Принаймні, є рух вперед… У порівнянні з тим, що було в останні місяці каденції Михайла Фоменка. Збірна України й другий матч кваліфікаційної кампанії чемпіонату світу 2018-го року провела в двоякій манері: сильний перший тайм змінився посередні другим з провалом на заключних хвилинах. Тобто, Україна знову, - як і у матчі проти збірної Ісландії, - конкурентний футбол демонструвала лише моментами.
Власне, самі ці моменти просвітління й дають підстави з оптимізмом дивитися у майбутнє. Все ж, Андрій Шевченко зі своїми помічниками працює у збірній нетривалий час, тому вимагати всього й відразу – безглуздо. Те, що помилки будуть, читалося заздалегідь. Інше запитання – скільки часу знадобиться для того, аби ці помилки виправити.
Українці дуже добре провели перший тайм вчорашнього поєдинку. Добре в тому плані, що скористалися «гостинністю» Туреччини, яка надто безвідповідально підійшла до гри. Турки не вражали ні в атаці, ні в захисті. В турків не спостерігалося цілісної колективної роботи, а лише – спалахи окремих індивідуальностей. Українці майже не відчували пресингу. Українці мали чимало волі в центрі поля і на правому фланзі атаки. Й добре, що цю волю вдалося використати.
Втім, дьогтю в бочці було далеко не на одну ложку. Одна з головних проблем збірної України в першому таймі – то вкрай неефективна робота лівого флангу атаки. Українцям вдавався наступ через правий бік, через центр, а от з лівого краю баланс старався витримувати лише Едуард Соболь. Коноплянка знову, - як і в матчі проти ісландців, - випадав.
В центрі поля розгубився Віктор Коваленко, який наче застив в зоні між атакою та нападом. Робота півзахисника не вражала ефективністю ні в площині руйнування, ні в площині створення. З іншого боку, запитання по грі залишаються й до Зінченка з Сидорчуком, які отримали від тренерів по 45 хвилин. Тобто, проблеми в центрі - глобальні (сюди можна додати й погану форму Гармаша та Рибалки). Лише Тарас Степаненко відіграв на високому рівні, хоча й «привіз» на свої ворота пенальті (хоча, там більше запитань не до Тараса, а до арбітра поєдинку).
Ще один показовий момент – це гра Артема Кравця. З одного боку, нападник зробив те, що зобов'язаний робити – забив гол та заробив одинадцятиметровий. З іншого боку, ще кілька нагод Артем «запоров» (зокрема, невдала передача на Ярмоленка в перспективній ситуації, не найкращий удар після прострілу з флангу), а також зіграв ненадійно при захисті власних воріт, випустивши Озана Туфана при подачі кутового. Власне, той епізод і став переломним в матчі.
В другому таймі українці могли пропустити щонайменше тричі (хоча й для взяття воріт мали кілька шансів). Так, арбітр той пенальті притягнув за вуха, але ж суть – в іншому. Суть у тому, що українці не справлялися з простенькими, в цілому, атаками турків. Удар Дженка Тусуна головою після подачі Чалханоглу, удар того ж Тусуна в каркас воріт, серія штрафних наприкінці поєдинку, сутичка за участю Ордеця та Зозулі, яка могла привезти до більш плачевних наслідків… Одним словом, добре, що завершилося все так, як завершилося.
Головний висновок з двох стартових матчів збірної України в кваліфікації ЧС-2018 – команда Андрія Шевченка вкрай непередбачувана і нестабільна. Команді не вистачає цілісності, не вистачає класу контролювати хід гри протягом цілого поєдинку. І це, мабуть, логічна ситуація. Інакше під час періоду перебудови бути не може.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
