Владислав Ващук: «Лобановський змусив нас грати так, як ми не грали ніколи до цього»

«Феномен роботи Лобановського був у тому, що він взяв набір вже готових футболістів, фактично мотлоху – і буквально виколупав з нас те, на що ми були здатні. Він змусив нас грати так, як ми не грали ніколи до цього.
Для початку всіх протестували. Звучить просто. А на ділі – я 3 місяці ночами бачив сни, що ми біжимо. Ми пройшли всі мислимі і немислимі види тестів. В основному, звичайно, тести на витривалість. Кожне тренування була новим випробуванням. Найстрашнішим і найбільш важким для мене виявився тест – 5 по 300. Потрібно бігти 300 метрів з певною швидкістю, не вище і не нижче. Потім 4 хвилини відпочиваєш, в цей час у тебе міряють тиск, потім знову біжиш. І так 5 разів. На п'ятий раз здається, що ти відриваєш від землі не ноги, а півторатонні мішки – рваний ритм не дає можливості відновитися, а завдання бігти з певною швидкістю стає практично нереальним. Тренери кричать: «Тягни стегно!» – а ти вже не розумієш, де то стегно і куди його тягнути, кисень закінчується і дихати нічим. Після цього тесту моторошно боліла голова. Тремтіло все – руки, ноги, коліна...
Тестів було безліч. Як у космонавтів перед польотом. Причому на тести всі реагували по-своєму. Було таке, що під час тренувань когось нудило, хтось поблював і пішов далі тренуватися, хтось втрачав свідомість. Загалом, все було... Було таке, що падали без сил. Було, що ламалися, психували і йшли. Тих, кому було легко, не було.
Один молодий футболіст, грузин, якось з'явився вранці на медогляд з роздутим великим пальцем на нозі. Всі зрозуміти не могли, як і де він зміг травмуватися. Навіть тренери голову ламали. А правда виявилася такою – він вночі дверима сам собі зламав палець. Свідомо. Не витримав навантаження.
У команді постійно були на перегляді нові гравці. Питання, загалом, ставилося так: хто виживе – той виживе. З тих, хто був у команді до приходу Лобановського, як не дивно, вижили всі. З них поступово став формуватися основний склад.
Новачки були, але ніяких поблажок для них не було. Пам'ятаю, коли Каха Каладзе тільки з'явився в команді, вже після збірної Грузії та тбіліського «Динамо», – втратив свідомість під час тесту «5 по 300». Десь після четвертого разу. Віднесли його в роздягальню, він прийшов у себе... Психанув, сказав, що ну його, такий футбол... Через пару місяців працював нарівні з усіма.
Порушувати спортивний режим в таких умовах було нереально. Ніхто тебе не контролював, але всі чітко розуміли: будь-яке порушення автоматично призводить до того, що завтра ти здохнеш на тренуванні», – поділився спогадами Ващук.