Одними з наймолодших на континенті виявились наставники українських команд. Середній вік наших коучів - 44,7 років. Молодші від нас тренери працюють хіба в абсолютно нефутбольних країнах - Молдові, Люксембурзі, Литві, Албанії... Для порівняння, у найдорожчому чемпіонаті Європи - англійській Прем'єр-лізі - середній вік наставників становить 52 роки. У Франції - 51, Іспанії - 49,9, Італії - 49,1 рік.
«Насправді ця статистика чітко показує фінансовий стан чемпіонатів різних країн. Що старший, а відтак і досвідченіший тренер, то більша його вартість на ринку і він, відповідно, працює у багатих командах і багатих чемпіонатах. Ну не можуть наші клуби утримувати великих тренерів. В Україні нині виникла яка ситуація. Закінчила людина кар'єру гравця і каже, що хоче бути тренером. Клуб дає йому можливість спробувати свої сили і платить на початку незначні гроші. Для прикладу, віковий і досвідчений Мірча Луческу у «Шахтарі» заробляв значно більше, ніж молодий Сергій Ребров у «Динамо». Схожу паралель можна провести у «Дніпрі», де Мирон Маркевич отримував значно більше, ніж Дмитро Михайленко, який лише робить перші кроки на посаді головного тренера.
Чим старший тренер, тим більше у нього досвіду, більше задумок, більше варіантів ведення гри і, відповідно, такий фахівець вартує більше. Але перегинати палицю тут теж не варто. Максимальний вік для тренера, який може працювати ефективно і давати результат, 60 років. Бо крім знань, наставник ще має бути рухливим і на власному досвіді показувати гравцям різні вправи. Тоді учбовий процес є ефективнішим. Звичний робочий день хорошого тренера триває 12 годин. Це ж не лише проведення тренування. Це маса іншої роботи, планування занять, методика і так далі. Для цього потрібні фізичні зусилля. А якщо людина вже не здатна активно пересуватися, то це вже не те. Таким тренерам свій досвід вже варто передавати в інший спосіб.
Я об'їздив безліч семінарів УЄФА та ФІФА, прослухав сотні лекцій, багато сам читав матеріалу і всюди лекторами виступали вікові тренери. Щоб стати успішним футбольним наставником одного бажання замало. По-перше, це має бути людина, яка має за плечима кар'єру футболіста. Бажано успішну. Є, звісно, приклад Моуріньо, але це вкрай рідкісний випадок. По-друге, людина має мати бажання постійно вчитися і вдосконалюватись. Не може такого бути, що екс-футболіст прослухав тренерські курси, отримав диплом і все, він вже великий тренер. Жодні курси не дадуть вам необхідної кількості матеріалу, поки ви самі не будете вдосконалюватись.
Наведу вам приклад Валерія Лобановського. З ним, а також з Олегом Базилевичем, ми товаришували з дитинства. І коли вони обидва вже завершували кар'єру футболістів, я працював на кафедрі футболу. Лобановський з Базилевичем постійно мене тероризували, щоб я їм підкидав нову літературу з теорії футболу, практики тренерської діяльності і так далі. Тобто вони читали книги і набиралися інформації ще граючи у футбол. У підсумку всі знають яких висот досягнув цей дует».
Костянтин Віхров, колишній футболіст і арбітр, екс-делегат УЕФА, професор, лектор на тренерських курсах.
Хочеш допомогти ЗСУ 🇺🇦?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
