«Якщо потрапить до правильного клубу, у 18 років коштуватиме 100 мільйонів». Як живеться «Українському Мессі»

Футбол України 30 Січня, 10:02 1336
«Якщо потрапить до правильного клубу, у 18 років коштуватиме 100 мільйонів». Як живеться «Українському Мессі» | 19-27
«Футбол 24» – про 10-річного харків'янина Олексія Карася, який має всі задатки для того, щоб стати суперзіркою світового класу.

Шість днів на тиждень він застрибує у батькове авто, щоб рушити назустріч мрії. Проминаючи перехрестя та повороти, машина мчить в ФК «Комунар» і через 35-40 хвилин опиняється у потрібному місці. Маршрут, завчений до автоматизму. Але вже незабаром хлопчику і його батькові належить обрати із безлічі варіантів єдиний правильний напрямок – абсолютно невідомий. Від цього залежить буквально усе. На кону – доля «Українського Мессі».

Хто дав Олексієві Карасю таке прізвисько – достеменно невідомо. Але йому надзвичайно личить. Хлопчак сміливо обігрує ровесників, нанизуючи їх один за одним, наче бісер. Прокидує м’яч спантеличеним суперникам поміж ніг, спритно оббігає їх і невблаганно скорочує дистанцію до воріт. А далі – удар і, зазвичай, гол. Маленькі шедеври – «щучка» і навіть «веселка».

Відеоролики із подвигами харків’янина стали хітами YouTube. Вони збирають десятки, а іноді й сотні тисяч переглядів. Карася намагаються спіймати провідні українські футбольні агенти, ним зацікавилися навіть Андрій Воронін та Владлен Юрченко. Хлопчина видав дуже потужний старт, але з чого усе починалося?

«Мій старший син, Анатолій, свого часу займався у «Геліосі», – розповідає «Футбол 24» Віктор Карась, батько «Українського Мессі». – Він був воротарем, але потім збайдужів до футболу і в 15 років закинув це заняття. Та поки тренувався, я взяв 4-річного Олексія за ручку і повів туди ж – у «Геліос». Там Льоша потрапив до тренера Ігоря Олександровича Соханя, який займається сином досі – вже 6 років. Коли ж йому створили необхідні умови для роботи при заводі «Комунар», ми перейшли туди разом із тренером».

Батько зізнається, що спершу не бачив у молодшому синові нічого особливого. «У 4-5 років вони всі бігають суцільним натовпом», – сміється він. Проте зауважує: тренер вже тоді відзначив швидкість Олексієвих ніг. Матчів у цьому віці ще не проводять. Лише через три роки Карась-молодший зіграв дебютний поєдинок на своєму першому турнірі. «Його одразу «понесло»! – вигукує пан Віктор. – Я так придивився – ну явний талант!»

«Він як артист, – продовжує батько хлопчика. – Гра його стимулює. Здебільшого діти замикаються. На тренуваннях з м’ячем витворяють неймовірні речі, а виходять на гру – олов’яні очі, скованість, грають в 10 разів гірше, ніж на тренуваннях. Льоха – навпаки. Виходить на майданчик і з нього аж пре».

“Я ним займаюся ще з того часу, коли він не вмів ходити, як слід, – каже «Футбол 24» тренер Ігор Сохань. – Він не самородок. Те, що ви бачите, це результат наполегливої праці. У мене ще з десяток таких пацанів є, але Льоха, звісно, один з найкращих».

Сохань – колишній каратист. Без проблем сідає на шпагат. У футбольних клубах не виступав, однак не вважає це недоліком. Тренерському ремеслу він присвятив себе цілком і повністю – аж до фанатизму. «Я запозичив все найкраще із європейських тренерських методик, – пояснює Ігор Сохань. – Але мрію вийти на «Барселону». Щоб було 80 відсотків контролю м’яча, гра в один дотик. У мене щоразу – нове тренування. Намагаюся не повторюватись, уявляєте, скільки там технічних елементів. А деякі тренери лише «квадрати» дають».

Тренування у нього – по 2,5-3 години. Годину – ігрове, півтори години – індивідуальна робота з м’ячем на техніку. Кроси у Соханя не бігають. Тут грають лише у міні-футбол. Чи варто у такому віці виходити на велике поле – тема дискусійна.

«У «Металісті» дітей на велике поле випускають вже у 8-річному віці, – визнає Віктор Карась. – Але на мене величезне враження справила стаття російського тренера Дмітрія Кудінова «Запретите детям играть на результат». Ну от уявіть: поле – 100 метрів. Дитина змушена бігати туди-сюди, при цьому частота її контакту з м’ячем незначна. Неймар, приміром, до 11 років грав винятково у міні-футбол. Лише з 14 років повністю перейшов на велике поле. Зараз тренер, як скульптор, повинен закласти в Олексієві техніку – це залишиться на все життя. Хоча, коли нас запрошували у «Металіст», Олексій зіграв один турнір на великому полі – йому дуже сподобалося. Діяв на позиції Іньєсти».

Матчі «Комунара», за який виступає «Український Мессі», ретельно знімаються на відеокамеру. Найкращі трюки Олексія потрапляють на YouTube – тут у хлопчака є власний канал – і поширюються із блискавичною швидкістю. Справжній прорив стався у 2015-му. Відеоролик, як Карась у жовтій формі «Металіста» розриває суперників, розмістили добрих два десятки сайтів. У коментарях до публікацій все частіше звучало порівняння з капітаном «Барселони». Насправді ж Олексій захоплюється грою «Реала» і Кріштіану Роналду, але до свого прізвиська ставиться спокійно.

«На Мессі він схожий ще й манерою вести м’яч – “крок в крок», – пояснює його батько. – Тобто, при кожному кроці торкається м’яча, тримаючи його під контролем. Є такі тренери, які кажуть дітям: «Кинь м’яч на 5 метрів вперед і біжи за ним”. Але при цьому чомусь не враховується, що ти його відпускаєш і тебе «перекусять».

Зараз Олексій навчається у четвертому класі. Процес побудований таким чином, що заняття він не пропускає. Одразу після уроків залишається у класі ще на годину, де під наглядом вчительки робить домашнє завдання. Потім – тренування. Додому потрапляє після сьомої години вечора. Час, що залишається до сну, використовує для відпочинку. А ще посилено займається англійською мовою – з прицілом на кар’єру за межами України.

«Чи є відчуття, що син вже переріс теперішній рівень? Це запитання крутиться у моїй голові день і ніч, – відверто каже пан Віктор. – Коли син виконав «веселку» і ролик розійшовся – різко активізувалися агенти. Читав Арсена Венгера – він пише: «Не відбирайте у дитини її дитинство». Мовляв, у віці 9-12 років нехай грає у своє задоволення. Консультуюсь, думаю. На роздоріжжі зараз.

Розглядаю варіант виїзду закордон. Один агент мені сказав: «В Україні зараз повна дупа». Що в плані футбольному, що в економічному. З «технарями» тут не працюють. Трішки «Шахтар», хіба що. Та й те – Караваєв лише. Коваленко? Це скоріше робоча конячка. Феєрять лише бразильці. Наш футбол технарів не готує. По техніку треба їхати закордон. Питання – коли і куди саме».

Основні напрямки, які пропонують агенти – Іспанія та Бельгія-Голландія. У кожного варіанту є плюси і мінуси. Наприклад, недолік бельгійської системи – наявність фізично потужних африканців, яким, до того ж, часто применшують вік. Розвиватися у такому товаристві тендітному хлопчаку буде непросто. Мінус Іспанії – у «Барселоні» та «Реалі» шалена конкуренція, адже туди привозять найкращих з усього світу. Натомість у Бельгії або Голландії можна вдосконалюватися більш-менш спокійно.

«Виїхати нам складно, бо потрібно, щоб батьки мали хоча б посвідку на постійне проживання, – зітхає Віктор Карась. – Зараз ФІФА забороняє такі переїзди, академії не можуть взяти дитину, батьки якої не з Євросоюзу».

У пошуках фахової поради батько розсилає відео із грою свого сина дуже відомим футбольним людям. Дехто із них проявляє інтерес і відповідає. Наприклад – Андрій Воронін, який переїхав у Німеччину в 15-річному віці. «Найперше, що порадив мені Воронін: «Будь обережний із агентами – щоб не обманули», – усміхається батько «Українського Мессі».

Спілкувався він і з Владленом Юрченком, ще одним українським футболістом, який дуже юним виїхав у Німеччину. «Я запитав його: «Якщо була б машина часу, і ти міг знову обирати початок своєї кар’єри, коли б поїхав закордон?” Юрченко був категоричний: «Рано. Якомога швидше».

«Я подивився його потенціал. Якщо правильно складеться кар’єра до 18 років, якщо потрапить у правильну країну, у правильний клуб і до правильного тренера, то у 18 років твій син коштуватиме 100 мільйонів», – сказав Карасю фахівець, прізвище якого він відмовився озвучити.

Часу мало, але він ще є. Батько збирає та аналізує інформацію. Права на помилку немає – у його руках безцінний футбольний скарб.