Сім матчів за основу «Шахтаря», в яких Селезньов провів на полі лише 145 хвилин і забив всього два м'ячі за половину сезону – надто мало для клубу, аби триматися за гравця, і надто мало для гравця, аби надалі перебувати в клубі і розраховувати на ігрову практику. Тому прийняте рішення, що задовольняє обидві сторони – розрив контракту. Селезньов отримує статус вільного агента, який дозволяє йому шукати нову команду «з розв'язаними руками», а клуб розвантажує зарплатну відомість і відпускає гравця, який так і не зміг заслужити довіру тренера.
Ми не знаємо і не можемо знати справжніх причин того, що Фонсека дав так мало шансів Селезньову проявити себе. Ми не знаємо і можемо тільки здогадуватися про те, куди зібрався перебратися Селезньов, аби продовжити свою футбольну кар'єру. Але одне можна сказати напевно – в Україні нападник навряд чи вже отримає шанс проявити себе. І причини тут дві. Перша – Селезньов не захоче отримувати копійки в клубах, яким він реально потрібен і які могли б надати йому постійну ігрову практику. Друга – клубам, які могли б платити Євгену зарплату, яку він хоче, футболіст не потрібен. Та і клубів таких в УПЛ вже залишилося лише два. І один з них щойно сказав Селезньову «До побачення!»
Євген Селезньов має немало досягнень і титулів в українському футболі. Він ставав чемпіоном країни і володарем кубку, вигравав і Кубок УЄФА, і в фіналі Ліги Європи брав участь, а головне – він двічі поспіль ставав кращим бомбардиром УПЛ, причому з двома різними командами – «Дніпром» та «Шахтарем». А ще він один з найбільш ефективних нападників в українському чемпіонаті, і за показниками середньої результативності обходив навіть Андрія Шевченка! Здавалося б, у Євгена були всі шанси на те, щоб стати легендою українського футболу, але все зіпсувало одне рішення, прийняте минулої зими, коли форвард вирішив перебратися на Росію в той час, як на Сході України йшла війна. І тепер його запам'ятають в середовищі українських вболівальників саме як людину, що вибрала гроші і «годування родини» замість принципів і патріотизму.
Можна не вірити в карму, але в ситуації з Селезньовим вона спрацювала майже на 100%. В «Кубані», куди переїхав Селезньов, досить швидко закінчилися гроші і почалися проблеми з виплатою зарплати, а в «Шахтарі», куди повернувся влітку Євген, змінився тренер, який вирішив, що Селезньов йому не потрібен. І тепер, судячи з усього, нападнику доведеться вибирати між умовними Казахстаном, Азербайджаном, або, в кращому випадку - Туреччиною, або ж знову повертатися на Росію. Хоча тоді, рік тому, у нього були пропозиції від клубів з Західної Європи (говорили про португальський «Спортінг» і навіть англійські клуби), відгукнувшись на які Селезньов міг отримати куди більше поваги від українських вболівальників, ніж у варіанті з переїздом на Росію.
Зараз же Євгена у Європу не покличуть. Його голи в Лізі Європи вже забули, та і взагалі за останні півтори роки Селезньов забивав лише «у великі свята». А так як згадується лише останнє слово, то і на статус української футбольної легенди Євген навряд чи зможе претендувати. Можливо, цей статус йому самому і не потрібен – футболіст давно зарекомендував себе як практик. Але шкода, що гравцю з чудовими статистичними показниками і у доволі футбольному віці (Селезньову лише 31) доводиться замислюватися над варіантами у країнах «другого футбольного ешелону», а на Батьківщині його майстерність і досвід затьмарюються його негативним іміджем «в народі».
Дмитро Корнило
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
