Калабрія. Адміністративна область на півдні Італії, у самісінькому носаку Апеннінського чобота, завжди вважалася найбіднішою у державі. Тут споконвіку процвітала корупція, а легендарна Ндрангета, одна з наймогутніших злочинних структур світу, провертала свої темні справи, від яких іноді проймав невимовний жах.
Разом із тим Калабрія – надзвичайно красива земля. Вона омивається двома морями – Тірренським та Іонічним. Їх теплі води багаті на рибу і годують місцеве населення, а на фоні вічної колиски із хвиль небо підпирають суворі гірські хребти, що досягають понад 2000 метрів у висоту.
У такому суперечливому регіоні, де неземна краса природи контрастує із людською жорстокістю та підступом, народився Дженнаро Гаттузо. Коли маленькому Ріно було чотири роки, збірна Італії перемогла на чемпіонаті світу в Іспанії. Він із розкритим ротом сидів біля батька і запам’ятовував перші прізвища національних героїв. Дзофф, Джентіле, Ширеа, Тарделлі, Россі, Альтобеллі. Невдовзі на них рівнятимуться усі калабрійські хлопчаки, з якими Гаттузо ганятиме м’яч. Він і гадки не матиме, що колись власноруч підніме над головою найпрестижніший трофей світу.
А поки що найпершим вчителем Дженнаро є його батько-ремісник. У рідному містечку Ск’явонеа він важким трудом, але не без задоволення від процесу, виробляє невеликі човни для рибалок. Є трохи вільного часу – грає у футбол. Синові прищепив скромність і розуміння того, що успіху варто добиватися через наполегливу, важку і чесну працю. Коли Гаттузо-молодший робитиме перші кроки у футболі, то навіть запишеться у групу під чужим прізвищем. Щоб нікому на думку не могло спасти, мовляв, малий користується заслугами батька.
*******
Він забився у куток роздягальні, мовчки чухаючи лоба. Годиною раніше по цьому твердому, як камінь, лобі шипами проїхалася бутса, запущена рукою головного тренера «Рейнджерс» Волтера Сміта. Всередині лютував ураган, але звіра у молодому хавбекові тамувало відчуття провини. Воно не дозволяло імпульсивному пацану з Італії поквитатися за наругу, якої зазнав від жорсткого шотландського менеджера.
Сміт погарячкував, звісно, але правда була на його боці. Перед дербі із «Селтіком» він приділив Гаттузо немало часу, намагаючись втовкмачити калабрійцю, що у такому матчі потрібно поводитись дуже акуратно і не відповідати на провокації. Дженнаро вийшов на поле і секундна стрілка ще не встигла зробити повний оберт, як отримав «гірчичник». Минає дев’ять хвилин – і друга жовта картка, яка трансформувалася у вилучення. У перерві Волтер Сміт забіг до роздягальні і схопив перше, що потрапило під руку. Бутса влучила точнісінько в ціль. Від удару по лобі і власній гідності у голові Гаттузо розпогодилося. Більше він такого у «Рейнджерс» собі не дозволяв, а зі Смітом, зрештою, знайшов спільну мову.
У 19 років ти опиняєшся у зовсім чужій країні, де абсолютно інша ментальність, – без знання мови. У тебе немає теплого крила, під яке можна сховатися у випадку проблем. Ніхто тобі не підтирає шмарклі. Це наче вчитися плавати, коли тебе беруть за ручки-ніжки і кидають у глибоку водойму.
Гаттузо провів лише один «дорослий» сезон за «Перуджу» і прийняв запрошення із «Рейнджерс». Шотландці запропонували дуже вигідні фінансові умови і батько наполіг: «Давай, синку. Від таких грошей не відмовляються. До того ж, це школа життя».
У Глазго шефство над Гаттузо взяв Пол Гаскойн. Газза провів три роки у Римі, граючи за «Лаціо», тому знав основні фрази італійською мовою. Ріно не одразу зрозумів, що від цього балагура потрібно триматися якнайдалі. Одного разу він попросив Пола «відмазати» його від уроку англійської мови. «Ноу проблем, розслабся», – відповів Газза і з лукавою посмішкою на обличчі пішов домовлятися із репетитором. Після цього Гаттузо довелося пітніти над підручниками втричі довше. Іншого дня старший товариш натер бутси «салаги» гелем для волосся – жертва виявила підступ надто пізно. Але всі межі Гаскойн перейшов тоді, коли підкинув у шкарпетку італійця шматок лайна. Це вже було занадто!
Гаттузо кипів, як Везувій, проте довго ображатися не зміг – це ж сердега Гаскойн, кому від нього не перепадало? Тим паче, Пол умів бути і не капосним. Саме він купив новачку із «Перуджі» дорогий діловий костюм, у яких «рейнджерам» прийнято вирушати в дорогу, + навчив неотесаного калабрійця зав’язувати краватку.
«Рейнджерс» став відправним пунктом у житті Дженнаро. Після 1,5 сезонів, проведених на Островах, його вже не лякали жодні труднощі. Транзитом через скромну «Салернітану» хавбек опинився у «Мілані», де й зробив зіркову кар’єру. Із Шотландії він повернувся не лише загартованим, змужнілим футболістом, але ще й закоханим по вуха. Там він зустрів Моніку – доньку італійських емігрантів. Невдовзі вона стала його дружиною і народила двох дітей.
*******
На перших тренуваннях довелося зовсім несолодко. Він був готовий провалитися під газон бази Міланелло. Вперше у житті Гаттузо усвідомив, наскільки він «дерев’яний”.
«Мені було соромно перебувати поруч із Бобаном, Леонардо і Шевченком, які витворяли із м’ячем все, що хотіли, – пригадував Ріно. – Я намагався копіювати їх, але вони робили це природно, а мені доводилося щоразу зі шкіри пнутися, ризикуючи щось зламати собі або іншим».
Та хіба «сторожовому псу» потрібне бачення поля, як у Руя Кошти, чи дриблінг, як у Роналдінью? Видряпати м’яч, зірвати атаку, перевтілитися у жахливого Цербера, який на сторожі своїх воріт. В ось цих функціях Гаттузо не було рівних. «Мій допінг – перець чилі і тренування, на яких я рву собі дупу», – якось зізнався опорник «Мілана».
Попри зовнішній панцир крутого хлопця, глибоко всередині – чуттєва натура. Навіть у статусі чемпіона Італії та тріумфатора Ліги чемпіонів Гаттузо хвилювався перед відповідальними матчами настільки, що не знаходив собі місця. Загальновідомий факт – на ЧС-2006 він мешкав в 1-місному номері. Страждаючи від безсоння, Ріно енергійно міряв кроками свою кімнату вздовж і впоперек, налаштовуючись на гру, прокручуючи в голові основні фішки із теорії. А ще регулярно бігав у туалет – живіт не витримував такого емоційного навантаження. Заснути вдавалося під ранок.
Після півфінальної битви із Німеччиною, яка тривала понад 120 хвилин, Гаттузо запросили здати допінг-пробу. Хавбек був настільки виснажений, що упродовж 2,5 годин йому не вдавалося вичавити з себе необхідну кількість рідини. І лише коли лікар-голландець, який мав контролювати процес, заснув, справа зрушила з мертвої точки. Дженнаро наповнив не лише баночку для допінг-контролю, а й пляшку з-під пива, яку потім підсунув товаришу – Андреа Пірло. Цих трюків він навчився у старого-доброго Газзи.
Ставши чемпіоном світу із своєю «дерев’яною” технікою, усвідомивши свою унікальність, Гаттузо на схилі кар’єри дійшов до правильного висновку: “Порівнювати мене і Роналдінью – те ж, що картини Ван Гога і моєї доньки. Роналдінью – художник, а я – ремісник. Пишаюся тим, що відбирав м’ячі для нього, Рівалдо, Руя Кошти, Кака і Тотті”.
*******
Хоробре серце. З усіх футболістів Кальчо це красиве прізвисько найбільше заслужив саме Гаттузо. Ось кілька епізодів для ілюстрації.
Звичайний, рядовий, буденний матч «Мілана» проти «Катаньї». Це 2008 рік, Гаттузо якраз розміняв четвертий десяток. В одному з епізодів відчув дискомфорт у коліні, але дограв поєдинок до кінця. Опісля – рентген. Лікарі глянули і присвиснули: «Ріно, ти порвав хрестоподібні зв’язки!” Той лише відмахнувся: «Не вірю!»
Через три роки для Ріно настав час пройти випробування ще й шаленими грошима. Власник «Анжи» Сулейман Керімов просто-таки марив Гаттузо і був готовий витратити задля здійснення своєї мрії будь-яку суму. Чотири роки – 40 мільйонів євро (причому 18 з них – одразу). Такою була пропозиція російського олігарха, перед якою, здається, не встояв би ніхто. Проте Дженнаро, сівши у присланий за ним «боїнг», побувавши у Москві і попоївши чорної ікри, ввічливо відмовився.
«У футбол грають почуттями, – переконаний Гаттузо. – А «Мілан» – мій дім, тут я хочу залишитися». Коли ж його провокували розмовами про «Інтер», Ріно спалахував: «Я можу погодитися на що завгодно, але не на перехід в «Інтер». Краще вже подамся у кухарі».
За свою принциповість Хоробре серце отримав розкішну винагороду. За підсумками сезону 2010/11 «Мілан» здобув Скудетто. Одразу після чемпіонського матчу із «Ромою» Гаттузо напару із Абате виспівував в унісон із тіфозі: «Леонардо – лайно, а не чоловік». Так, свого часу Ріно захоплювався грою бразильця. Але коли той зрадив червоно-чорні кольори і очолив «Інтер», він помер для Гаттузо. Тому що є принципи, які не можна порушувати.
Наступний сезон став для опорника із Калабрії останнім на «Сан-Сіро». Дженнаро зіграв лише 7 матчів, більшість часу провівши у кабінетах окулістів. У нього стався параліч зорового нерва лівого ока. «Дивлюся на Ібрагімовіча, а бачу одразу чотирьох Ібрагімовічів», – описував свої симптоми Ріно.
Паралельно зламався інший ветеран «Мілана» Антоніо Кассано – серце. З листом підтримки до хлопців звернувся сам Дієго Марадона: »Мені знайомі думки, турботи і сумніви, які з'являються у голові в такий момент. Я знаю, як це – перебувати у сум'ятті, відчувати самотність, через що все довкола у чорних тонах. Мені це добре відомо, ось чому я зараз бачу себе поруч з тобою, Антоніо, і твоїм партнером Ріно Гаттузо, в якого також невеселі часи».
Калабрієць оговтався і повернувся, щоб піти.
Велике прощання – ніхто не стримував сліз.
*******
Гаттузо ще проходить становлення, як тренер. Він ще в пошуку сталої концепції роботи і своєї команди. Грав і тренував швейцарський «Сьйон», де відзначився тим, що у матчі із «Янг Бойз» вихопив в арбітра «гірчичник» і тицьнув йому під ніс (школа Газзи). Очолював «Палермо»: у другому матчі отримав вилучення, у восьмому – заяву про відставку. Поїхав у грецький ОФІ – клуб збанкрутував. Прийняв «Пізу» – у пориві емоцій відміряв щоці свого асистента соковитий ляпас. Згодом атакував арбітрів, відсидів кількаматчевий бан, на знак протесту покинув клуб, а потім знову повернувся. Нерви у Ріно ні к чорту. І, схоже, він це усвідомлює.
«Сподіваюся, донька не успадкує мій характер. Інакше вона ніколи не вийде заміж», – напівжартома, напівсерйозно каже Гаттузо.
У новому сезоні Серії В його «Піза» бореться всього лише за виживання. Як за таких умов зберегти самоконтроль?
Що б не робив Ріно, він робить це щиро і без відверто злого умислу. Чесний і прямолінійний. Коли наприкінці 2013-го йому висунули серйозне звинувачення у причетності до договірних матчів, Гаттузо вибухнув від обурення: «Якщо мене визнають винним у договірняку, я накладу на себе руки на міській площі, у всіх на очах». Поліція ретельно перевірила всю інформацію на комп’ютерній техніці Ріно, але нічого кримінального не виявила. Через 9 місяців звинувачення зняли.
У Хороброго серця – чисті руки. Так, як навчав батько.
Олег Бабій
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
