– «Динамо» – за бортом єврокубків, хоча група була досить рівною. Принаймні, про це говорилося перед стартом сезону. Для вас такий невтішний підсумок став прогнозованим?
– Я взагалі не розумію, як група може бути рівною. Це просто такий шаблон. Не буває однакових людей, як не буває однакових футбольних команд. Тим паче, враховуючи середовище, з якого наша команда вийшла на велику арену. У нас дуже вбоге середовище. Тому дивними були ті люди, які казали, що у «Динамо» рівні сили із суперниками. Насправді життя показало, що ти не можеш, граючи в бідненькому середовищі, окремо готуватися до міжнародних виступів і фантастичним чином перевтілюватися у суперсилу. Так не буває. Природу не обдуриш.
– Вчора не відбулося жодного удару у площину воріт «Наполі». І це при тому, що «Динамо» потрібно було лише перемагати. Катастрофа?
– У тому то й річ, що це була ілюстрація сьогоднішнього стану «Динамо». У нас багато бігунів, ми прекрасно можемо боротися, а от футболістів, які можуть зробити гру, у нас, на жаль, немає. Є молоді хлопці – ось вони виграли. Резерв «Динамо» – прекрасний. А от у головній команді немає футболіста, заради якого хочеться йти на стадіон. Навіть Ярмоленко, який за талантом є у цій команді винятковим гравцем, показав на «Сан-Паоло», що він не може вважатися футболістом екстракласу. Чому? Бо не грає у найпотрібніший момент проти найсильніших суперників.
У середній лінії узагалі немає жодного творця, ідеолога гри. Там усі – руйнівники. Без людини, яка веде гру, важко розраховувати на класні, серйозні перемоги. У «Динамо» – типова легкоатлетична команда, без художників в ансамблі.
– Ви вже не вперше про це говорите. Час минає, а в клубі, схоже, так і не зрозуміли проблеми...
– Мені це дивно. У «Динамо» є достатньо тренерів, які якраз відзначалися такою фантазією на полі, коли були гравцями. Можливо, це у них стирається, забувається, і вони починають працювати в одному ключі. Цими непотрібними, як на мене, двомісячними зимовими зборами. Не розумію, який сенс цих зборів, якщо потім команда біжить гірше від суперників.
Якщо розібратися, то тут дивини немає. Достатньо зайти на тренування в будь-яку дитячу школу. Кроси домінують досі – замість роботи із м’ячем. Це нас відрізняє, насамперед, від латинського футболу, який мені ближчий за духом. У «Динамо» практично всі три суперники були представниками латинського футболу. Усім трьом ми помітно програвали у володінні м’ячем і вмінні організовувати гру. Це походить від всіх цих безкінечних і абсолютно виснажливих кросів, які закладаються ще на юнацькому рівні.
– У вчорашньому матчі дуже помітною була відсутність культури пасу. Дві-три передачі – втрата…
– Які команди залишилися у нашій пам’яті? Ті, у яких був класний ідеолог. Ера Валентина Белькевича, царство йому небесне. Перед цим була команда неймовірного художника Юрія Калітвінцева. А от після Белькевича… Був Роман Єрьоменко упродовж короткого періоду. Варто згадати Флоріна Черната, який ніколи не любив оцих кросів, і тому у нього виникав конфлікт з усіма тренерами, з якими він працював у «Динамо». Після Єрьоменка так і не з’явився у команді ідеолог. Мені не зрозуміло, чому його не шукають. Я не розумію такі футбольні команди, де немає режисера гри. «Динамо» його бракує багато років.
– Ребров не приховує, що у команді немає лідера. Що трапилося із Ярмоленком? Можливо, на гру Андрія вплинуло те, що його вкотре не відпустили в Європу?
– Можливо. А може справа в тому, що його різко підняли на вершину. Причому, зробили це за виступами у чемпіонаті України. Трохи його заспівали, заколисали у славі. Андрій вирішив, що просто тренуватиметься, і завдяки цьому залишатиметься на вершині. Так не буває. Єврокубкові матчі показали, що Ярмоленко – ще не футболіст екстракласу.
– Абсолютно безпорадна атака. Одна з причин – м’яч до форвардів доходить нечасто. Але разом із тим «Динамо» перед насиченим сезоном відпустило одразу трьох нападників – Кравця, Теодорчика і Мбокані. Чи можна це назвати проколом у діяльності клубу?
– Як з’ясувалося, це абсолютно безвідповідальне рішення. Три сухі матчі поспіль у Лізі чемпіонів, лише 2 забиті м’ячі. Причому, забили їх не форварди. Та й останній матч у чемпіонаті України. Хто у нас забив у ворота «Сталі»? Головна проблема сьогоднішнього «Динамо» – відсутність гарного форварда-забивали. Його просто немає. Мораєс, як показало життя, – це форвард масштабу українського чемпіонату. Такої бідної атаки, як мінімум, у новітній історії «Динамо» ще не було.
Є ж Роман Яремчук, який виріс у школі київського «Динамо». Який назабивав чимало за «динамівську» молодіжку у сезоні 2015/16. І йому не дали шансу! Чому? Тому що він програє конкурентам? Кому саме? Тут важко зрозуміти логіку. Його віддають, і Роман, на жаль, працює для успіху іншої команди. Слава Богу, він це робить – це для нього особисто великий плюс. Але чому не в рідній команді – я цього взагалі не розумію. Сподіваюся, що взимку Яремчук повернеться в «Динамо». Зараз таке середовище, що йому буде комфортніше. Адже стартовий склад практично повністю – український.
– Колега Віктор Вацко вважає, що «можна 1000 разів робити ставку на молодь, але хто за собою цю молодь поведе?». Якщо Ярмоленко не справляється з цими обов’язками, хто б міг стати новим лідером команди? У кому ви бачите такий потенціал?
– Важко сказати. Це просто потрібно зачекати і подивитися. Не можна визначати лідера, виходячи з теорії. На щастя, ми дочекалися нового покоління – я знову про те, як виступає юнацька команда «Динамо». Тепер у них потрібно повірити і підтримати їх, а не віддавати в оренди, як це відбувалося останніми сезонами, коли не вистачало сміливості довіритися молодим талантам і навколо них будувати команду.
– Віце-капітан «Динамо» Домагой Віда потрапив у скандальну історію. Після цього головний тренер розкритикував підопічного, а президент – навпаки – захистив. Вас не дивує такий різнобій у позиціях?
– Я вважаю, що це – нормально. Мене навпаки – дуже непокоїть, коли тренер дублює думки президента. А Ребров, на щастя, має власний стрижень.
– Розмови про відставку Реброва. Якої точки зору дотримуєтеся ви?
– Я – за Реброва! Вважаю абсолютною маячнею говорити про те, що він не справляється. Просто у нас народ звик жити, трішки відірвавшись від землі. Така людська природа – вимагати дива, яке хочеться бачити кожного дня. Так не буває. Потрібно ходити по землі, а не літати. Варто подивитися, які є умови в головного тренера. Він робить свою роботу. Так, програє боротьбу в чемпіонаті України, але це також природне явище. Повернув «Динамо» трон, тепер програє. Це – спорт. Але достатньо звернути увагу на те, як поводиться Ребров. Людина страшенно пропускає через серце, що команда не на першому місці. Зараз ключовий момент для тренера – і його потрібно підтримати. Я це робитиму. Вважаю, що тренер у «Динамо» – правильний.
– Ігор Суркіс вже анонсував, що клуб найближчим часом позбуватиметься баласту. Кому з гравців «Динамо» – на вихід у першу чергу?
– Я ці слова розшифрував для себе трохи по-іншому: буде економія, клуб не звертатиметься за послугами до легіонерів. Не буде великих трансферів. Команда будуватиметься на основі хлопців, вишколених у школі «Динамо». Це логічно і природно. А кому на вихід – це поле покаже. Не думаю, що нас чекає грандіозний відсів теперішніх гравців. Буде природний відбір.
– Відвідуваність домашніх матчів «Динамо» катастрофічно падає. На «Олімпійському» встановлені нові антирекорди. Реакція на гру?
– Є дві причини. По-перше – у нас дуже слабкий чемпіонат, скажімо прямо. Люди на стадіон ходять заради футболістів, гру яких хочеться подивитись. Я, принаймні, завжди так робив. Але команди в Прем’єр-лізі – невиразні. Оці чотири тисячі, які прийшли на «Сталь», ходитимуть за будь-яких умов, на будь-які матчі. Практично всі вони – ультрас. Не орієнтуються на погоду чи рівень футболістів. По-друге, люди дуже збідніли. Дехто не має можливості ходити навіть на чемпіонат України – стан гаманця не дозволяє.
– Зовсім скоро нас очікує головна окраса чемпіонату – матч «Динамо» – «Шахтар»… Які у вас емоції?
– Емоції? «Мінус 15», замерзнуть усі. Я от ніяк не можу «доперти», чому вони грають 12 грудня? І не потрібно прикриватися волею жереба. Я розумію, Римське дербі – одна з найгарячіших сутичок, які можуть бути. Ці матчі практично співпадають у часі. Але, вибачте, в Римі – «плюс 18». А у нас вже в середині листопада – мінусова температура. Однак ніхто з тих, хто створює календарі, не орієнтується на людей. Їм на це начхати, тому що вони завжди – в затишних умовах. І вони не залежать від тієї людини, яка ходить на стадіон. Чому у нас непрофесійне футбольне керівництво? Тому що їм плювати на людей, хоча у Європі запорукою успіху та існування клубу є вболівальники. На цьому матчі глядачів буде якщо не в 10 разів менше від того, що могло б бути, то в 3-4 рази – це точно.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
