Чому «Динамо» не вдалося поборотись за євровесну

Динамо Київ 24 Листопада, 12:55 527
Чому «Динамо» не вдалося поборотись за євровесну
Малопомітний Ярмоленко, неефективний контроль м’яча, високе розташування захисників – 5 тез Дмитра Поворознюка про нічию в Неаполі.

«Динамо» без легіонерів

«Динамо» вилетіло з єврокубків за тур до завершення групового раунду. Матч проти «Наполі» був вирішальним і «Динамо» потрібно було лише перемагати, а значить, не окопуватись в обороні, а намагатись створювати моменти біля воріт Пепе Рейни. Сергій Ребров виставив ідентичний склад, що грав у чемпіонаті проти «Сталі» в останньому матчі УПЛ. 10 українців у матчі Ліги чемпіонів – коли таке було в останній раз? Тренер «Динамо» за останні два місяці багато говорив про футболістів, які втратили мотивацію, і анонсував кадрові зміни. Якщо порівняти тих, хто грав із «Наполі» в Києві і вийшов в Італії, то зі старту випали Шовковський, Антунеш, Мораєс та Гонсалес. Три легіонери! Два з них – футболісти національних збірних.

З того часу менше почав грати Буяльський, а Гладкий та Громов не завжди потрапляють навіть до заявки на гру. Звідси чергове питання про вміння інтегровувати новачків у команду. Новачків, які хоч і прийшли як вільні агенти, але отримують одні з найбільших зарплат в УПЛ.

Зміни в захисті

Розташування футболістів «Динамо» відрізнялось від того, що було в попередніх матчах Ліги чемпіонів. Але не схемою, а високою лінією оборони. Якщо в попередніх матчах команда розташовувалась при початку атаки суперника орієнтовно так:

То в Неаполі лінія оборони була метрів на п’ять вище від звичайного положення. Четвірка захисників зупинялась і зустрічала суперника в районі 35 – 40 метрів від своїх воріт. Півзахисники повинні були в центрі поля створити компактну та агресивну першу лінію захисту, яка пресингувала суперника.

(усереднене положення футболістів на полі)

Таке високе розташування захисників у матчі проти «Наполі», де є багато швидких футболістів, які вміють грати в один дотик і знаходити вільні зони – дещо ризиковане і навіть авантюрне рішення. Від лінії захисту в такій манері гри вимагаються синхронні дії і створення штучних офсайдних ситуацій для атакувальних футболістів суперника. Але до 23-ї хвилини «Динамо» пропустило п’ять швидких атак, які могли стати гольовими. Двічі був зафіксований мінімальний офсайд:

Двічі вчасно з воріт вийшов Рудько і підстрахував захисників. Різкість, швидкість, реакція та вміння грати ногами – головні сильні сторони Рудька. В подібних ситуаціях Шовковський навряд чи вийшов би з воріт так далеко, тому ці моменти хоч і не завершились сейвами чи красивими стрибками, але врятували «Динамо» під двох потенційних голів.

У матчі з «Наполі» також дещо по-іншому грав Рибалка. Він діяв ближче до інших півзахисників і до чужих воріт, щоб створити компактність і застосувати командний пресинг в певних епізодах. Але «Динамо» своїм пресингом особливих проблем «Наполі» не створило, а в обороні отримало багато вільних зон. У парі Віда – Хачеріді один із центральних захисників повинен був викидатись в центр поля, щоб зустрічати суперника, частіше за все Гамшика. Це створювало ще більше вільного місця для вривань Інсіньє, Мертенcа та Кальєхона.

А інколи були епізоди, коли «Динамо» відверто щастило. На 23-й хвилині Інсіньє вибіг один на один із Рудьком, але підслизнувся в штрафному майданчику і впав на траву.

Малопомітний Ярмоленко

«Динамо» вибрало дуже ризикований стиль гри, але будь-який ризик повинен бути чимось обґрунтований. Навіщо ризикувати з високою лінією захисту, якщо в атаці команда нічого не створює? За весь матч «Динамо» жодного разу не вдарить у площину воріт Пепа Рейни. Жодного!

Уже традиційно практично всі атаки «Динамо» проводить через правий фланг Андрія Ярмоленка. Так було і в Неаполі. Але Ярмоленко знову був малопомітний в Лізі чемпіонів.

І не скажеш, що проти капітана «Динамо» захищалось по 2-3 опонента. Один лівий захисник Гулам самотужки часто зупиняв Ярмоленка. Він жодного разу не вдарив по воротах, жодного разу не обіграв суперника, і це при тому, що команда повністю грала через його фланг.

Натомість чи не вперше в сезоні відзначу Морозюка. Він і в захисті мало програвав боротьби, і в атаці часто відкривався і робив забігання, але його рідко помічав партнер по флангу.

Неефективна гра попереду

Коли «Динамо» намагалось йти вперед достатньо чисельно, я відзначив для себе дві головні проблеми команди в атаці. Перша – кожному футболісту «Динамо» потрібно щонайменше два дотики щоб віддати передачу партнеру. Команда просто не грає в один дотик, тобто швидкість руху м’яча досить низька, особливо в порівнянні з «Наполі»

Друга проблема – кількість поперечних передач та передач назад.

У підсумку футболісти «Динамо» більше часу контролювали м’яч, більшу відстань пробігли на полі і зробили практично ідентичну кількість передач, але наскільки ж відрізняються напрямки цих передач. Якщо всі футболісти «Наполі» заточені на передачі вперед і швидке надсилання м’яча в атаку, то в «Динамо» просто величезна кількість підготовних передач для того, щоб зберігати м’яч без просування вперед. Статистика ударів 17-7 на користь «Наполі», «Динамо» жодного разу не вдарило у площину воріт, а різниця в кількості кутових 17-2 просто вражає. Перший кутовий ми виконали на 75-й хвилині поєдинку. Це все вказує на гостроту атаки і на домінування «Наполі» на флангах.

Перший момент «Динамо» створило після передачі Рибалки з глибини поля. Ярмоленко в штрафному майданчику не зумів обіграти Гулама, але віддав пас назад на Сидорчука. Зверніть увагу, що під час удару Сидорчука в штрафному майданчику «Наполі» було 5 гравців «Динамо» і 6 гравців суперника.

Другий момент «Динамо» був організований після високої флангової передачі. Хюсай невдало вибив м’яч головою, і Дерліз Гонсалес отримав м’яч біля кута воротарського майданчика. Потенційно парагваєць міг віддати пас на дальню стійку, куди біг Ярмоленко. Але Дерліз вирішив бити, і м’яч заблокував захисник.

Ну і останній момент «Динамо» – це можливість для удару Мораєса. Рудько вибив м’яч далеко вперед, м’яч перелетів захисників, і нападник отримав можливість для удару метрів з 18. Але пробив Мораєс дуже далеко від воріт.

Ось це – все, що «Динамо» створило в атаці. Як для матчу, який потрібно було лише вигравати – дуже мало. «Наполі» в другому таймі зробив багато небезпечних ударів. Двічі бив Габьяддіні, бив Гамшик і Мертенс. Але Рудько тягнув все – він зіграв свій найкращий матч за «Динамо».

Сподобалось, як індивідуально зіграли захисники, особливо Хачеріді, який теж провів кращий матч в сезоні. Добре зіграв і Бєсєдін – він жодного разу не вдарив по воротах, але був у постійному русі, вигравав багато боротьби і чіплявся за м’ячі, що не вдавалось раніше в Лізі чемпіонів зробити Мораєсу. У підсумку Бєсєдін за 80 хвилин гри пробіг 10 кілометрів – високий показник для його амплуа і неповного матчу.

Не сподобалось, як зіграли всі півзахисники «Динамо» – як вони віддавали передачі назад і поперек поля, рідко намагались приймали нестандартні рішення. Вони не йшли в обіграш і виглядали значно повільнішими за своїх опонентів з Неаполя. Абсолютно незрозумілими для мене були останні хвилини гри, коли «Динамо» потрібно було йти в атаку і забивати. Замість штурму і відправлення Хачеріді та Віди в чужий штрафний майданчик, «Динамо» жодного разу навіть не зробило передачі в район Пепе Рейни. Гравці просто перепасовувались в центрі поля.

Підсумки

У цьому матчі Сергій Ребров показав бажання ліпити команду на наступний рік. Для нього очко в Неаполі, як і колись в Манчестері, було важливішим за шанс піти в авантюрний ризик. Ребров почав награвати Рудька, Циганкова, Бєсєдіна, Оріховського. І це все відбулось уже по ходу сезону. «Динамо» не провалило жодного матчу, але і не ризикнуло достатньо для того, щоб сказати – вони зробили все, що могли, але в них не вийшло.