Гучна заява
Знайомлячись з кар'єрою голкіпера «Динамо» Олександра Шовковського, без перебільшення, можна вивчити історію українського футболу за останню чверть століття. Але будь-яка епоха добігає кінця. Схоже, що вирішив попрощатися з київським клубом і 41-річний голкіпер.
«Я втомився. Мені в січні виповниться 42. Для гравця це дуже багато. Я не готовий вкладати стільки сил, зі шкіри геть лізти, щоб конкурувати з молодими. Не хочу бути тягарем для «Динамо», - сказав Шовковський цього тижня у ефірі радіо «Аристократи».
Чинна угода футболіста, який дебютував у складі київської команді ще у 1994 році, спливає у грудні. Тож на початку зими Шовковський може провести свій останній матч у кар'єрі.
За його словами, якщо йому запропонують новий контракт, він сім раз відміряє, перед тим, як один раз відрізати. Також голкіпер запевнив, що морально вже підготувався до завершення кар'єри.
«Рішення було досить важким, але я прийняв його, і мені стало набагато легше, спокійніше», - сказав Шовковський.
Вихованець «Динамо»
Шовковський є одним з гравців, з якими міцно асоціюється «Динамо». Може здатися дивним, але небагатьом вихованцям київського клубу вдалося стати його справжніми символами. Валерій Лобановський, Олег Блохін, Олексій Михайличенко, Андрій Шевченко, Олександр Шовковський – футболісти, які робили у динамівській школі перші кроки, а потім творили славу київської команди. Але якщо перші четверо після «Динамо» пограли й за інші клуби, то Шовковський усю кар'єру провів у «Динамо». І у цьому його унікальність.
У дитинстві маленький Сашко примудрявся поєднувати заняття футболом із баскетбольною секцією та бігав з одного тренування на інше. Тренер вмовляв його батьків зосередитися на баскетболі та обіцяв статурному хлопчакові велике майбутнє саме у цьому виді спорту. Проте, сам юний спортсмен марив лише футболом. «Я любив футбол усім серцем, не міг себе уявити поза цією грою», - розповідає Шовковський.
Заради футболу Олександр навіть був вимушений два роки поспіль вчитися у четвертому класі. Це було необхідно, щоб потрапити разом із хлопчаками свого 1975 року народження до футбольного спецкласу. Шовковський, який пішов до школи на рік раніше однолітків, був майже круглим відмінником, але вмовив батьків на цей неоднозначний крок.
Амплуа голкіпера хлопець обрав не одразу і спочатку грав у півзахисті. У 10-річному віці у ворота його поставив відомий дитячий тренер Анатолій Крощенко, який згодом - у 2000 році - привів юнацьку збірну до срібла європейської першості. Попри першопочаткове небажання Шовковського захищати ворота, він, за власним зізнанням, вже незабаром навіть спати лягав у куплених батьками воротарських рукавичках.
Довіра Сабо
Пройшовши усі щаблі дитячо-юнацької школи «Динамо», за основний склад рідного клубу Шовковський дебютував у 1994 році у матчі чемпіонату України проти кременчуцького «Кремню». Киян якраз очолив Йожеф Сабо, який замінив у зимове міжсезоння на посту головного тренера Михайла Фоменка, якому керівництво клубу не пробачило виліт з Кубку України.
Загалом це був період глобальних трансформацій у «Динамо». Клуб тільки но став власністю Григорія Суркіса, одним за одним з нього пішли майже усі гравці, які розпочинали наприкінці 1980-х ще при Валерію Лобановському. Сабо будував нову команду і був вимушений довіряти безвусим юнакам, серед яких опинився і Шовковський.
У 19 років СаШо, як прозвали його вболівальники, дебютував не лише у чемпіонаті України, але й у Лізі чемпіонів, де «Динамо» грало у одній групі проти французького ПСЖ, німецької «Баварії» та московського «Спартака». Кияни у матчах із іменитими суперниками понабивали безліч гуль та здобули лише три очка.
Але які це були три очка. Усі невдачі перекреслила домашня перемога над «Спартаком» у епічному матчі, по ходу якого господарі на переповненому 100-тисячному Республіканському стадіоні поступалися 0:2, але у підсумку вирвали перемогу 3:2. Кількома сейвами доклав руку до успіху, після якого півночі не спав Київ, і Шовковський.
Злет за Лобановського
Проте справжній розквіт того покоління «Динамо» настав у 1997 році, коли до команди повернувся Валерій Лобановський.
Видатному тренеру вистачило півроку, щоб команда повністю перевтілилась, а гравці, які нещодавно й не міряли про великі єврокубкові перемоги, почали трощити одного суперника за іншим у Лізі чемпіонів.
Впевненості партнерам по команді додавала і гра у Олександра Шовковського, який робив дива у воротах та рятував динамівців у важкі моменти. Проти киян восени 1997 року не встояла могутня «Барселона», яку «Динамо» двічі перемогло з принизливим для каталонців рахунком – 3:0 та 4:0.
Того сезону динамівську «машину» зупинив італійський «Ювентус». Проте вже за сезон команда Лобановського набралася досвіду та всерйоз розглядалася, як реальний претендент на перемогу у Лізі чемпіонів.
Хоча, до групового раунду кияни могли б і не потрапити, якби не Шовковський. «Динамо» важко входило у сезон і сперечалося за вихід до основної стадії ЛЧ у кваліфікації з чеською «Спартою» у серії післяматчевих пенальті. СаШо героїчно відбив три одинадцятиметрові та вивів команду до Ліги чемпіонів.
Це вже потім були блискучі перемоги над лондонським «Арсеналом», мадридським «Реалом» та півфінальна поразка від мюнхенської «Баварії». Невдача - у котрій звинуватили і Шовковського, який у домашньому матчі пропустив гол від Мікаеля Тарната з відстані 40 метрів, що дозволило німцям у Києві врятуватися від поразки – 3:3, а вдома перемогти – 1:0.
Цей епізод не міг перекреслити успішні дії Шовковського в інших матчах. Фахівці включили голкіпера «Динамо» до списку претендентів на «Золотий м'яч» - найкращому гравцеві світу 1999 року. Ні до, ні після Шовковського такої честі не отримував жоден український голкіпер.
Герой чемпіонату світу
Парадоксально, але 1999 рік став найкращим і, водночас, найважчим у кар'єрі Олександра Шовковського. Голкіпера зацькували через поразку збірної України від Словенії у стикових матчах відбору Євро-2000.
У першому матчі у Любляні воротар нашої команди наприкінці гри необачно залишив власний карний майданчик та дозволив Міленко Ачімовичу вразити порожні ворота та принести своїй команді перемогу – 2:1. Вдома українці зіграли унічию 1:1 та сенсаційно пропустили на чемпіонат Європи словенців.
Найприкріше, що на груповій стадії команда Йожефа Сабо вийшла з надзвичайно складної групи, де пропустила вперед лише чинних чемпіонів світу – французів та випередила Росію.
Усім запам'яталися сльози Шовковського після другого матчу зі словенцями. Він дуже важко переживав ту невдачу, але у підсумку став після неї сильнішим.
«Хтось би не зміг піднятися після тих невдач, які у мене були, але я не хотів опускати рук та бути невдахою. Я не прагнув нічого нікому доводити, просто намагався робити свою роботу краще», - пригадує складний період Шовковський.
Пропустити ще один великий турнір СаШо вже не мав права, але був надзвичайно близький до цього. За його безпосередньої участі збірна України під керівництвом Олега Блохіна вперше потрапила до фінальної частин чемпіонату світу, але на початку 2006 року Шовковський зазнав страшної травми, зламавши ключицю. Здавалося – це ставить хрест на поїздці голкіпера на ЧС до Німеччини, але він відновився у рекордно короткі терміни і на турнір врешті потрапив.
Потрапив, щоб вивести збірну України до чвертьфіналу чемпіонату світу. Після виснажливого матчу 1/8 фіналу проти Швейцарії, у якому команди не забили жодного м'яча, все вирішувалося у серії післяматчевих пенальті, вмінням відбивати які знову вразив Шовковський. Він став першим у історії чемпіонатів світу воротарем, який не пропустив у серії одинадцятиметрових жодного голу. Шовковський вивів збірну України до чвертьфіналу.
А от на домашньому Євро-2012 голкіперу травма таки завадила зіграти. Врешті того ж року Шовковських вирішив закінчити виступи у збірній, у складі якої він провів 92 матчі.
Боротьба за основу
Проте голкіпер і надалі продовжував вправно захищати ворота «Динамо». Шовковський зізнається, що мав бажання пограти за кордоном, але по-справжньому близьким, аби піти з київського клубу, він був лише одного разу – у 2009 році.
Тодішній динамівський тренер росіянин Юрій Сьомін посадив досвідченого голкіпера на лаву запасних та віддавав перевагу Станіславу Богушу. Саме з ним у воротах «Динамо» дійшло до півфіналу Кубку УЄФА, де його в українському дербі зупинив майбутній переможець турніру – «Шахтар».
Проте Сьомін на хвилі успіху пішов, а інший росіянин, який очолив команду - Валерій Газзаєв знову почав довіряти Шовковському. Після цього у «Динамо» з'являлося чимало талановитих воротарів – Денис Бойко, Максим Коваль, Олександр Рибка, але жодному з них не вдалося виграти конкуренцію у Шовковського, який зробив великий внесок і в два поспіль останніх динамівських чемпіонства і в цьогорічне повернення у плей-офф Ліги чемпіонів після 17 річної перерви. Часу з останнього виступу там «Динамо» минуло багато, але ворота киян, як і раніше, захищав все той же «вічний» Шовковський.
Але нинішнього сезону після помилки у матчі Ліги чемпіонів проти «Наполі» голкіпер знову опинився у запасі, поступившись місцем у воротах Артуру Рудьку та врешті вирішив дати дорогу молодим.
Неприховане особисте
Олександр Шовковський вкрай негативно реагує на втручання в своє особисте життя. Проте ображатися йому нема на кого, адже він завжди був одним з тих динамівців, які вели активне світське життя.
Від першого шлюбу з відомою у минулому телеведучою Властою Шовковською у Олександра є вже дорослий син – Владислав, який в дитинстві також був голкіпером, але професійним футболістом так і не став.
Від другого шлюбу – з модельєркою Ольгою Альоновою – у Шовковського народилася донька - Олександра. Зараз колишнє подружжя судиться з приводу того, з ким житиме донька. На початку року Шовковський навіть подав заяву до міліції, після того, як колишня дружина виїхала з донькою за кордон без його дозволу.
Голкіпер має освіту журналіста, яку здобув у Київському національному університеті імені Шевченка, пише вірші. У вільний час захоплюється дайвінгом, гірськими лижами та ганяє на мотоциклі. Порушує, бо - всі ці три речі, за його зізнанням, заборонені за контрактом з «Динамо».
Шовковський вже має ліцензію футбольного тренера, тож вочевидь, своє майбутнє пов'яже саме з цією професією. Хоча, сам голкіпер про це поки воліє не говорити. «Поки що я граю у футбол і про майбутнє нічого казати не хочу», - зберігає інтригу Шовковський.
Дмитро Марценишин
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
