— Юрію Миколайовичу, коли на 42 хвилині гри з «Ворсклою» Любенович відкрив рахунок, то був перший удар «Зорі» у стулку воріт опонента. Як би ви це прокоментували?
— Ну, я не впевнений, чи то був саме перший удар. Приміром, людина, котра в моєму штабі займається підрахунком ТТД, повідомила, що за весь матч із Полтавою ми 18 разів били по їхніх воротах і 10 ударів ішли в напрямку каркасу. Вважаю, це непоганий результат. Крім того, ми й до гола Любеновича мали моменти — наприклад, тоді, коли після прострілу Петряка не знайшлося того, хто би міг завершити епізод точним ударом.
— Коментуючи зустріч, дехто з експертів висловив думку, що «Зоря» «виграла на класі, доклавши для перемоги акурат стільки зусиль, скільки було потрібно».
— Не згоден. «Ворскла» — сильна команда, яка, нагадаю, минулого сезону зайняла п’яте місце в УПЛ. Вони здорово грали в обороні, особливо в першому таймі. А три очки ми, значною мірою, взяли тому, що виграли очні протистояння на флангах: поки Симінін стримував Петряка і Пердута — Караваєва, рахунок був нічийний, а коли ситуація змінилася — наші крайки розбігалися, рахунок повернувся на користь «Зорі»… Я би ще таке відзначив: полтавці майже не створювали моментів біля наших воріт. Із голевих у них був один — той, який завершився ударом у стійку. Й гол вони забили на 94 хвилині, вважаю, тому, що наш голкіпер не впорався із ситуацією. Звичайно, краще би не пропускали…
— На післяматчевій прес-конференції ви сказали, що впевнені у підопічних. Багато хто зрозумів це як натяк на майбутні матчі з «Манчестер Юнайтед» і «Шахтарем»…
— Я більше мав на увазі те, що сьогодні хлопці на підйомі. Хоч у нас складний період: граємо з третього дня на четвертий, причому з якими колективами — «Динамо», «Фенербахче», «Ворскла», тепер буде «МЮ», але показуємо хорошу готовність — як фізичну, так і психологічну. Психологічну в тому плані, що хлопці зросли професійно: у них уже немає, як раніше, певного розхолодження напередодні ігор із «нерейтинговими» опонентами… Тобто кажучи про впевненість у гравцях, я мав на увазі, що вони — професіонали.
— Вже два тури поспіль «Зоря» на «срібній» сходинці в таблиці, й вам, судячи з усього, комфортно там. Чи заглядаєте на фініш чемпіонату з думкою, де тоді будете?
— Те, що ми так високо, велика честь для нас! А заглядати настільки далеко — аж у весну наступного року, не можу й не хочу. Єдине, що гарантую, — ми старатимемося.
— Давайте перейдемо до другої частини розмови — єврокубкової. Зізнайтеся: вам страшно їхати не куди-небудь, а на «Олд Траффорд»?
— Чесно: страшно. Чого лукавити… Розуміємо: клуб «Манчестер Юнайтед» є брендом світового рівня. Тривога однозначно є. Хоча ми, тренери, намагаємося вселити у хлопців упевненість. У спорті ж усе можливе. Вважаємо, треба насамперед зіграти гідно.
— Цього сезону «МЮ» очолив новий наставник. Із того, що видно, напрошується такий висновок: як усі команди Моуриньо, нинішні «дияволи» стрімко переходять із оборони в напад, проте мають проблеми з рухом у зворотному напрямку, таким чином оголюючи тили.
— Погоджуюся з цим висновком. Наш наступний суперник уже встиг прийняти філософію португальського тренера: не дуже переймається контролем м’яча, діє прагматично, зазвичай забиваючи після швидкого виходу із захисної фази в атакувальну. Спробуємо цьому щось протиставити.
— А що можна протиставити Ібрагимовичу?
— А Руні, Погба, Валенсії, Карріку?.. Проте і в них є «мінуси», вони ж звичайні люди, а люди недосконалі. Персонально ні з ким не збираємося грати.
— Як вам думка, що сам факт участі «Зорі» в матчі з «Манчестер Юнайтед», виступу на «ОлдТраффорді» треба сприймати як велике свято!
— Так і є, однозначно! Я вже говорив про це з хлопцями: чи могли ми уявити собі таке ще два-три роки тому? Головне тепер — вийти на поле, нічого не вигадувати й показати все, що вміємо.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
