Микола Несенюк: «Як можна говорити, що наш чемпіонат слабкий? Він найкращий!»

Футбол України 15 Листопада, 17:23 1066
Микола Несенюк: «Як можна говорити, що наш чемпіонат слабкий? Він найкращий!» Фото: sport.ua
Директор департаменту «Динамо» по роботі зі ЗМІ Микола Несенюк відповів на найцікавіші питання українських вболівальників.

— Знаю, що ви були на матчі збірної України з Фінляндією в Одесі. Ваш коментар стосовно цього матчу і взагалі виступів нашої збірної у відбірковому циклі?

— Насамперед слід сказати, що досягнутий певний результат — команда на другому місці в групі. Шкода, що втратили очки з Ісландією вдома, шкода, що не перемогли Туреччину — тоді ми були б на першому місці. Невідомо, що буде навесні. Я вважаю, що наша команда цілком здатна поборотися за друге місце. Якби не було втрачених чотирьох очок — можливо, і за перше місце. За друге, я думаю, реально команді боротися. Потенціал у нашого футболу є, щоб бути вище Туреччини, Ісландії і боротися з Хорватією. Наші з Хорватією шанси приблизно рівні, просто у них краща стартова позиція, вони менше втратили очок. Якщо говорити взагалі про нову збірну, потрібно подякувати Андрію Шевченку і його команді за те, що вони дуже хороший піар побудували навколо команди. Ми знаємо, що сприймають команду так, як її показують. Я поважаю Михайла Фоменка як футболіста, як тренера, він зробив дуже багато, але це людина з минулого часу, йому важко було пояснити, навіщо це все робити: проводити зустрічі з уболівальниками, відкриті тренування і т.д. Андрій Шевченко — єдиний наш футболіст, котрий був світовою зіркою. Кому, як не йому, знати, що таке піар, представлення команди? За цей час він і його команда зробили максимум можливого для того, щоб наблизити команду до глядачів, до вболівальників — це величезний плюс для команди. Так давно потрібно було зробити.

Я дуже радий, що це сталося, що наша національна команда в усіх піар-складових виглядає не гірше, ніж будь-яка інша команда. Це з приводу піару. З приводу власне футболу в мене є певні зауваження, певна критика. Але я одразу хочу сказати, що буду говорити, як уболівальник збірної. Я вболіваю за національну збірну України. Думаю, всі ми за неї вболіваємо. Це наша спільна команда. Це не команда Павелка, Шевченка, Коноплянки. Це команда всієї України. Тому кожен українець, який вболіває за свою збірну, зобов'язаний не лише вболівати за неї, а й говорити, що не так. Не потрібно казати, що все добре. З точки зору вболівальника, з точки зору людей, які бажають успіху команді, я думаю, абсолютно нормально вказувати, що не так, що нам не подобається. Для мене в збірній цього року є дивна особистість на прізвище Зінченко, я вже говорив і писав про це. Футболіст, який ніде нічого не показав. Кажуть, що він перспективний. Цей перспективний футболіст зіграв за збірну в семи офіційних матчах. Сім матчів — це епоха! І за ці сім матчів він же забив жодного м'яча, не віддав жодної результативної передачі. За що ця людина грає в збірній? Не хочеться думати, що йому потрібно певна кількість ігор за збірну, щоб мати дозвіл на роботу в Англії. Зараз він навіть не виходить в основному складі голандської команди. Невже голандці так не розбираються у футболі, що не ставлять в основу, не дають йому грати? Напевно, бачать його можливості. Було б нормально, якби цей футболіст у нашій збірній теж виходив би на 15-20 хвилин. Як взагалі футболіст потрапляє до команди по-нормальному? Ось є футболіст на певну позицію, а там вже хтось є. Його випустили на 10 хвилин, наступного разу — на 30 хвилин. Всі бачать, що він краще — на наступну гру він виходить в основному складі. Або навпаки, він нічого не показав — далі тренуйся, готуйся, ми за тобою слідкуємо. Це нормальне явище. У грі в Одесі ми бачили, що вийшов Ротань — це небо і земля. Нехай йому 35 років, але це людина з досвідом, з величезною для України майстерністю. Мені здається, що щось сталося в команді після гри зі Словенією. Чому? Тому що колектив, 15-16 футболістів, які там грали, пройшли цей шлях, вони потом, кров'ю вирвали цю путівку на Євро — і тут на Євро не їдуть люди, які все це зробили. Чому не їдуть на Євро Кравець, Гусєв, а їде Коваленко? Це ще одна позиція, яку я не розумію. Так, перспективний футболіст. Але що він такого показав, що грав у національній команді? Ось тут у мене є запитання. Можливо, має бути основний склад в команді. У Фоменка були свої 13 чоловік. Можливо, у Шевченка є свої 13 чоловік, це добре, коли він вірить у своїх футболістів. Але хотілося б, щоб ці футболісти все ж таки щось показували. А за цей відбірний цикл, чотири офіційні матчі ми зіграли, подивіться, хто забивав, хто віддавав результативні передачі. Цих двох футболістів там немає. Хай молодих футболістів випускають на заміну. Можливо, тому ми недобрали очок. Це моя думка.

З приводу того, що зараз в нас базова команда — «Шахтар». Це добре, тому що повинна бути базова команда. Але всі футболісти «Шахтаря» — це гравці оборони. «Шахтар» вже 10-15 років грає так. Тобто задача всіх українців, які грають за «Шахтар»: забери м'яч і віддай бразильцям, а бразильці щось придумають. І всі вони заточені на таку гру. А в збірній немає бразильців, потрібно самим щось придумувати, а вони так не вміють. В «Шахтарі» гру створює бразильська команда фактично, а наші підігрують. В нас зараз група, які підігрують, із «Шахтаря», а нам потрібні футболісти, які будуть вести гру. Коли була команда Фоменка, він теж ставив захисників з «Шахтаря»: Кучера, навіть Шевчука, який не грав в основі. Тобто ці футболісти забезпечувати оборону. Ракицький, Степаненко. А попереду грали футболісти, які можуть щось створити. Ці футболісти були із «Динамо». «Динамо» зараз — це українська команда, саме українці в «Динамо» ведуть гру. Тут у нас замість тих, хто вміє вести гру, ставлять інших футболістів. Добре, що в нас були такі суперники, що ми набрали очки. Хоча, як на мене, ми мали б набрати щонайменше на чотири очки більше. Є зима, є час попрацювати. Хотілося б, щоб уболівальники тиснули на команду. Що таке повний стадіон? Це може бути, що люди один раз прийшли і пішли. А коли на кожну гру ходять 60 тисяч людей, команда розуміє, що грає для вболівальників. Вони чують, як реагують вболівальники, тренер чує. Якщо вболівальникам не подобається гра — він реагує на це.

Хочу повернутися до гри із Фінляндією. В футболках збірної я побачив «Динамо» минулого року, тримання м'яча, дев'ять з десяти атак закінчувалися пасом назад своєму голкіперу. Має право на існування така гра, але для неї потрібні іспанці, тому що у них інша футбольна культура. Наших два роки вчили грати в іспанський футбол, але вони так і не навчилися. Тому що наш футбол трошки інший, наша команда з часів Маслова, Лобановського ніколи не зможе стати технічніше за бразильців, іспанців. У нас інші переваги — ми можемо за рахунок швидкості, тактики, пресингу... Так, як грали наші команди, коли вони щось вигравали. Мені дивно, що у нас збірна починає грати в той самий футбол... У нас чотири на чотири виходять вперед, відкриваються Коноплянка, Кравець, Ярмоленко, постояли — і назад. Добре, що вийшла одна атака, коли Коноплянка втік — і ми забили цей м'яч. А якби цього не було? Тренер Фінляндії нарахував п'ять гольових моментів. Не знаю, чи було їх там п'ять. В першому таймі обрізка була. Якби був не фін, а хорват, француз, іспанець — ми б отримали м'яч. Ми п'ять разів мали дякувати, що це фіни проти нас грають, а не більш майстерні футболісти. Я гадаю, що над цим треба працювати, думати, є час. Я хочу бачити нашу команду навесні на голову сильніше, ніж вона зараз. Тим паче, що у нас є потенціал. Мені нинішня ситуація нагадує середину дев'яностих, коли в один день грали з Італією юнацькі та дорослі команді. U-21 перемогла 1:0, Михайленко забив м'яч, а за їх U-21 Дель П'єро грав. Ми їх обіграли, тоді ця юнацька команда — це була наша перспектива. Шість чи сім років тому теж пам'ятаємо нашу команду U-21: Коноплянка, Ярмоленко та всі, хто зараз в першій збірній. Зараз я дивлюся на наших юнаків, дуже хороша у нас юнацька команда, хороший резерв. Думаю, звідти можна черпати футболістів. Не думати про те, щоб натуралізувати якогось бразильця чи ще когось. Тобто зараз слава Богу — відчинилися вікна, пішли з нашого футболу непотрібні іноземці. Думаю, в цьому у нас є дуже хороша перспектива.

— Запитання від читача: «Пане Несенюк, чому за 25 років існування самостійного футбольного українського чемпіонату ніколи не обирається найоптимальніша формула його проведення? Коли прерогативою є принцип максимального підвищення спортивної конкуренції. В 1990-х роках найоптимальнішим варіантом було проведення чемпіонату з десяти клубів в чотири кола. Зараз відкинуто варіант за формулою Грозного — розбиття УПЛ на дві-три групи клубів зі створенням умовної Суперліги, коли верхня група клубів проводить лише виїзні матчі з клубами нижчої групи»...

— Давайте повернемося на двадцять років тому, коли була створена Професіональна футбольна ліга. Ліга тоді з'являлася для того, щоб зробити наш футбол професіональним. В перекладі на нормальну мову — щоб ми продавали футбол. Тобто нормальна ліга в Іспанії, у Франції, вони продають свій футбол. Задача ліги — щоб на кожен матч приходило якомога більше глядачів, щоб вони купували квитки, щоб телебачення це показувало — тоді буде успіх. 1996 року на станції метро «Лук'янівська» відкрився перший «МакДональдз», були люди. Вони подивилися, що люди є — потихеньку за двадцять років вони відкрили більше п'ятидесяти ресторанів по всій Україні. Немає в Україні «МакДональдзу», де б не було повно людей. Ніхто не буде відкривати «МакДональдз» в селі, тому що там не буде публіки, вони ж не самовбивці. Так само футбол. Якщо у нас клуби заздалегідь не мають глядачів... Так, є власник, який платить гроші, але вони не грають для глядачів, порожній стадіон. Зараз в Прем'єр-лізі нове керівництво. Були заяви про те, що щось змінять. В результаті ми маємо порожні трибуни. Як можна продати матч «Сталь» (Кам'янське), які ніколи не були в Кам'янському. Футболісти живуть в Києві, тренуються під Києвом, їздять на порожній стадіон в Дніпро грати матчі. Як можна продати порожній стадіон? З чого почалося телебачення? З того, що всі не могли потрапити на стадіон. Той, хто не потрапив на стадіон — той дивиться по телевізору. Мені шкода дивитися на ті пересувні телевізійні станції, коли вони їдуть через всю Україну, щоб стати на порожньому стадіоні і дивитися футбол, який нікому не цікавий.

— Потрібно чотири команди залишити, чи як?

— Ні. Я взагалі за те, щоб у нас в чемпіонаті було 18 команд. Пам'ятаю перші чемпіонати України, коли в Луцьк, Тернопіль, Вінницю приїжджають «Шахтар», «Дніпро», повний стадіон — це була перспектива. Давайте, нічого страшного. В Іспанії теж є дві-три сильні команди, «Реал» (Мадрид) забиває по сім м'ячів «Осасуні». Але вони від цього не страждають, тому що там повні стадіони, люди ходять дивитися на зірок. У нас повинні бути команди в Хмельницькому, в Житомирі, в містах, де є публіка. Нехай приїжджає «Шахтар», будуть дивитися на зірок, вболівати за своїх, проти цих зірок, буде публіка. А скорочення — це для бідних, для маленьких країн. В Радянські часи був чемпіонат ГДР по хокею, дві команди грали: «Динамо» (Берлін), «Динамо» (Вайсвассер). Якщо ми граємо для цього, немає іншого рецепту, ніж розширювати географію футболу. А зараз у нас Прем'єр-ліга проходить у шести чи семи містах. Як так? У нас донедавна було 25 областей. Нехай зараз 24. Колись, думаю, знову буде 25. І в кожному місті має бути мінімум дві команди. Тоді чемпіонат буде рости. Як на мене, зменшення числа команд... Вже показала ця формула, що людям такий чемпіонат нецікавий. Потрібно було будь-як зберегти «Металіст», тому що в Харкові два мільйони населення, величезний потенціал. Зберегти футбол в інших великих містах. Тоді буде перспектива для нашого чемпіонату. Але є один нюанс, що впродовж усіх двадцяти років керівники наших двох провідних клубів — «Динамо» і «Шахтаря» — завжди говорили, що вони хочуть мати цікавий чемпіонат України. Але вони недоговорювали. Рината Ахметова цікавить чемпіонат, в якому чемпіон — «Шахтар». Інший чемпіонат його не цікавить. Ігорю Суркісу так само цікавий чемпіонат, в якому чемпіон — «Динамо». Саме тому у нас відбулася така ситуація. Що можна зробити? Є прості ринкові механізми. Зараз ми маємо два суперклуби, в яких по вісімдесят футболістів, вони їх віддають в оренду. Хто заважає Прем'єр-лізі прийняти регламент, в якому записано, що орендовані футболісти мають право грати? Прийміть, хай вони грають. Якщо ці футболісти не потрібні «Динамо», «Шахтарю» — хай вони грають офіційно. Чому цього не зробити? Чому не зробити таким чином, щоб обмежити кількість заявки? В часи СРСР в «Динамо» було 35 футболістів разом із дублем. Не підходиш — іди грай в Житомир. Навіщо ти будеш десь сидіти, в орендах грати і т.д.? В 19 років не проходиш — дай дорогу іншим. Є молоді футболісти...

«Шахтар» останні 15 років — це могильник українських футболістів. Футболісти, котрі грали за збірну, приходять в «Шахтар», сідають на лавочку, сидять там на хорошому контракті, а грають бразильці. Приклад: Кобін, Чижов, Віценець, Кривцов, Ордець, Малишев. Я можу назвати тридцять футболістів, які могли б прекрасно грати за інші команди, приносити задоволення глядачам і робити цікавим наш чемпіонат. Замість цього вони або в оренді грають, або сидять на лавці. Той же Соболь, який грає в оренді. Чому гравець збірної України не має права грати в матчах чемпіонату? Це нонсенс. І цим повинна була б займатися Прем'єр-ліга, якби вона була заточена на те, щоб продавати наш футбол, щоб зробити це ринковим продуктом. А у нас це можна зробити. Неправда, що у наших людей немає грошей. Неправда, що наші люди не ходять на футбол. Давайте згадаємо Євро, перший наш матч Німеччина — Україна. На стадіоні було десять тисяч українських уболівальників за свій рахунок. Є люди, яким буде цікаво і які будуть тут ходити, просто дайте нормальний футбол. Який може бути нормальний продукт, коли у нас зараз сніг на вулиці, холодно, а у нас зараз проходить чемпіонат? Я 20 років кажу одне й те саме, що перехід на осінь-весна — це величезна помилка. Фактично ми перейменували два кола і у нас два чемпіонати: один восени, потім три місяці перерва, всі вже забули, хто на якому був місці, потім вони грають, місяць перерва. У липні тільки грають у футбол, а ми чомусь робимо перерву. Це все одно, що у Формулі-1 стартують гонщики, половину дистанції проїхали, потім стоп, потім зберемося, доїдемо ще половину. Говорять, що ми таким чином разом з Європою. Та не разом ми з Європою. У Фінляндії, наскільки я знаю, чемпіонат закінчено, там холодно. Нічого страшного, Фінляндія з нами на рівних грала. У Швеції чемпіонат закінчено, в Ісландії, у Норвегії, тому що там холодно, там взимку не грають. Там грають весна-осінь, це не заважає команді Швеції бути серед кращих. Тому що це не для глядачів, не можна це продати. А говорити, що ми таким чином разом з Європою... Скажіть ви зараз Вакарчуку: «Проведи концерт на «Олімпійському» не в липні, а в грудні». Він скаже: «Навіщо?». А в Європі так роблять, проводять у грудні. Він проведе влітку, тому що він продає свої пісні. І так само всюди: якщо хочеш заробити — треба створити найкращі умови для глядачів. А розмови, що УЄФА, ФІФА... ФІФА рекомендує, вона не примушує робити паузи і т.д. Ніхто вже не пам'ятає, я пам'ятаю 1966 рік, коли збірна СРСР посіла четверте місце на Кубку світу, найвище за всю історію, тоді чемпіонат СРСР тривав. Що таке збірна? 15-20 чоловік. А чим решта займається? Замість того, щоб грати у футбол, вболівати на стадіоні, вони чекають, доки 20 чоловік там зіграють. Хай грають 20 чоловік, вони потім приїдуть.

— З Вашої точки зору, потрібно починати чемпіонат у квітні і закінчувати у жовтні без перерви на липень?

— Так. До речі, «Динамо» вигравало Кубок кубків саме за такої системи. У 1975 році так було, 1986-му. У 1988-му збірна ледь не стала чемпіоном Європи, і це не заважало абсолютно. Це ми перейменували, самі собі придумали проблеми. Вчора скасували матчі Першої, Другої ліг. До чого тут Перша, Друга ліги? Чому Перша ліга має грати на засніжених стадіонах? Звичайно, кому такі матчі потрібні?! Чому вони не грають у червні, в липні, коли найкращі умови для футболу? У нас чемпіонат повинен розпочинатися в кінці березня-на початку квітня, це так було 30 років тому. Перші тури були в Одесі, Миколаєві — там, де тепло. Вже ближче до травня грали в Києві, Житомирі, Харкові і т.д. Найголовніше — що поля, стадіони не готові. Ми знищили наші поля. Не всі мають можливість тримати таке поле, як на «Олімпійському». А якщо провести один-два матчі, коли сніг — все, поля немає. Кожного разу в нас проблеми з полями, кожного разу потрібно із ними щось робити. Якщо починати грати тоді, коли починає рости трава — у нас будуть прекрасні поля, все буде нормально. Йти у Європу потрібно розумно. Якщо в Італії зараз всі ходять у піджаках, давайте ми теж так робитимемо? Вони в піджаках, бо там тепло зараз, як у нас в вересні. Якщо це глядачів... Упирається в те, що у нас футбол не для глядачів. Просто розмови, що це футбол для глядачів. Це футбол, на превеликий жаль, для власників команд. Що можна зробити? Не просто про це говорити. Перейду до мого улюбленого клубу. Я, скільки живу, вболіваю за «Динамо». Пам'ятаю ще, як грав Каневський і Базилевич. Пам'ятаю, як Базилевич в 1964 році «Спартаку» забив м'яч. Це моя команда, я вболіваю за цю команду. А тут сидять люди, які розказують, як потрібно зробити в «Динамо». А ти на футбол ходиш?

— А що робити півроку клубам, якщо чемпіонат з кінця березня по початок листопада? Чим займатися командам у зимовий період?

— А чим вони зараз займаються? Тренуватися. А як раніше було? Тренуватися, готуватися, нічого страшного немає. А чим займаються фіни, шведи? Запитайте, вони вам розкажуть. І в Швеції збірна не гірша за нашу, теж жовто-блакитна.

— Яка ваша зона відповідальності у «Динамо»?

— Ми домовлялися, що будемо говорити про футбол, а не про організаційну структуру «Динамо», про те, хто за що відповідає. Дзвоніть президенту клуба, віце-президенту клуба, вони вам розкажуть, це їхня зона відповідальності. Я пропоную не говорити на цю тему, тому що ми говоримо про футбол. Згодні?

— Добре...

— Повертаючись до «Динамо», зараз в Києві суперстадіон, де пройшов фінал Євро, де буде фінал Ліги чемпіонів, прекрасний стадіон. Хто заважає піти на футбол, підтримати «Динамо»? Квитки не дорогі. Прийшло 40-50 тисяч — команда знає, для кого вона грає. А тут що виходить? Якщо «Динамо» в усіх виграє: «Чого ми будемо ходити дивитися, як вони виграють у «Зірки», ще в когось?». Якщо програють: «А чого ми будемо ходити, якщо вони програють?». З командою треба бути завжди. Приходьте, вболівайте. Якщо 60 тисяч прийшли, вони внесли свої гроші, кілька мільйонів в касу клубу — тоді вони мають право говорити. Спочатку підтримай команду, а потім ти маєш моральне право у команди щось запитувати, критикувати тренерів, футболістів. Не з дивану, де ти сидиш, не ходиш на футбол. У мене був досвід, коли приходили люди і розказували, як треба грати. Їх питаєш: «Коли ви останній раз на стадіоні були?». Мовчать. На стадіон прийдіть — і у вас зміниться ставлення до футболу. В мене душа боліла, коли із «Зорею» прекрасний матч був, драматичний, а на стадіоні чотири тисячі людей. Як так? Ми всі перед тим, як критикувати «Динамо», повинні прийти на футбол і підтримати команду. Я, наприклад, ніколи не буду критикувати жодну іншу команду, тому що в мене діла немає до інших команд. Я буду критикувати «Динамо», тому що я за нього вболіваю, в мене серце болить за «Динамо», тому я маю моральне право сказати, що так, що не так. Але спочатку потрібно прийти на стадіон і підтримати команду. До цього я закликаю всіх. Не вдома сидіти за комп'ютером і щось розказувати, а прийдіть на стадіон. Якщо чимось не задоволені, не подобається футболіст — 60 тисяч будуть кричати: «Давай Гусєва на поле». І тренер нікуди не дінеться. Я згадую, як грало «Динамо» в Парижі проти «Парі Сен-Жермена», у «Динамо» грав Тайво, а до цього він виступав за «Марсель» — ворога ПСЖ. Коли м'яч потрапляв до Тайво, увесь стадіон, 40 тисяч, свистіли цілий матч, тому що вони не люблять цього футболіста. І цей футболіст помилявся, тому що відчував тиск трибун. Запитайте будь-якого футболіста, коли він виходить на повний стадіон, він по-іншому грає. У нього крила виростають, коли його підтримує весь стадіон. А коли він виходить і нікого немає, він не буде старатися. Якщо ви хочете, що динамівці грали для вас — прийдіть на стадіон, вони будуть для вас грати, краще грати. Щоб вони грали не для президента клубу, не для когось ще, а для глядачів, потрібно прийти на футбол, а потім вимагати. Я так вважаю.

— Але для цього потрібно, щоб і маркетингова служба «Динамо» працювала. Питання до неї є. Ведуча спортивних новин на UA:ПЕРШИЙ Яна Павлова розповідала, що під час шкільних канікул «Шахтар» зробив футбольний табір для діточок. Вони тренувалися, бачили тренування основної команди «Шахтаря». Мені навіть колега сказала: «Боюсь, що син після цього табору прийде і скаже, що тепер буде вболівати не за «Динамо», а за «Шахтар». Ми з вами говорили про це в Португалії, ви зі мною не погодилися. Якщо порівнювати маркетингову службу «Шахтаря» і «Динамо», на мою думку, «Динамо» поступається. Чи згодні Ви зі мною?

— Абсолютно не згоден. По-перше, по дитячій школі. Дитяча школа «Динамо» — найкраща в Україні. Діти з семи-восьми років починають займатися футболом. Ми бачимо зараз результат, як грають наші команди U-19, U-21. Прекрасна футбольна школа, з якої підбирають вже основний склад. Поїдьте на Нивки, подивіться, як там проходять змагання, які там умови для футболістів, як це все працює. Працює це дуже добре. Тепер про те, що ви називаєте маркетинговою політикою. Це не маркетингова політика, це трошки інше. Наш фан-клуб постійно проводить... Можливо, ви не знаєте. Фан-клуб «Динамо» є в усіх навчальних закладах Києва. Зустрічаються, проводять матчі. Можливо, ви не чули, що проходить Студентська Ліга Києва на стадіоні «Динамо».

Президент клубу нагороджує студентів, які грають. Це все робиться. Людина може так говорити, коли не знає цього. В «Динамо» все роблять правильно, в «Динамо» робота з уболівальниками відбувається найкращим чином. Питання в тому, чому люди не ходять на стадіон? Це потрібно в них запитати. Що тобі не подобається? Прийди на стадіон і крикни, що тоді не подобається! Щоб не тільки група «Ультрас». Я хочу 70 тисяч «Ультрас», котрі всю гру вболіватимуть за команду. Інколи буває, коли люди приходять на футбол себе показати. Не себе ви показуєте. Якби 15 років тому була трибуна «Ультрас» на «Динамо»... Зараз вони вже дорослі люди. Чому вони не на стадіоні? Якби ця тисяча кожен раз приходила на стадіон, у нас би був повний стадіон. Значить, вони дивляться, можливо, на себе, хочуть себе показати. Що таке «вболівати»? Вболівати — це переживати за команду. Моя сім'я знає: коли «Динамо», не дай Бог, програє — я до ночі не сплю, до мене не підходь, тому що мене колотить всього. Коли ти приходиш на стадіон, у тебе перед грою напружений стан, ти дивишся футбол, хвилюєшся — ось це справжнє вболівання. Коли ти з командою весь час. А що стосується того, що «Я буду вболівати за «Динамо» — це не вболівання. Вболівання — це коли ти зі своєю командою з дитинства, що б не було із твоєю командою, ти залишаєшся. Скажіть подібне в Лондоні: «Я не буду вболівати за «Тоттенгем», я буду вболівати за «Челсі». Засміються. Поїдьте в Італію і запитайте в уболівальників «Мілана»: «Як «Рома» грає в єврокубку?». Вони засміються і скажуть: «Не знаємо. У нас є «Мілан» і збірна Італії, ми вболіваємо за них». Тобто у мене є мій клуб і національна команда. Коли деякі телеведучі кажуть, що вся Україна вболівала за «Карпати» в єврокубках... Не повинна вся Україна вболівати за «Карпати» в єврокубках. За «Карпати» мають вболівати вболівальники «Карпат», за «Зорю» — вболівальники «Зорі». Так у всьому світі. А якщо стають вболівальниками після того, як вони виграють — це не вболівальники.

Справжній вболівальник той, хто з командою все життя. Я багато спілкуюся в Києві з уболівальниками, яким по 60-80 років, вони з ностальгією згадують ті часи, коли насправді вболівали. Не виникало питання: «Як можна не вболівати за свою команду?». Ось цього у нас не вистачає. Що це за біганина така: сьогодні я вболіваю за одну команду, а завтра перемогла інша — я за неї. Яка у нас була абсурдна ситуація на початку 2000-х, коли вся Україна вболівала за «Мілан»? Я після цього написав статтю, коли Шевченко пішов: «Чому ви не вболіваєте за «Мілан»? Вболівайте й далі за «Мілан»!». Вболівайте за Шевченка, коли він приїде грати за збірну України. А «Мілан» — це їхня справа. Ми повинні вболівати за свої команди. Кожен повинен мати свою команду і прийти з родичами на її гру, так в усьому світі. Я сьогодні зранку подивився спортивні новини на італійському телебаченні. Там обговорювали матчі збірної, вони будуть з німцями грати дружній матч. Спробуйте на італійському телебаченні побачити, щоб італійці розповідали про чемпіонат Англії. Ніколи. В Італії виходять три щоденні спортивні газети по 80 сторінок, 60 з яких про футбол. Знайдіть там хоч один рядок про чемпіонат Франції, там такого не може бути. У них центр — Італія, все, вони цим живуть. Щоб хтось в Англії цікавився тим, як проходить чемпіонат Іспанії? У нас все перевернуто з ніг на голову. Якщо наші журналісти, авторитети кажуть «Такий низький рівень нашого чемпіонату» — це все одно що у мене магазин і я кажу «Не ходіть в мій магазин, у нас такий поганий магазин». У нас такий футбол в результаті. Як можна говорити, що наш чемпіонат слабкий? Наш чемпіонат найкращий! Бо це наш чемпіонат, це наш футбол, і ми повинні говорити про наш футбол. Коли у нас на відомих всім телеканалах одночасно транслюють чемпіонати Англії та України — звичайно, різна картинка. Це все одно що я відкрив магазин і продаю український сир, і по тій самій ціні продаю голандський сир. Я збанкрутую, тому що я повинен наш сир продавати. Там само ми повинні наш футбол продавати. Думаю, ці канали працюють проти українського футболу. Ти можеш жити в Німеччині, а дивитися іспанський чемпіонат, але за додаткові гроші. Ти маєш підписатися, заплатити гроші і т.д. Там свій чемпіонат не можна безкоштовно подивитися. В Ізраїлі, де сім мільйонів населення, чемпіонат Ізраїлю безкоштовно ніде не подивишся, і там повні стадіони. І ніхто і Ізраїлі не скаже, що в них поганий чемпіонат. Вони що, самовбивці? А ми, виходить, самовбивці. Як можна говорити, що наш чемпіонат слабкий? Наш чемпіонат сильний, і всі наші видання повинні говорити про це. Не повинно бути на обкладинці Ібрагімовича, Мессі чи Роналду, на обкладинці повинен бути український футболіст, футболіст українського клубу, ми про них повинні говорити цілодобово. Уявіть собі, в Італії 365 днів на рік три газети щодня 60 сторінок про футбол. Їм є, про що писати, про свій футбол. Плюс телеканали, п'ять каналів показують теж свій футбол, не іноземний. Чому ми цього не робимо? Це загадка.

У нас один приватний телеканал транслює матчі національної команди. Ніде в світі такого немає, тому що матчі національної команди — це національне надбання, за це гроші не беруть. Матчі національної команди повинен показувати загальнонаціональний канал, який можна подивитися в будь-якому селі, інакше бути не може. А в нас приватний телеканал чомусь має на це право. Для мене це загадка, так не повинно бути, тому що це надбання не одного телеканалу, а всієї України. Я вважаю, що це неправильно. Клубні речі — будь ласка, торгуйтесь, переторговуйтесь і т.д. А національна команда повинна бути доступна всюди, по національному каналу всі мають можливість дивитися матчі національної команди, я так гадаю.

Продовження інтерв'ю очікуйте пізніше...