В топ-клубах топ-чемпіонатів зараз виступає чимало вихідців з чемпіонату України. Вілліан, Дуглас Коста, Фернандіньо, Нікола Калініч, Іван Стрініч, - це яскраві представники того часу, коли український футбол знаходився на підйомі. Не лише «Динамо» з «Шахтарем», «Металіст» з «Дніпром», але й клуби «меншої ваги» на кшталт «Чорноморця» дозволяли собі користуватися послугами кваліфікованих легіонерів. І цілком логічно, що для найталановитіших Україна стала лише перехідним етапом до елітного футбольного світу.
Але одна справа – відігравати для зіркового футболіста роль трампліну, інша справа – власними силами зробити з футболіста зірку. Наприклад, Вілліан. В «Шахтарі» він виріс до топ-рівня, але й в «Шахтар» він прийшов статусним гравцем. Про це свідчить хоча б сума коштів, виплачена «гірниками» «Корінтіансу» (приблизно 14 мільйонів євро).
А ось ще один приклад – Генріх Мхітарян. До України він перейшов навіть не до топ-клубу, а до клубу середньої руки. Донецький «Металург», який в трансферній політиці орієнтувався на близькосхідний ринок, знайшов Мхітаряна серед низки інших талановитих вірменів. Так, Генріх своєю грою за «П'юнік» привернув увагу кількох російських і французьких клубів, але навряд чи хтось вірив у те, що перед ними - футбольна зірка континентального масштабу.
А вийшло он як… Спочатку Мхітарян яскраво проявив себе у «Металурзі», а потім за короткий часовий проміжок став одним з лідерів «Шахтаря». Саме в Україні Мхітарян став футболістом топ-класу. Саме успіхи під час українського етапу кар'єри привабили завбачливих і розсудливих німців, які не пошкодували за Генріха майже 28-ми мільйонів євро.
Звичайно, відхід Мхітаряна з «Шахтаря» ледь не обернувся скандалом, але в підсумку усі отримали того, чого бажали. Футболіст – гідний варіант продовження кар'єри з можливістю саморозвитку; «Шахтар» – вагому суму компенсації; «Боруссія» – гравця, який ідеально підходив під командну модель. А чемпіонат України отримав кілька чергових «плюсків» до репутації і статусу кузні талантів.
Зараз, звичайно, ми відкотилися на кілька кроків назад, зате отримали шанс стати на той шлях, яким рухаються, наприклад, балканські країни. Тобто, ми впритул наблизилися до розуміння того, що талантів варто шукати не десь за бугром, а в своїй країні. І своїх хлопців підтягувати до європейського рівня, заробляючи на цьому кошти. А такі гравці як Генріх Мхітарян повинні залишатися прикладом для тих, хто пробуватиме це розуміння втілювати у практичні дії.
Зараз Мхітарян – гравець МЮ. Перші півроку перебування в англійському клубі не принесли Генріхові спектру різноманітних вражень та задоволення. Мхітарян боровся з травмами, боровся за основний склад, звикав до англійського футболу. Але протягом останнього місяця-півтора Генріх Мхітарян нарешті почав отримувати від футболу задоволення і дарувати це задоволення іншим. Ймовірно, що саме цей період варто вважати відправною точкою в англійському етапі кар'єри вірменського футболіста.
У Генріха достатньо терпіння, витримки і самоконтролю для того, аби боротися з труднощами. І коли на горизонті замайоріла перемога, - свого Мхітарян уже не віддасть.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
