- Яке питання, пов'язане з «Золотим м'ячем», вам задають частіше за інших?
- «Де його зберігаєте?»
- І де ж?
- Перший час зберігав в одному з київських банків.
- А чи правда, що тепер він знаходиться в швейцарському?
- Ні, в українському! Навіщо мені іноземний банк? Як говориться у відомій рекламі: «Підтримаємо вітчизняного виробника!» (Сміється).
- За яких обставин вам стало відомо про перемогу?
- Мені повідомили десь за місяць до оприлюднення підсумків. Проводив відпустку в Одесі, коли подзвонив Авдей Піналов - людина, яка працювала в «Динамо» і одночасно на France Football. Він сказав: «Вітаю! Ти став володарем «Золотого м'яча»!»
- Хто першим розділив з вами радість?
- Мама. Потім дізналися і інші рідні, друзі. А незабаром в Україну приїхали люди з французького видання, брали інтерв'ю і фотографували мене на тлі київських пам'яток.
- Вам не здавалося, що все це відбувається уві сні?
- Ні. Протягом всього року була впевненість в своїх силах, і я розумів, що можу претендувати на якийсь високий титул. Реально оцінював власні можливості: вважаю, що добре зіграв за збірну СРСР на чемпіонаті світу в Мексиці, а до цього разом з «Динамо» виграв Кубок кубків. До того ж, в 1986-му я забивав багато м'ячів.
- Чи пам'ятаєте, з ким тоді конкурували і кого в результаті випередили за кількістю набраних очок?
- Звичайно. Англійця Гарі Лінекера, який став з шістьма голами найкращим бомбардиром світової першості, і іспанця Еміліо Бутрагеньо, який забив там, як і я, чотири м'ячі.
- Що сказав вам після цієї перемоги Валерій Лобановський?
- Він обняв мене по-батьківськи і привітав. Сказав: «Ти по праву заслужив визнання. Цей рік був твій».
- Як сприйняли ваш успіх партнери по «Динамо»?
- Нормально. Хлопці привітали, пораділи за мене. Був вдячний партнерам і я: без команди ні мені, ні Олегу Блохіну, ні згодом Андрію Шевченку завоювати європейське визнання було б не під силу. Все вдалося завдяки колективу, і тільки йому!
- Чорної заздрості з боку одноклубників не було?
- Ні. Всі розуміли, що «Золотий м'яч» просто так не вручають. Значить, заслужив.
- Олег Блохін, який отримав приз одинадцятьма роками раніше, не ображався на France Football, що його «м'яч» виявився менше розмірами, ніж ваш?
- Дійсно, коли він став кращим в Європі, давали маленькі «м'ячі», так що, напевно, привід для невдоволення з його боку був присутній (Посміхається). Але навіть при тому, що ось уже понад тридцять років «Золотий м'яч» виглядає інакше, ніж у Блохіна і Льва Яшина, приз від цього менш цінним не став.
- Довго чекали свого трофея?
- Його мені вручили в березні 1987-го на Республіканському стадіоні перед матчем Кубка чемпіонів з турецьким «Бешикташем». Глядачів зібралося сто тисяч, все було здорово, красиво. Ми виграли 2:0, а я - після результативних ударів Блохіна і Євтушенка не забив пенальті, влучивши м'ячем у поперечину. Перехвилювався, напевно.
- За звання кращого футболіста Європи перед командою «виставлялися»?
- А як же! Відзначили скромно, акуратно, випивши по чарці. Адже часу для цього при нашому насиченому графіку особливо і не було - постійно тренування, матчі. Потрібно було працювати.
- Доводилося чути, ніби на додачу до «Золотого м'яча» ви отримали конверт із кругленькою сумою. Це правда?
- Ні, ця інформація достовірна не більше, ніж звістка про передачу мого «Золотого м'яча» Дієго Марадоні.
- У «Спортивній газеті» в 1987 році з'явилася стаття, ніби спад в грі «Динамо» пов'язаний з тим самим конвертом. Пригадуєте?
- Пам'ятаю, як же! Писали, що я не поділився з командою і начебто через це виникли проблеми в грі. Нісенітниця все це! Ми тоді з хлопцями лише посміялися. «Золотий м'яч» - сам по собі цінний приз. Які ще можуть бути до нього конверти!
- А супровідні документи до призу додавалися? Скажімо, сертифікат із зазначенням вашого імені.
- Ні. Нічого такого не було.
- Скільки важить м'яч?
- Шістнадцять кілограмів.
- Застрахувати приз вам не пропонували?
- Ні.
- А колекціонери з проханням продати «Золотий м'яч» не зверталися?
- Бувало. Але ця тема навіть не обговорюється. Ні за які гроші! Мій приз - річ для мене безцінна, вона залишиться дітям. Або буде служити для історії, зайнявши гідне місце в солідному музеї.
- Чи не рахували кількість країн, в яких побували зі своїм трофеєм?
- Важко порахувати. Де я тільки з «Золотим м'ячем» не був! Об'їздив Європу, бував і в Азії. В основному - в колишніх союзних республіках. Скрізь, де мені доводилося гостювати, вболівальники і юні футболісти були щасливі можливості побачити цей приз своїми очима. А що може бути дорожче позитивних емоцій?
Діткам, закоханим в футбол, постійно говорю: потрібно неодмінно торкнутися м'яча, він фартовий. Необхідно залучати підростаюче покоління до спорту, популяризувати футбол. Від цього багато що залежить.
- На митниці «Золотий м'яч» декларуєте?
- Ні. В цьому немає необхідності.
- Під час авіаперельотів вам дозволяють брати м'яч з собою в салон літака або доводиться здавати його в багаж?
- У багаж його ніколи не здаю. Приз завжди зі мною.
- У свій час «Золотий м'яч» знаходився в мерії Одеси. Чи не хвилювалися за його збереження?
- Я анітрохи не переживав, так як в будівлі була серйозна охорона.
- Чи є в Україні області, де ваш приз ще не встиг побувати?
- Звичайно. Але в більшості регіонів країни «Золотий м'яч» все ж був - під час різних турнірів, пам'ятних або виставкових матчів.
- Фотосесії з «Золотим м'ячем» часто влаштовуєте?
- Коли люди просять, йду їм назустріч. Для мого призу фотосесії нерідкі. З ним в її ході може сфотографуватися кожен охочий. Зате скільки потім у людей гарного настрою, радості і посмішок! Ось що головне.
- Чия ідея створити для музею «Чорноморця» копію трофея?
- Самого клубу.
- Скільки взагалі у «Золотого м'яча» копій?
- Одна. Саме та, що зберігається в музеї «Чорноморця».
- Історичний номер тижневика France Football з підсумками референдуму у вас зберігся?
- Зрозуміло. На обкладинці я з'являюся з великого м'яча, який розкривається, вискакуючи з шкури білого ведмедя. До речі, мені і фотографію таку привезли, і картину. Висить у мене вдома.
- Чи траплялися курйози, пов'язані з «Золотим м'ячем»?
- На щастя ні. Адже це не іграшка, а серйозна річ, тому я намагаюся ставитися до неї відповідним чином. Куди б не приїжджав, скрізь «Золотий м'яч» супроводжує спеціальна охорона.
- Як часто протираєте пил з історичного призу?
- Коли виникає необхідність кудись їхати, відразу привожу його в порядок. До слова, перший чохол, багато років служив для зберігання «м'яча», вже занепав, відносно недавно довелося замінити його новим. Він більш симпатичний...
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
