Новина про видалений запис Віктора Коваленка в Instagram вже два дні обговорюється в українському футбольному середовищі. По-перше, тому що більше обговорювати особливо нічого – в футболі як раз настала пауза після матчів збірних, по-друге – через те, що тема болюча для країни. Нагадаємо короткий зміст всього того, що сталося.
Віктор Коваленко у складі делегації від збірної України відвідав поранених воїнів АТО у шпиталі, після чого виклав на сторінці в Instagram фото з одним із бійців і додав до світлини емоційний підпис: «Побували сьогодні у військовому шпиталі, скажу так - боляче бачити все це, можна сказати звичайні хлопці, віком трохи старше мене! Але з упевненістю можна сказати - коли бачиш їхні очі і просто цих людей, то знаєш – поки вони стоять на передовій, щоб боротися за нашу свободу, то ми можемо спати спокійно! Спасибі таким відважним людям! Слава Україні!»
Але дуже скоро запис у соцмережі зник, що і викликало обурення деяких вболівальників та представників ЗМІ. А також змусило задуматися про те, що дії футболіста могли бути спричинені тиском з боку клубу. Адже у «Шахтарі» є навіть спеціальне правило про «поведінку в соцмережах», яким забороняється писати те, що може зашкодити іміджу клубу. А так як у стані «гірників» не дуже люблять говорити про АТО і війну на сході взагалі, дії Коваленка могли бути розцінені саме як «завдання шкоди клубному іміджу».
Втім, пізніше сам Коваленко версію про тиск з боку «Шахтаря» спростував, заявивши, що пост видалив сам через те, що в коментарях до запису почалася не дуже приємна дискусія користувачів щодо АТО, героїв війни і самого Коваленка. Який тепер після цієї історії став ледь не ворогом для частини вболівальників «Шахтаря». Для когось – тому що видалив запис про героїв України, для інших – тому що взагалі його «запостив».
Напевно ми ніколи не дізнаємося правди про те, якими були справжні причини видалення запису в «інстаграмі» футболіста, але після цієї історії особисто мені найменше за все хочеться поливати брудом самого гравця. Адже за обома «версіями про видалення» Віктора можна зрозуміти. Якщо йому дійсно «порекомендували» видалити запис в клубі, то це його обов’язок як співробітника і футболіста. І річ тут не в штрафі у тисячу доларів, а в тому, що у разі відмови «боссам» у Коваленка могли б початися проблеми більш глобального масштабу. Хлопець і так був не в пошані у головного тренера на початку сезону, і зараз не дуже хотів би втратити місце в основі через запис в в соцмережах. Тут вже мова про вплив на розвиток Віктора як футболіста.
Втім, версія про добровільне видалення теж має право на життя. Навіть у пості, в якому Коваленко пояснює свій вчинок, в коментарях вистачає неадекватів, що готові змішати молодого гравця з лайном, і неважко уявити собі, скільки подібних людей було в «основному записі», який став предметом для такої палкої дискусії. Звичайно, можна було всіх «перебанити», але Коваленко міг вирішити інакше – просто закрити тему на самому початку і не наживати собі нових ворогів. Як бачимо, задумка вдалася лише частково.
Чи характеризує якось вся ця історія Коваленка як патріота і людину з громадянською позицією? Не варто робити глибоких висновків на цю тему, адже Віктор став заручником ситуації. Тим, хто хоче зробити з хлопця об’єкт для ненависті, варто згадати про старе англійське прислів’я, дуже актуальне для нинішньої ситуації: «Don’t hate the player – hate the game». Не треба ненавидіти Коваленка за його вчинок – треба адресувати свою ненависть тим людям, які поставили Віктора в таку ситуацію, коли будь-який його крок був би помилковим.
Зараз, на мій погляд, треба просто підтримати Коваленка і не перебільшувати масштабів його вчинку. А ще – побажати подальшого футбольного прогресу і, можливо – трансферу в стан європейського футбольного гранда. Он вже пишуть про цікавість «Ювентуса», то чому б і ні? Це буде на користь і гравцю, і збірній України. А ще дозволить Віктору нарешті писати в своєму «інстаграмі» все, що йому захочеться. Зараз же Віктор тричі подумає перед тим, аби щось «закинути» на сторінку.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
