— Сергію, у «Сталі» вражаюче складний календар під кінець року: минулого туру грали з «Динамо», тепер очікує зустріч із «Ворсклою», потім із «Шахтарем» і «Зорею». З огляду на це, а також на турнірне становище, яке завдання на сезон стоїть перед вашою командою?
— Нашу мету на чемпіонат — місце в першій шістці — ніхто не скасовував. Ми боротимемось до кінця, і я вважаю, шанси є. І нас не лякає календар: так, це флагмани футболу України, але грати можна з будь-ким, що ми, вважаю, довели в Києві. Якби реалізували свої шанси на контратаках у зустрічі з «Динамо», вивезли би з «Олімпійського» очки. Так само реально протистояти донеччанам і луганцям.
— Про наступного суперника: дуже ймовірно, що Вас очікує нелегка особиста боротьба із Сандро Кобахідзе — одним із найшвидших, найрізкіших футболістів Ліги Парі-Матч…
— Знаю його ще з часів виступів у «Волині». Справді: він швидкісний технічний гравець із чудовою лівою ногою. Проте є старе правило: граєш так, як дозволяє суперник. Якщо його накривати, не давати йому розбігатися, він не створить для нас труднощів.
— У поєдинку з «Динамо» Ви, як написали ЗМІ, стали «тінню» Андрія Ярмоленка. Чи передбачається така ж персональна опіка щодо Кобахідзе або когось іншого з полтавців?
— Ніякої персональної опіки не було! У нас сьогодні таке не практикується. Є інше — зона твоєї відповідальності. А оскільки Андрій грав на моєму фланзі, я його й зустрічав. У нас із іншим крайнім захисником — Павлом Пашаєвим — якраз такі обов’язки: кожен має свою зону персональної відповідальності, діючи залежно від ситуації.
— Цього сезону у Вас три попередження й одне вилучення в 11-ти матчах. У попередньому чемпіонаті було дев’ять жовтих у двох десятках ігор. Чи не забагато як для крайнього бека?
— Треба враховувати специфіку сучасного футболу. Де сьогодні грають найнебезпечніші виконавці? На флангах атаки й півзахисту. Ті ж Ярмоленко й Кобахідзе, раніше Євген Коноплянка. Непросто таким протистояти. Крім того, логіка гри часто диктує ситуації, коли доводиться зривати контратаки опонента: тоді робиш на шкоду собі, бо отримуєш картку, але на користь команді. Інколи попередження — логічний результат єдино правильного рішення з твого боку. Так у всьому світі грають.
— Як Вам і партнерам працюється з Якобом Галлом? Здається, він доволі емоційна людина. В будь-якому випадку, іноземець, представник іншого менталітету: наскільки це відбивається на робочому процесі?
— Існують різні типи емоційності — проглянувши клуби, де я виступав, зрозумієте, про що я. У Галла емоційність європейська: він живе футболом, багато жестикулює, під час матчів встигає робити підказки нам і арбітрам, поговорити з помічниками, на тренуваннях так само активний, а в побуті, в неформальній обстановці багато жартує, голосно розмовляє. Однак усе це не йде на шкоду справі.
— Чи володієте інформацією, наскільки швидко «Сталь» повернеться в Кам’янське, щоби там проводити домашні поєдинки?
— Знаю, що робиться дуже багато: будується стадіон, база. Нам самим хочеться повернутися додому й грати при своїх уболівальниках. Утім, як швидко це станеться, відомо тільки нашому керівництву.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
