Після матчу МЮ проти «Ліверпуля» UA-Футбол уже писав про наставника манкуніанців. Писав в контексті того, що португальський фахівець ризикує збитися зі шляху і привести велику команду, якою є «Манчестер Юнайтед», не до того пункту призначення. Мовляв, гра МЮ не лише не вразила, а розчарувала. Захисний футбол без іскорки в очах, без натхнення і запалу для такої команди – то блюзнірство.
Минуло більше місяця… А перспектив для поліпшення ситуації не видно. В чемпіонаті Англії МЮ й досі перебуває за спинами лідерів, відстаючи від першого місця на одинадцять очок, від зони Ліги чемпіонів – на вісім. Поліпшилося становище в Лізі Європи (до виходу до плей-офф манкуніанцям залишився один крок), але навряд чи це в повній мірі задовольняє апетити команди та її вболівальників. Приступаючи до роботи, Жозе Моурінью розраховував на щось більше, аніж боротьба за вихід з групи Ліги Європи та перебування в середині турнірної таблиці чемпіонату Англії.
Ні, погляди Моруінью на футбол не змінилися. Але змінився футбол. Тому та філософія, яка була ефективною кількома роками раніше, нині результату не дає. Сьогоднішній Моурінью – це приклад тупцювання на місці.
Але що точно не змінилося в образі тренера – то це його епатаж, стиль поведінки, стиль стосунків з пресою та організаторами турніру. Моурінью все такий же високомірний, по-футбольному зухвалий, по-футбольному незалежний. Проблема лише в тому, що в ситуації, коли команда не дає бажаного результату і не демонструє бажаної гри, такі риси сприймаються як слабкість, а не як ознака самодостатності.
Попереду ще левова частина сезону. І нагод виправити колишні помилки буде достатньо. Але чи здатен теперішній Моурінью вчитися на власних помилках? Чи здатен взагалі помічати й сприймати помилки?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
