Спочатку піднімаєш голову від несподіванки та не розуміючи примружуєш очі – до кого це звертаються. Хто такий цей Андрій Миколайович? А, звичайно, так тепер називають того, хто раніше був просто Шевою. Не сказати, що перехід від Шеви до Андрія Миколайовича вийшов стрімким. За ці чотири роки колишня зірка футболу встиг невдало спробувати свої сили в політиці та пройти декілька інших випробувань поза футбольним полем.
Проте відразу треба обмовитись так, як це зазвичай роблять морпіхи в США: колишніх футбольних зірок не буває. Кілька днів ретельних спостережень за Андрієм Шевченком та його командою примушують робити саме такий висновок – Шевченко й досі найбільша зірка збірної України.
У понеділок на відкритому тренуванні збірної на НСК Олімпійський кілька тисяч глядачів особливо зустрічали Андрія Ярмоленка та Євгена Коноплянку, віддали шану Анатолію Тимощуку, який тепер став набагато більш привабливою персоною після того, як перестав викликатись до збірної. Проте ніщо не можна порівнювати з реакцію на появу Андрія Шевченка. Це для журналістів та гравців команди він Андрій Миколайович, але вболівальникам все одно. Вони просто кричали: «Шева, Шева!»
Не тільки на Олімпійському була така зустріч головного тренера збірної України. В аеропорту Бориспіль поряд сиділа жіноча збірна України з волейболу. Дівчата з невимовною радістю побігли фоткатись з Шевченком, а потім показували одна одній світлини, визначаючи, хто вийшов найкраще.
Інші перехожі в Україні, працівники аеропорту в Коньї та турецькі вболівальники, які спеціально заради цього приїхали до стадіону – всі вони прагнули побачити Шевченка та сфотографуватись з ним. Турецький журналіст першим взяв слово на прес-конференції, аби передати теплі слова від Фатіха Теріма, колишнього наставника Шевченка в Мілані.
«Я дуже поважаю Теріма. Він є обличчя турецького футболу. Саме з його іменем пов’язані головні успіхи збірної Туреччини у останні 15-20 років. Для мене важливі слова підтримки від настільки сильного тренера. Я буду намагатись виправдати їх».
В Мілані Шевченка добре навчили бути зіркою. Він не відмовляє в автографах та прекрасно розуміє свій статус у команді. Це ні для кого не може бути секретом та проблемою. Проте він вже не футболіст, і намагається принаймні поводити себе, немов справжній тренер.
Йому ще не задали усіх запитань на передматчевій прес-конференції, коли Шевченко сказав, що йому пора йти до команди. Тренування заплановане на точний час і він запізнюватись не збирається. У понеділок ще тривала автограф-сесія та селфі-сесія гравців, коли Шевченко кількома суворими свистками запросив гравців до тренування. А потім попросив ведучого у мікрофон передати Ярмоленку та Ко йти працювати.
Є час для розваг, але є – для роботи. І Шевченко дає зрозуміти, що тренувати збірну України для нього ніяка не розвага.
Хоча насправді він міг і не кликати так наполегливо, і не поспішати так швидко. На першій стадії тренування головний тренер участі не приймає. Не дарма Шевченко підбирав такий великий штаб помічників, які беруть на себе частину роботи. Проте після розминки та переходу до ігрових вправ саме головний тренер стає найактивнішим на полі. Він по черзі грає у кожному з трьох квадратів, а потім щось активно розповідає, що треба робити у тій чи іншій ситуації.
Образ зірки, який Шевченко заробив в Італії, вбирає уміння правильно говорити. Він все ще не найкращий оратор та може бути героєм гумористичних передач, проте мистецтву говорити тренерськими кліше навчився добре. Чіткі фрази відскакують від язика Шевченка настільки впевнено, що не полишає враження, ніби він їх просто завчив. «Простих матчів з Туреччиною не буває». «Ми проводимо омолодження команди». «Тренер завжди знає краще, кому його викликати». «Для мене важливо, щоб команда була готова боротись».
Колись Остап Бендер, замкнувшись в купе літерного поїзду, написав список фраз, якими будь-який середньостатистичний автор радянської газети міг би обійтись. Шевченко також говорить словами з подібного списку. Після його призначення деякі любителі філології вказували на те, що Шевченко не вміє нормально спілкуватись, а це ж важливо для тренера. Проте не треба забувати, що казати щось на камеру та на тренуванні – зовсім різні речі.
А під час спілкування з своїми гравцями тренер збірної України має вигляд впевненого та красномовного. Якщо його команда буде перемагати, то нехай він хоч з папірця читає свої відповіді журналістам. Результат робить усі інші проблеми другорядними.
До слова, за результат, яким він буде задоволеним після матчу проти Туреччини, Шевченко визнав нічию за гарної гри. Від перемоги він не буде відмовлятись, безперечно. Але ніхто краще за нього не знає, наскільки важко це буде зробити.
Цього разу у розмові з пресою не випливала згадка про знамениту перемогу 3:0 на виїзді у відборі до чемпіонату світу 2006 року. То була одна з найкращих, найвеличніших перемог у історії України. Проте Шевченко у одній із своїх відповідей просто згадав, що легких матчів проти Туреччини не буває. Можливо, це було не просто так. Можливо, це був натяк усім, що таку перемогу здобути без зусиль не вдасться.
Тоді, 12 років тому, Шева був одним з героїв матчу. Тепер вже від нього – від Андрія Миколайовича – очікують рішень, які можуть принести результат. Як-не-як, а він все одно головна зірка збірної України.
Ігор Бойко
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
