Буде здорово, якщо футбольних зірок футбольна федерація України запалюватиме щороку, але, як показує практика, системності в цій справі немає. Придумали на швидку руку, провели захід дуже шикарно, з розмахом, але принципи, згідно з якими визначили лауреатів року, - велика загадка...
Заходжу здалеку. Не так давно звернув увагу на публікації, якими на своїх сторінках поділилися співробітники ФК «Шахтар», і зрозумів, що діляться вони, скоріше, не інформацією, а ситуацією. На зручному для клубу, з моєї точки зору, сайті вийшов матеріал, в якому йдеться про те, що «Шахтар» став найкращою командою групового раунду Ліги Європи, забивши найбільше м'ячів і так далі. Правдива інформація - годі й казати. Але вона не повна...
Повний розклад досягнень донецького колективу був опублікований журналістами газети «КОМАНДА». Ми звернули увагу всіх уболівальників, що гірники показали найкращий результат у групі Ліги Європи серед всіх українських клубів і другий (зверніть увагу!) серед всіх учасників групового турніру за всю історію.
Взимку, коли «Шахтар» продав Алекса Тейшейру, «КОМАНДА» першою з усіх ЗМІ повідомила про те, що за весь час роботи Мірчі Луческу клуб вийшов у плюс в трансферному питанні. Ексклюзивні відомості потім перевірили, подали під іншим соусом, але, знову-таки, поділилися не інформацією, а ситуацією...
Я не стану від вас приховувати, що багато років тому в українському футболі була справжня інформаційна війна, в якій брало участь наше видання. Ми, рядові журналісти, від усіх цих вибухів керівних петард тільки страждали. Але ми працювали, знаходили точки дотику в інтересах футболу. Не тиражу, а футболу!
Гравці «Шахтаря» колись розповідали, як підписували спеціальні папери, в яких йшлося про заборону на спілкування з представниками «КОМАНДИ». І коли я сьогодні бачу реакцію трохи скривджених колег із дуже дружнього мені каналу «Футбол» на таких же скривджених динамівців, які, незважаючи ні на що, підходять до мікрофонів і щось там говорять, згадую, як на відкритих тренуваннях збірної України представники донецького клубу, переживаючи за умови особистих контрактів, запитували у журналістів: «Ви, випадково, не з газети «КОМАНДА»?». А охоронці на базі ФК «Шахтар» в Кірша перевіряли редакційні посвідчення журналістів, які їхали на відкрите тренування команди Мірчі Луческу з тим, щоб не дай Бог серед них не виявилося журналістів нашої газети.
Не буду судити, наскільки легітимним була заборона «Шахтаря» на спілкування з нашим ЗМІ (за правилами УЄФА), але особисто я зробив під час цієї заборони добрий ДЕСЯТОК інтерв'ю з представниками донецького клубу, спрямованих виключно на популяризацію футболу в цілому і гірницької команди зокрема. Як саме - не має значення. Головне - зробив. І нікого за це не оштрафували.
Багато в чому через те, що головний ідеолог такої поведінки клубу, який позиціонує себе європейським, поїхав до такого милого його свідомості русского міра, в минулому році лід розтанув. Я був першим (і поки останнім) журналістом газети, який літав після «відлиги» з «Шахтарем» на виїзний матч єврокубків. У клубі почали з розумінням ставитися до обгрунтованої критики на адресу ГРИ команди, але ця критика, ви ж знаєте, завжди була підкріплена фактами. Зізнаюся, що часом мені дзвонили з клубу і просили зробити інтерв'ю з тим чи іншим футболістом. Але я все одно робив із тими, з ким вважав за потрібне. У році, що минає, таких інтерв'ю було дев'ять. Дев'ять. Ви не уявляєте, як часом було непросто отримати дозвіл на розмову, яка за фактом вже відбулася, з якою старанністю редагувалися деякі питання і відповіді. Але я переступав через себе, терпів, чекав. А потім пацани мені писали: «Спасибі, Жека». Для мене це була найкраща подяка, я робив позитивні матеріали на адресу симпатичних мені за грою та людським якостями представників «Шахтаря». Від душі і від серця...
Наша спільна справа від цього тільки вигравала, я був щиро радий тому, що минулого року представники «Шахтаря» вперше за багато років взяли участь у нашому традиційному референдумі з визначення найкращого футболіста року. Найбільш статусному референдумі в Україні.
За місяць до недавнього матчу «Динамо» - «Шахтар» з тривогою гортав кожен номер газети «КОМАНДА», але, читаючи її від корки до корки, пишався тим, що весь цей, вибачте, колектор пройшов повз нас стороною. Ми не брали участі в розборах польотів, ми писали про футбол. Критикували «Динамо», хвалили «Шахтар».
У донецькому клубі, втім, знаходилися люди, які аналізували наші заголовки. В одному з них Фреда порівняли з ланцюговим псом. Кажуть, в «Шахтарі» навіть у тлумачний словник через це заглядали і, схоже, образилися. Хоча з тих пір я опитав близько трьох десятків гравців, які вміють відбирати м'яч, на предмет подібного порівняння - і кожен із них сприйняв це порівняння як комплімент. Футбольні люди мене зрозуміють...
Чи футбольні керівники по частині спілкування з засобами масової інформації працюють у «Шахтарі», я судити не беруся.
Пару тижнів тому їм стало цікаво, чому в нашому традиційному опитуванні (повторюся, найбільш статусному в Україні) беруть участь 15 футболістів, а не три або, скажімо, 20. Рік тому вони про це не думали, а тепер подумали.
Чим відрізняється референдум «КОМАНДИ» від всіх інших опитувань, які сьогодні є, а завтра - ні? Та тим, що в ньому з 1995 року голосують лише безпосередні учасники чемпіонату України - люди, які зсередини знають всіх футбольних собак і кішок. Колеги називають свого найкращого колегу. Тут нічого не придумаєш і не підтасуєш. «Шахтар» брати участь в опитуванні знову відмовився. Хоча ми просили. Навіть умовляли.
Проте, референдум не пропаде. Зрештою, в цьому опитуванні беруть участь гравці всіх клубів УПЛ, а «Шахтар» - це не вся УПЛ, а на даний момент лише 12-та її частина.
Євген Гресь, газета «Команда»
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
