, заробити дві жовті картки і в підсумку червону. З вами таке сталося вперше в кар'єрі?

— Так, таких матчів раніше в моїй кар'єрі не було. З одного боку, вивів команду вперед, забивши м'яч, а з іншого — підвів її видаленням, - говорить Поступаленко matchday.

— Обидві картки по справі?

— Напевно, так. Претензій немає. Якщо першу ще можна було не давати, то по другій питань немає, стовідсоткова картка. Як би там не було, претензій до арбітра у мене немає. Шкода тільки, що в підсумку доведеться пропустити наступну гру команди. Дуже хотілося зіграти проти «Динамо».

— Після видалення було відчуття, що партнери зіграють за вас і зможуть виграти у «Сталі»?

— Так, не знаю чому, але було передчуття, що хлопці вистоять, і ми зіграємо в Дніпрі вдало. Хоча на полі таких думок не було, і матч був непростим. Дякую команді, що зуміла компенсувати моє видалення великим бажанням до перемоги, і в підсумку «Олімпік» виграв.

— В «Олімпіку» передбачено грошовий штраф за червону картку?

— Якщо по дурості, то штраф буде. Якщо в запалі боротьби, напевно, покараєш тільки сам себе тим, що пропустиш наступний матч.

— З пристойною сумою доведеться розлучитися?

— Напевно, оштрафують на півзарплати, точної суми не пам'ятаю. У мене ж всі мої жовті виходять на емоціях: то футболку зірву, то ще щось. З вигляду я спокійний, але можу і «вставити». Хоча таке дуже рідко буває.

— Матч в Дніпрі після видалення дивилися в роздягальні?

— Так, довго там був, нервував і переживав. Коли до фінального свистка залишалося 15 хвилин, пішов на трибуну.

— Йдучи з поля після видалення, ви показували трибуні якийсь жест. Що він означав?

— Я вже був на засіданні КДК ФФУ, все пояснив. Сподіваюся, що суворого рішення з цього моменту не буде. Ніякої провокації вболівальників з мого боку не було.

— «Олімпік» вдало провів останні матчі і набрав хороший хід. Команда вийшла на пік форми?

— Думаю, що в першу чергу ми взяли очки в іграх з командами, які були нам по зубах. Попереду ігри з суперниками, які вище нас за рівнем, але «Олімпік» постарається набрати певну кількість очок. Мені здається, у порівнянні з минулим чемпіонатом «Олімпік» додав у грі. В команду прийшло кілька нових гравців, посилилися, зігралися, і це відбивається на результатах.

— Чули, що за манерою гри вас порівнюють з Олександром Рикуном?

— Мені приємне таке порівняння. Напевно, тому що я був гравцем «Металіста», а з Олександром Рикуном ми добре знайомі, багато часу проводили разом, і я навіть жив з ним в одному номері на базі. Можна сказати, що він один з моїх футбольних батьків, і у мене з ним пов'язані гарні спогади.

— Після матчів гуляли разом?

— При мені ніяких порушень режиму з боку цього футболіста не було, в незвичайному стані його теж не бачив. Найбільше він любив в карти пограти, але не бачу в цьому нічого поганого.

— Ви грали в його компанії?

— Один раз. На зборах в Еміратах. Він мене 20 разів поспіль обіграв в «дурня», і після цього я зрозумів, що карти — це не моє.

— На гроші грали?

— Ні. По-моєму, на присідання або віджимання. Але я пам'ятаю, що дуже втомився від цих присідань і надовго відбив бажання грати в карти.

— Чому вам довелося піти з «Металіста»?

— Тоді в клубі все було орієнтоване на результат, молодь грала мало, ставка на легіонерів з Бразилії та Аргентини. Мені хотілося грати, тому вирішив шукати щастя в іншому місці.

— Чим запам'ятаються етапи в алчевській «Сталі» та донецькому «Металурзі»?

— В Алчевську завдяки Анатолію Волобуєву мені вдалося відчути великий футбол. До цього я грав у дублі «Металіста», а Волобуєв відкрив для мене серйозний футбол, нехай і в Першій лізі. У «Металурзі» зіграв кілька матчів, забив кілька голів. Довіри і практики було не так багато, зате колектив був відмінним. Згадую той час і сумую за цим колективом.

— Чому тільки один матч зіграли в «Сталі» тоді ще з Дніпродзержинська?

— Не склалися стосунки з Володимиром Мазяром. У нас був конфлікт. У «Сталі» мене бачити вже не хотіли, тому, коли виник варіант з «Олімпіком» і дізнався, що ця команда в мені зацікавлена, відразу погодився і анітрохи не шкодую. Мені все подобається в «Олімпіку». Могло бути, звичайно, і краще, але задоволений і тим, що є. Найголовніше - це довіра з боку Романа Санжара, і я намагаюся її виправдовувати.

— Про що зараз мріє футболіст Антон Поступаленко?

— Про «Золоту бутсу» або перемогу на чемпіонаті світу думок немає. Зараз мрію отримати пропозицію від сильного клубу і перейти на більш високий рівень. Футбольний вік не довгий, хочеться заробити грошей і пограти в сильнішому клубі.