Два з половиною роки тому у наш дім прийшла війна. Підла, гарно спланована, жорстока і нещадна. Тисячі добровольців пішли обороняти нашу Батьківщину, створювались Добровольчі батальйони, Армія почала своє відродження. Хто не воював – допомагав. Футболісти, вболівальники, чиновники не залишились осторонь, і також допомагали чим могли нашим Захисникам, Героям.
14 жовтня – день Козацтва, день Святої Покрови,день створення УПА. А з 2015 року ще й день Захисника України.
Пропоную вам згадати про те, як футбольні люди допомагали нашому війську. Від об’єднавчих матчів футбольних фанатів до ігор різних ветеранських команд на Сході України, від походів у шпиталь до власних благодійних фондів. Нам є чим пишатись, нам є, що згадувати.
Благодійні футбольні матчі
Один з наймасштабніших благодійних матчів пройшов у серпні 2014 року у Черкасах. Тоді, місцевий «Дніпро» приймав молодіжну збірну України. Матч завершився бойовою нічиєю, а усі гроші були перечисленні на підтримку Армії.
У вересні місяці того ж року, на стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського, ФК «Маестро», команда, яку представляють діячі української естради, зіграла проти команди офіцерів Генерального Штабу ЗСУ. На потреби Армії було зібрано більш ніж 50 тисяч гривень. Переможцями, до слова, вийшли офіцери, за яких вболівала переважна більшість глядачів – 3:2.
Не залишились осторонь і фанати. Восени 2014 фанати київського «Динамо» і полтавської «Ворскли» проводили свої благодійні турніри, а усі зібрані гроші були направлені на потреби поранених бійців Українського Війська.
Аукціони
Благодійні аукціони на підтримку української Армії влаштовувала велика кількість гравців. Вболівальникам надавалась можливість придбати не лише футболку, але й, наприклад, медаль фіналіста Ліги Європи 2015 (її, до речі, повернули власнику — Авт.)
Такі ініціативи активно рекламувались, і продовжують це робити, у ЗМІ, з екранів ТВ, у соціальних мережах, де, власне, і відбувались аукціони.
Не залишились поза цим і фанати. Перший благодійний аукціон створили фанати полтавської “Ворскли” у соцмережі VK. Вже потім підключились інші ультрас-рухи. Люди продавали свої колекції стікерів (наліпки — Авт.), футболки, екіпірування, рози (клубні шалики — Авт.), тощо. Багато хто розставався зі своїми колекціями, які збирав роками, і це не вигадки, а так воно і було.
Деякі футбоілсти підтримували ініціативу фанатів, передавали футболки на благодійні фанатські аукціони. За такі лоти, найчастіше, були найзапекліші «баталії».
Гроші спрямовувались як на передову (акцент робився на людей з власного руху, які воювали, їх підтримку, екіпірування, харчі, тощо), так і всю армію, кому була змога допомогти, виходячи з тих грошей, які були. Також, виділялись гроші з «казни» рухів на допомогу Армії. Не рідко було й таке, що люди з раніше ворожих рухів надсилали матеріальну допомогу один одному. Війна об'єднала всю Україну, всіх фанатів.
Фанатське перемир’я
У всі часи вважалось, що ультрас найбільш агресивні та неврівноважені вболівальники, які тільки те й роблять, що б’ються, палять фара. Про те, що фанати по-перше яскраво та гучно підтримують команду – мови не було. Люди бачили в них лише погане, а коли прийшов час, коли до нас додому прийшла війна, усі побачили «хто поліз у льох, а хто під кулі пішов».
Як вже не один раз казали представники різних ультрас рухів, у складний для України час вони не могли продовжувати і надалі жити так, як до цього. Отож, у лютому 2014, ще під час Революції гідності, було офіційно повідомлено, що фанати уклали всеукраїнське перемир’я. Вперше, у світовій історії, вороги, які відправляли один одного до лікарень, об’єднались заради спільної справи, проти спільного ворога.
Окремої уваги заслуговують «Матчі Єдності». Перші матчі пройшли за участю найбільш непримиренних суперників. Фанати «Динамо» зіграли проти фанатів «Шахтаря», «Дніпро» - «Металіст», «Карпати» - «Чорноморець». Вже потім ця «хвиля» прокотилась іншими містами та рухами України, але починалась вона саме так. Таким чином було продемонстровано, що, якщо об’єднались ті, у кого не вірили, кого зневажали та вважали маргіналами, то країна також має зробити цей крок і спільно прогнати ворога з нашої землі.
Багато хлопців пішли в регулярну Армію, у добровольчі батальйони. Перший склад полку (тоді – батальйон – Авт.) «Азов» складався на 1/3 з представників ультрас різних клубів України. Є загиблі, є важко поранені. Усі вони Герої, і зовсім неважливо хто і за який клуб вболіває. Адже, як відомо, «від Луганська до Карпат фанат фанату – друг і брат».
Походи у шпиталь
Багато футбольних команд – «Динамо», «Карпати», «Дніпро», «Чорноморець», збірна України перед Євро-2016 та інші — допомагали не лише бійцям на передовій, але і висловлювали свою вдячність тим, хто був поранений у ході бойових дій.
Звичайно, не з пустими руками приходили, проте, гадаю, нашим військовим був важливий сам факт того, що футболісти, яких вони звикли бачити з ТВ-екранів чи з трибун стадіонів, прийшли їх підтримати. Моральний дух підвищився — безсумніву.
Футболки на підтримку Армії
Перед початком 7 туру чемпіонату України серед команд Прем’єр Ліги, гравці київського «Динамо» вийшли на поле у жовто-синіх футболках, на яких був намальований танк, на знак підтримки Української Армії. Це стало початком перформансу, який, на превеликий жаль, підтримали не усі клуби та гравці.
Так, перед початком матчу «Карпати» - «Шахтар», того ж сезону, який відбувався на стадіоні «Україна», що у Львові, гравці «левів» вийшли на поле у футболках, на яких був надпис: «Слава українській армії». Гравці ж «Шахтаря», відмовились вдягати такі само футболки і звинуватили керівників «Карпат» у провокації.
Після того матчу, керівництво львівського клубу запропонувало усім командам УПЛ одягати футболки на знак підтримки Українського Війська. Також, «зелено-білі» організували збір коштів для допомоги нашим військовим, і пропонували зробити так само усім клубам елітного дивізіону.
Олексій Гай був капітаном одеського» Чорноморця» у сезоні 14/15 і єдиним гравцем, який вийшов на поле стадіону «Чорноморець» у клубній футболці. Всі решта, гравці одеського клубу та львівських «Карпат» були вдягнуті у футболки з таким самим надписом, з яким гравці «левів» виходили на матч проти «Шахтаря». Як потім пояснював півзахисник, то він не зрозумів цієї акції і для нього футбол поза політикою.
Модульні шоу
Футбол дивиться велика частина населення країни, і модульні шоу були не тільки прикрасою, але і позицією клубу, щодо ситуації у країні. Найбільше модульне шоу, звичайно, відбулось перед матчем «Динамо» - «Шахтар», у квітні 2014 року, на НСК «Олімпійський».
Були і скромніші перформанси, які підіймали дух як населення, так і наших воїнів.
Підтримка учасників АТО, їх сімей
Моральна підтримка — окрема частина підтримки, адже душевні травми виліковуються найскладніше. Позитивні емоції, відволіктись від сірих буднів — це те, що треба. Так, ФФУ організовувало різні заходи, наприклад, вручення подарунків дітям Героїв на 19 грудня. Поранені воїни відвідують матчі збірної, «Динамо» Київ. Причому не тільки внутрішні, але й Ліги чемпіонів. Вперше така акція пройшла під час матчу з «Евертеном», у 2015 році. Після цього, вони стали постійними.
Дитячі табори, різні розважальні заходи, вихід команд за руку з дітьми Героїв АТО, багато інших соціальних ініціатив спрямованих на моральну підтримку.
Екс-гравець київського «Арсеналу» Івіца Піріч, хорват за національністю та паспортом, не залишився осторонь.
Дитячий табір у Хорватії, куди поїхали виключно діти учасників АТО. Допомога Армії України, пораненим. За словами самого Івіци, він знає, що таке війна, він це пережив у Хорватії (Югославська війна у 90-тих роках минулого сторіччя — Авт.), тому не допомогти нашій країні він не міг.
Як наслідок, Піріча була призначено консулом України у Хорватії. Дякуємо, Івіца!
Фонд
Напевно, тут слід сказати кілька слів про найбільшого Патріота серед футболістів — Романа Зозулю. Саме він, разом з волонтерами та фанатами «Дніпра» організував власний фонд допомоги Армії – «Народна Армія».
За словами самого гравця, ще за часів його виступів за місцевий клуб, він більше допомагав шпиталям, купував велику кількість необхідних речей, які згодом відправлялись на фронт. Відвозили їх туди як фанати «Дніпра», так і волонтери. Сам Роман також бував у зоні АТО кілька разів. Звичайно, інші футболісти також допомагали Зозулі, надавали власні кошти на потребі бійців, закуповували спорядження, і передавали через «Народну Армію».
З від'їздом в Іспанію, можливість контролювати та займатись цим трішки зменшилась, проте допомога залишилась, і припиняти волонтерську діяльність Зозуля явно не збирається. До того ж, постійно активно агітує робити це всіх небайдужих.
Це лише маленька частинка з того, що фігурувало у ЗМІ, навіть менше. Багато добрих справ залишаються поза увагою журналістів, не афішуються.
У зоні проведення АТО є чудовий вислів, який, напевно, найкраще може охарактеризувати усе те, що відбувається у нашій країни:
«За Україну не треба помирати, за Україну треба воювати»
Будьмо сильними, будьмо мудрими, будьмо мужніми!
Слава Україні!
Олександр Ушаков
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
