Найвдаліші зимові оренди

Дієго Коста (з «Атлетіко» в «Райо Вальєкано», 2012)

Уродженцю Бразилії після серйозної травми коліна була потрібна ігрова практика, а «Райо Вальєкано» - порятунок від вильоту. Десять голів форварда в 16 матчах допомогли мадридцям залишитися у вищому дивізіоні, а Коста повернувся в «Атлетіко» вже зовсім іншим гравцем.

Нікола Жигич: з «Валенсії» в «Расинг», 2009 (оренда)

Клуб із Сантандера балансував на межі розставання з вищим дивізіоном, коли звернувся до «Валенсії» з проханням позичити Жигича. При цьому серб перейшов до «кажанів» із «Расінга» всього півтора роками раніше. Граючи в одній зв'язці з Педро Мунітісом, довготелесий форвард намацав колишній ритм і допоміг клубу зберегти прописку в еліті, забивши 13 м'ячів в 19 зустрічах.

Юрген Клінсманн (з «Сампдорії» в «Тоттенхем», 1998)

Ще один герой, який надав у скрутну годину допомогу колишньому клубу. «Шпори» теж боролися за виживання, так що дев'ять голів німця в 15 матчах чемпіонату виявилися вельми доречними. Чотири м'ячі Клінсманн забив у ключовому поєдинку з «Уімблдоном», який був повалений з рахунком 6:2. «Тоттенхем» залишився в прем'єр-лізі, а Клінсманн красиво завершив кар'єру.

Марсіо Нобре (з «Крузейро» в «Фенербахче», 2004)

Свій турецький дебют бразилець відсвяткував голом у дербі з «Галатасараєм». Всього в 18 зустрічах він забив 12 м'ячів, які допомогли «жовтим канарейкам» завоювати чемпіонство. «Фенербахче» явно вгадав із новачком, який зараз володіє турецьким паспортом і виступає за «Ерзурумспор» з третього дивізіону.

Роббі Кін (з «Тоттенхема» в «Селтік», 2010)

Коли Кін перебрався в Шотландію, «Селтік» на 10 очок відставав від «Рейнджерс», що на ті часи було нездоланною прірвою. Позбавити принципових суперників золота «кельтам» не вдалося, але Кін встиг навести шереху. Нападник, який із дитинства вболівав за «Селтік», забив 16 голів у 19 матчах і був визнаний в клубі футболістом року, хоча грав лише з січня по травень.

Едгар Давідс (з «Ювентуса» в «Барселону», 2004)

Голландець відіграв у Каталонії всього півроку, проте став справжнім відкриттям. Коли Давідс поповнив команду, синьо-гранатові бовталися в середині турнірної таблиці, але завдяки фантастичній грі півзахисника фінішували на другому місці слідом за «Валенсією». Прихід Давідса в «Барсу» прийнято вважати своєрідною відправною точкою, з якої в клубі почався шлях до тотального домінування.

Андреа Пірло (з «Інтернаціонале» в «Брешію», 2001)

Пірло не витримав конкуренції в «Інтері», але немов воскрес у компанії з Роберто Баджо і Хосепом Гвардіолою. В «Брешії» він заграв на новій для себе позиції плеймейкера. «Мілан» скористався шансом і викупив півзахисника. Останнє вже історія.

Альваро Рекоба (з «Інтернаціонале» у «Венецію», 1999)

Мало хто вважав, що після повернення в серію А «Венеція» затримається в еліті довше, ніж на сезон, але в команду прийшов Рекоба. Уругвайцю було 22, і він насилу приживався в Італії, проте 11 голів в 19 матчах показали, що хлопець - здібний. Багато в чому завдяки його результативності «Венеція» і залишилася в дивізіоні найсильніших.

Деніель Старрідж (з «Челсі» в «Болтон», 2011)

Ще один молодий талант, який ніяк не міг виправдати щедрі аванси і вирости в зірку світового класу. Старрідж прийшов у «Болтон» після гольової засухи в «Челсі», де не забив у жодному з 13 матчів після виходів на заміну. У новій команді форвард забив 10 голів у 14 зустрічах, і цього вистачило «Болтону», щоб залишитися в прем'єр-лізі на наступний сезон.

Крістоф Дюгаррі (з «Бордо» в «Бірмінгем», 2003)

Цей перехід виявився настільки вагомим, що чемпіон світу в складі збірної Франції був включений в Зал слави «Бірмінгема», хоча провів за клуб всього 31 матч. Ближче до кінця сезону француз видав серію з п'яти голів в чотирьох іграх. Перемігши у всіх цих зустрічах, «Бірмінгем» зберіг прописку у вищому дивізіоні.