«Так, мені було дуже страшно. Пригадую, встав на тренування, а над моїм будинком кружляють літаки, безпілотники, сепаратисти захоплювали приміщення. Багато росіян, чеченців, які відкрито ходили з автоматами. Це все лише починалося. Я навіть не можу уявити, що зараз відчувають люди, які там живуть. Автобус наш переслідували, з автоматами вривалися у салон, не пропускали нас на блокпостах на тренувальну базу. Ми об’їжджали, десять кілометрів щоб потрапити до себе базу. Ми переїхали у Полтаву, жили на базі однойменного клубу. Потім економічна криза, керівництво вирішило розформувати команду Другої ліги. Хоча у мене був чинний півторарічний контракт, я міг просто бігати по колу і отримувати зарплатню. Але вирішив краще розірвати угоду і мати ігрову практику. Так і вийшло. Мене запросив до литовського «Утеніс» мій перший тренер Олег Бойчишин, який там працював спортивним директором. Але знову ж таки завадили травми - я порвав зв’язки, провів одну чи дві гри і поїхав додому лікуватися», — цитує Садоху fcruh.com.
Хочеш допомогти ЗСУ 🇺🇦?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
