— Рахунок 0:1. Тобі потрібно забивати. І треба ризикувати в атаку. Крім того, на вчорашній матч накладалися події попередньої гри цих команд. Це психологія. Хочеш, не хочеш: що, знову?! Знову програємо, знову треба стукати у ворота, а вони закриті. Це є, грають-то люди, і вони прекрасно все розуміють. І це накладає осад і на футболістів, і на тренерів. Тому, звісно, більше біжать вперед і на оборону особливо не дивляться.
«Динамо» хотіло забити. І воно заслужило свій пенальті. Був момент у Бесєдіна після флангової передачі, інші можливості. Але весь час трохи не вистачало. Це, напевно, і є сьогоднішнє «Динамо» в Лізі чемпіонів: там не встигли — гол, там не встигли — знову гол. Могла бути друга жовта у Гонсалеса, і все б закінчилося в першому таймі на 30-ій хвилині. Про що можна говорити, коли немає результату. Якщо ви пропускаєте по одному, тоді потрібно більше забивати. А в групі атаки, крім досить гострого Циганкова та Гонсалеса (кілька моментів), командні дії не дуже проглядалися. Притому, що Сидорчук не одну таку передачу зробив, як у моменті з пенальті. Інша справа, що дуже грамотно виходила португальська лінія оборони. Але це, знову ж таки, питання до організації гри в нашій атаці, тому що це розкривається вриванням з глибини або певними маневрами центрального нападника, який перед відкриванням повинен робити «дугу».
Ну а що стосується пенальті, то цей фол — прямий наслідок помилки Віди, коли на 10-ій хвилині після кутового по воротах «Динамо» пробивав головою Луїзао. Подивіться, як Віда зараз тримає Луїзао. Здавалося б, дрібниця, але, от, не дрібниця. На 10-ій хвилині Домагой повинен був з ним зіграти, але не зіграв, а зараз ось Віда з ним вже «супер-гіпер» зіграв. І отримуємо пенальті. Впевнений, Віда знав, що Луїзао — це «його» гравець при персональній опіці, такі речі обов'язково обговорюються на установці. В першому моменті він допустив неуважність, а тепер проявив «гіперуважність» — Домагой, начеб-то, намагався вибачитися перед самим собою за помилку на 10-ій хвилині матчу.
В цілому, в таких ситуаціях всі захисники завжди тримають «своїх» суперників. Інша справа, як це робити і коли це робити. Колись, пам'ятаю, ми грали в Данії з «Брондбю». Два поспіль кутових — і два пенальті в наші ворота. А там просто Андрюха Гусін трохи притримував за футболку «свого» гравця. Всі тримають. Просто не падають і не всі бачать судді. Луїзао впав вчасно, а арбітр був поруч.
— Бесєдіна, якого ти згадав, останнім часом хвалять, але ти раніше по ньому пройшовся досить жорстко. А вболівальники та фахівці його хвалять.
— Це, напевно, можна було сказати по одній грі з «Карпатами». І все. А проблема Артема Бесєдіна в ньому самому. Варто йому в Харкові спробувати Прем'єр-лігу, і у нього почалися такі речі, мовляв я футболіст, і мене ніхто не бере. Ця проблема вже відбилася на збірній команді. У мене з ним була дуже жорстка розмова після гри з Македонією в травні цього року. І дуже цікава. Знаю, що і у Реброва з ним теж була розмова. Ось так в тандемі ми працюємо на його благо.
— Як часто такі помилки призводять до ротації на воротарській позиції вже в наступному матчі?
— Це питання довіри тренера до футболіста. Це по-перше. А по-друге, якщо я буду футболістів змінювати після кожної помилки, то я збожеволію. Але важливо, щоб людина прислухалася, коли їй пояснюють, що її дії йдуть на шкоду команді. Це вже тренерська робота. Потрібно тримати футболіста в «коридорі». Тому що у футболі тебе може занести в сторону дуже швидко. Ти навіть цього не помічаєш. Ти починаєш по-іншому спілкуватися, ти починаєш по-іншому дивитися на футбол, на людей. У такій ситуації важливо повернути футболіста до першопричини. А вона — це любов до гри. Все інше (гроші, блага) — наслідок цієї любові до футболу і твоєї роботи у футболі. Якщо людина не хоче цього розуміти, то відразу знаходить якісь причини, починає скаржитися на те, що хтось не дає йому передачі. Послухайте, ти б не грав у дворі, коли б не бігав. Все дуже просто. Це гра великих хлопчиків, але сутність гри залишається.
Що стосується Рудько... Не так добре з ним знайомий, але пам'ятаю, що він був у мене у збірній футболістів 92-го року народження на одному зі зборів. Давно це було, десь 2008 або 2009 рік. Можу сказати, що на той момент в плані професійного росту він не був готовий до того, щоб бути в збірній. У тому числі, через такі помилки. Але всі ростуть, змінюються всі. Вважаю, що Рудько абсолютно заслужено зараз грає у воротах «Динамо». А те, що він допускає такі помилки, то нехай це буде його фішкою — головне, щоб не було голи.
Ну а удар Мораєса з «точки»... Буває. До цього Рудько не спіймав м'яч і нам не забили. Тут, за великим рахунком, така ж помилка. Просто ціна цих помилок — різна. Якщо допустити помилку в середині поля, це ще нічого страшного, то помилка нападника — впущена клубом можливість заробити гроші», - цитує Головко dynamo.kiev.ua.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
