— Що скажете про динамівську молодь? Їй зараз простіше потрапити в «основу», ніж вам у кінці 90-х років?
— На такий рівень завжди так непросто пробиватися. Нині молодих талантів на увазі більше, але і відповідальність на них лягла серйозніша. За їх спиною немає такої кількості досвідчених виконавців, яке було в наприкінці 90-х — початку 2000-х років. З молоді зараз особливий попит, вона повинна кожному матчі демонструвати хорошу гру. Я, якщо порівнювати, був у «Динамо», коли першу команду очолював Валерій Лобановський. Валерій Васильович не дивився на вік, йому було все одно, молодий ти чи досвідчений. Як хто себе на тренуваннях показував, так і грав потім в офіційних поєдинках. До речі, знаю, що відбувся перед-прем'єрний показ фільму «Лобановський назавжди». Хочу дочекатися його виходу на широкий екран і подивитися в кінотеатрі разом з сином.
— Ви свого часу, коли вам було 20 років, пішли з «Динамо» в оренду у «Чорноморець». Подібне рішення — найкращий вихід для молодих футболістів, які сидять в запасі?
— Я не хотів нічого чекати... Мріяв грати, тому і вирушив до Одеси, про що, до речі, абсолютно не жалію. Все в житті закономірно, але — можна сидіти і так нічого і не дочекатися, а можна ризикнути і знайти багато нового і цікавого. Якщо б я залишився в «Динамо», не знаю, чого досягнув би в житті. А так, познайомився з багатьма цікавими людьми — тренерами, футболістами, багато чого побачив, — сказав Лисицький в інтерв'ю газеті «Команда».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
