«Економічна ситуація в Україні диктує українському футболу нові правила життя. Напевно, треба звикнути до того, що часи, коли «Динамо» могло дозволити собі запросити Юнеса Беланда, Ленса, Велозу, Мбокані, Тремулінаса, Ідейє, Драговича, Мехмеді, Раффаеля й інших - якщо не зірок футболу, то гравців досить пристойного рівня - і при цьому переплачувати за них (а хто б сюди приїхав за ті ж гроші, які йому давали у Франції, Німеччині, Бельгії, Італії?), пішли в минуле. За нинішньої економіко-політичної ситуації продовження такої агресивної кадрової політики скидалося б на бенкет під час чуми.
Однак в Європі є безліч команд, і дуже пристойного рівня, які процвітають і заробляють, проводячи трансферну політику зовсім інакше. Так, вони можуть запросити солідного іноземця, заплативши з десяток мільйонів євро, але робиться це не для того, щоб заповнити таким гравцем склад, а для перетворення слабкої позиції в команді на сильну.
Ось, наприклад, немає свого вихованця-воротаря - шукають на стороні. А за основу береться інше. Береться ідеальна селекційна шкільно-підготовча робота.
а) вирощуються гравці в своєму клубі;
б) здійснюється пошук талантів у своїй країні;
в) здійснюється пошук талантів за кордоном, які доводяться в клубі «до кондиції», як говорив герой незабутнього фільму.
У «Динамо» селекційна робота завжди була на належному рівні. Навіть ті, хто з різних причин не заграв в Києві - наприклад, Мехмеді, Раффаель, Лукас, - знаходять собі місце в інших командах, що свідчить про високу кваліфікацію динамівських селекціонерів.
Мова не тільки про готових та вже сформованих і відомих гравців, які були на виду в своїх командах. Є маса інших прикладів, коли нікому не відомий футболіст завдяки селекціонерам, які його знайшли, ставав згодом одним із лідерів «Динамо». Найстарші уболівальники, напевно, згадають, як додало «Динамо» в середині минулого століття після запрошення закарпатських хлопців. І так було не тільки тоді. Пам'ятаю своє здивування, коли в 1985 році в «Динамо» з'явився якийсь Ваня Яремчук з другої ліги. З першого ж матчу він став повноцінним «господарем» правого флангу півзахисту. Зупинити його не міг ніхто! П'ять матчів він проходив у «яремчуках», а потім став виключно «Іваном», адже в Києві улюблених футболістів називали тільки по імені. Те ж саме відбулося трохи раніше, можливо, не так швидко, з Олегом Кузнєцовим, Вадимом Євтушенком і багатьма іншими мало кому відомими футболістами із скромних команд обласних центрів...
А хто знав про юного Каху Каладзе, коли він переходив в «Динамо»? До сих пір вважаю, що Каха - одна з кращих знахідок динамівської селекції. Він приніс команді чимало користі, а також грошей, які клуб отримав за його перехід в «Мілан».
Знаходили класних гравців і в більш далеких краях. Нігерійця Айїлу Юссуфа, наприклад, про якого жартували, що зовні він виглядає старше тренера. Згодом цей футболіст став стовпом динамівського захисту.
Тому я не бачу нічого страшного в тому, якщо «Динамо» знову буде робити ставку не на пошук вже готових або напівготових футболістів, які грають в своїх національних збірних, а на відбір молодих талантів. Сподіваюся, що це піде на благо клубу, оскільки в якості клубної селекції у мене особисто сумнівів немає. До того ж у «Динамо» зростає власна зміна. Недарма динамівські юнаки зараз переграють в Україні всіх своїх суперників. Хочеться вірити, що не за горами той час, коли лідерами команди будуть власні вихованці», - цитує Шахова Dynamo.kiev.ua із посиланням на клубний журнал «Динамо».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
