Тренер «Реалу» поразку від «Севільї» прийняв мужньо і трохи по-філософськи. Мовляв, рано чи пізно це мусило трапитися. Дійсно, перемагати (чи не програвати) завжди не можна. Тим паче, коли за спиною – унікальна безпрограшна серія з сорока матчів. Але, по-перше, це - не той випадок, за якого «Реал» не міг уникнути поразки; по-друге, провина Зідана у цій невдачі – безпосередня. Тому філософській підхід до цього випадку – трохи недоречний.
«Реал» не показував потужної гри. «Реал» весь матч прагматично гнався за результатом. Будь-якою ціною, будь-яким шляхом, - але «вершкові» були націлені на те, щоб нав'язати «Севільї» навіть не свій футбол, а свою велич, свій статус фаворита. «Севілья» ж мала трохи інший підхід. Звичайно, Хорхе Сампаолі хотів перемогти, але він чітко розумів, що для цього потрібно демонструвати виважену, осмислену гру.
«Севілья» намагалася швидко проходити центр поля, кількома передачами доходити до штрафного майданчика Кейлора Наваса. Виходило це рідко, тому слова про те, що андалусці зіграли в свій футбол, будуть пустими. Момент з ударом Бен-Йедера в районі 55-ї хвилини після передачі Франко Васкеса – ось те, до чого прагнула «Севілья». Але то був лише один момент, один епізод.
Але в «Севільї» хоч план був. А в команди Зінедіна Зідана навіть цього не спостерігалося. І в сумі з тим, що не «спрацьовував» геній Роналду, а на Каріма Бензему не надходило просвітлення, футбол «вершкових» не мав чітких рис.
Та навіть за таких умов доля вкотре посміхнулася мадридцям. Жахлива помилка Ескудеро, невиправдано різкий маневр Ріко, рішучий арбітр – і «Реал» отримав шанс забити гол з пенальті. Цей момент доповнює картину попередніх виступів «вершкових», коли вигравав «Реал», здавалося б, нічийні матчі, і рятувався в, здавалося б, безнадійних поєдинках. Все, що вимагалося від Зідана і його підопічних – то уважно і зібрано провести заключний відрізок поєдинку.
Але ж «вершкові» самі створили собі проблеми. Обравши тактику втримання рахунку (замість того, щоб прибрати до своїх ніг м'яча, або ж притиснути «Севілью» біля її воріт), мадридці до завдання віднеслися легковажно. Нехай гол Рамоса можна списати на нещасний випадок (хоча, той штрафний, з якого відбулася подача, був не обов'язковим), то гол Йоветіча – то удар по вірі і терпінню вболівальників. Навіщо було вкидати м'яча з ауту в напрямку власних воріт, особливо коли просіла центральна вісь команди? Як можна було так легко віддати м'яча Вітоло, який і підключив Йоветіча? Запитань до Зідана – достатньо.
Проблема для «вершкових» навіть не у втраті трьох очок, і не у завершенні рекордної серії. Проблема в тому, що такі матчі зазвичай стають переломними. Коли тобі щастить, ти цим зловживаєш, падаєш – і потім не можеш піднятися. Зідан не відзначається наявністю глибокої тренерської думки. Але доля надавала спеціалістові уроки. І якщо з цих уроків Зіданом було засвоєно мало знань, то під час найважливіших екзаменів результат може бути плачевним.
Ігор Семйон
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
