«Ви маєте право зберігати мовчання. Все, що ви скажете, може бути використане проти вас у суді», - культова фраза з американських бойовиків дуже часто набуває актуальності в житті українських публічних осіб та навіть пересічних громадян. Мовчання – то дійсно золото. Промовчавши в тій чи іншій ситуації, можна зберегти власну позицію в чистоті і незаплямованості. А «опонентів» лишити можливості повправлятися в словоблудстві.
Потрібно просто знати і розуміти, - де варто мовчати, а де варто говорити / писати... Третього варіанту (відкликати сказані / написані слова) – не дано. Втім, після відвідин поранених бійців Віктор Коваленко вигадав саме третій варіант, через що ризикує поплатитися власною репутацією.
З дитинства вчать, що гарними вчинками краще не хизуватися, - це додає цим самим вчинкам ще більше значимості і благородства. Але в даній ситуації є й інші аргументи. Українське суспільство вже давно - не однорідне з точки зору сприйняття будь-яких новин, які прямо або опосередковано стосуються війни на Донбасі. Тим паче, інтернет-суспільство, де неможливо уникнути плюралізму думок. Тим паче, під новиною / повідомленням від людини, роботодавець якої безпосередньо причетний до тих чи інших подій, що відбувалися і відбуваються на Сході країни.
Врешті, Віктор Коваленко – не сам по собі. Він працює на структуру – футбольний клуб «Шахтар». І хоч відвідини поранених бійців відбулися з табору збірної України, цей похід – також плюсик до репутації клубу. Ось там, - в клубі, - де працюють професійні піар-менеджери, - й повинні були подбати про правильність процесу надання розголосу даній історії.
Це – на користь варіанту «не писати». Але ж є і інший бік медалі – людський, а не суто футбольний. Футболісти у нас перетворилися на особливу касту, членам якої не рекомендовано (назвемо це так) бути свідомим громадянином. Тиск, який спричинюється на гравців засобами масової інформації, роботодавцями, вболівальниками, банально позбавляє футболістів права голосу і земної особистої позиції – обов'язково треба догодити всім, або бути просто «нейтральним» (що теж не дуже добре). От і виходить, що в більшості випадків максимум публічної активності від футболістів – це хіба що висвітлення процесу власного відпочинку, а не тих чи інших суспільних явищ.
Що маємо наразі? Віктор вирішив проявити свою позицію, а потім банально злякався реакції на неї з боку суспільства. І цим Коваленко підставив й самого себе, й свій клуб. Тепер Віктора звинувачують в «потаканні» своїм роботодавцям, ідеологія яких начебто не дозволяє асоціювати себе зі справами, які грають на користь українській армії, а не на користь сепаратистів / окупантів. А ті, хто розуміє, що футбольному клубові «Шахтар», в принципі, не вигідно було позбавляти себе піар-опції у вигляді допису одного з найпопулярніших футболістів в соцмережі, здатні висунути обґрунтовані претензії особисто Вікторові. Для таких Коваленко перетворився на чергового «безликого» представника футбольної маси, не здатного проявляти своєї позиції.
На жаль, для талановитого футболіста ситуація – апріорі програшна.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
