«Миколаїв», який перебуває у нижній частині турнірної таблиці першої ліги, примудрився у серії післяматчевих пенальті виграти бій у беззаперечного лідера «Іллічівця» і вперше в історії українського футболу вийшов у півфінал. Для Миколаєва це було загальноміське свято. З цим нечуваним успіхом кореспондент »Експресу» привітав головного тренера «Миколаєва» Руслана Забранського.
- Ваш вихід у півфінал Кубка України - це більше фарт чи власна заслуга?
- Все в купі. Я зробив ставку на Кубок і дуже серйозно віднісся до цього турніру. Востаннє команда з Миколаєва, а це ще був «Суднобудівник», грала у півфіналі Кубка СРСР у 1969 році. Вона тоді програла «Карпатам», які в підсумку взяли Кубок. І от через 47 років Миколаїв знову досяг цієї вершини.
- Головний тренер «Іллічівця» Севідов - сказав, що пробиття пенальті неможливо натренувати...
- Я б тут не погодився. Ми часто з гравцями відпрацьовуємо цей компонент і я маю в команді вісім людей, які чудово б'ють з позначки. Перед серією пенальті я їх попросив: обрати кут і завдати удару середньої сили. І я був спокійний за них. Єдине, у нас перед цим матчем було дуже багато проблем.
- Яких саме?
- За 10 днів до цього матчу у Миколаєві зіпсувалась погода, пішли дощі. А поле для тренувань і для матчів у нас одне. І щоб зберегти газон до гри, знаєте де я команду тренував? У парках, сверах, на бігових доріжках і на асфальтованих дитячих майданчиках. Як я можу на них нормально розставити гравців, показати вправи, розробити тактику? Більше того, через заняття там люди почали травмуватися.
Далі більше. У нас в команді на 12-ту годину обід на стадіоні. От вони поїли, а тренування у нас на 16-ту. І ці чотири години вони, щоб не їхати до дому, сидять у роздягальні, вештаються стадіоном. Була б база, могли б відпочити, відновитися, у тренажерний зал сходити, але у нас такого немає. Маємо старенький автобус, який постійно ламається. Скільки вже разів ми його на трасі всі разом ремонтували...
Перед самою грою проти «Іллічівця» заходжу у роздягальню, а мої гравці знаєте що роблять? Сушать фенами форму, бо вона не встигла висохнути. Ви можете собі уявити, щоб в якісь іншій команді таке було? Там по п'ять комплектів форми, бери яку хочеш.
«Іллічівець» виходить на тренування і просить у нас 11 м'ячів для розминки. Я порахував і бачу, якщо дам їм стільки м'ячів, то моїй команді нічого не залишиться. Тож кажу Севідову, що можу дати лише 7 м'ячів (сумно усміхається). Ось в таких умовах ми і живемо.
- Якою є середня зарплата в «Миколаєві» - вісім-десять тисяч гривень?
- Менше. Я хотів взяти в команду одного футболіста, який грає в чемпіонаті Одеської області за аматорів. Назвав йому зарплату, яку готовий платити клуб, а він відмовився. Каже, навіщо йому ті професіонали, якщо в аматорах він має 8-10 тисяч, плюс преміальні. За місяць йому набігає 14 тисяч гривень. А там хочеш тренуєшся, хочеш пиво п'єш... Жодного контролю, жодної дисципліни, тактики, наганяїв від тренера.
- Чув історію, що свого часу ви, як головний тренер, зі своєї кишені фінансували клуб?
- Це було до кризи. Від команди усі відвернулися, а я не міг її кинути, бо живу у цьому місті вже багато років. От мене попросили, підтримай трішки, а ми тобі гроші повернемо. Ну я і підтримував. Виділяв то тисячу, то півтори гривень на день, плюс
оплачував виїзди. Але це тривало два роки і в підсумку це обійшлося мені у 800 тисяч гривень. На той час - це 100 тисяч доларів, або будинок про який я мріяв. Тож я і далі живу у квартирі, а ці гроші ніхто мені не повернув.
- Вашій команді залишилось подолати одне коло Кубка України і ви можете претендувати на путівку у Лігу Європи...
- Саме тому у півфіналі я не хочу жодного гранда, а таку команду, яку ми можемо перемогти (усміхається). А чи готовий наш стадіон прийняти міжнародний матч? Освітлення у нас чудове і відповідає усім вимогам. Роздягальні, допоміжні кімнати - все є. Найбільша проблема газон, його слід міняти. Але це, при бажанні, можна за місяць-півтора зробити. Ну і по самій команді слід підсилити 3-4 позиції, знайти нападника і вона буде виглядати дуже пристойно.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
