Цілком ймовірно, що Лучкевич справді не бажав залишати «Дніпро». Валерій не з тих, хто женеться за «довгою гривнею» чи космічною славою. Працьовитий, старанний, сильнохарактерний і відданий – його просто потрібно вміти правильно використовувати.
Але тут запитання постає інакше. Чи бажали боси «Дніпра» залишати у себе Лучкевича? Валерію потрібно було платити зарплатню, а тут на горизонті виник варіант, який не лише позбавляв клуб цього тягаря (тягар – то зарплатня; зараз для «Дніпра» будь-яке зарплатне зобов'язання – це тягар), але й «збагачував» «Дніпро» (точніше, його поки що ще власника) на півтора мільйона євровалюти. Тим паче, що свою позицію переосмислив і Лучкевич. Чемпіонат Бельгії – це ж великий шанс.
Тут нещодавно виступали боси загребського «Динамо», майже гарантуючи дніпрянам те, що в разі переходу до хорватського гранду через кілька років українці попрямують шляхами Ковачіча, Баделя, Врсалько та інших хорватів, які пробилися до складу видних клубів Європи. Так ось, Бельгія – це поліпшена форма Хорватії. За правильного підходу звідси можна вдало працевлаштуватися в більш статусній лізі. А тут і зараз можна насолодитися футболом нормального європейського рівня (чого не вистачає хорватській лізі) і життям, в якому все організовано для звичайних людей.
«Андерлехт», «Брюгге» – гранди бельгійського футболу; «Генк», «Гент» і «Стандарт» - друга сила, яка постійно нав'язує свої претензії на найвищі позиції. Час від часу до розбірок вклинюються відверті середняки на кшталт «Остенде», «Локерена» чи «Шарлеруа». Тому бельгійська ліга нехай не топ-класу за рівнем і якістю футболу, але топ-класу – за рівнем інтриги і конкуренції.
Тут можна отримувати задоволення від футболу. Особливо коли тобі 21 рік і коли ти хочеш чогось досягти. А у психологічній стійкості Валерія Лучкевича сумніватися непотрібно. Те, як цей хлопець вміє боротися, відомо широко за межами України завдяки гарним виступам «Дніпра» у Лізі Європи. Головне, аби Валерія оминали проблеми зі здоров'ям.
Переваг у Лучкевича вдосталь. Це не лише висока працездатність, але й універсалізм, а також, - що не менш важливо, - бажання вчитися та розвиватися. Вміння Лучкевича зіграти на будь-якому з флангів як в захисті, так і в півзахисті відкриває перед ним більше перспектив в боротьбі за основний склад «Стандарда». Валерій не буде прив'язаний до якогось одного конкурента. Він зможе вийти там, де тренер команди відчуватиме слабину.
«Стандард» є п'ятою найдорожчою командою бельгійської Жюпіле ліги і четвертою – за здобутими титулами. Клуб не витрачає багато коштів на трансфери, але вміє заробляти. Зокрема, Аксель Вітсель і Маруан Феллайні, - зірки комічної величини, - вихованці саме цього клубу. Також «Стандард» проклав шлях до великого європейського футболу таким футболістам як Даніель ван Бюйтен, Стівен Дефур, Міші Батшуайї. Але не лише бельгійцями… «Стандард» виводив у світ, заробляючи на цьому кошти, і легіонерів. Зокрема, Ельякім Мангала перейшов до «Порту» саме зі «Стандарда», звідти ж до Франції свого часу перебрався Дьємерсі Мбокані.
Тут все залежатиме від Лучкевича. Клуб явно придбав футболістам з розрахунком майбутнього заробітку. Ці півтора мільйона, які виплачені «Дніпру», через два-три-чотири роки можуть обернутися сімома-вісьмома мільйонами від умовних «Атлетіко», «Вільярреала», «Боруссії» чи «Марселя». І сценарій такий не виглядає неймовірним. Лучкевич – це не Безус чи Воловик. Тим паче, йому лише 21-н і прийшов він до команди не як вільний агент і не в оренду. А це означає, що українця не «маринуватимуть» на лаві для запасних.
Звісно, Лучкевич міг перейти до київського «Динамо». І з тими порядками, які нині царюють в стані столичного гранда, Валерій мав би чимало шансів закріпитися в основі команди Сергія Реброва. Але «Динамо» – це можливість росту у замкнутому просторі. Доволі швидко Валерій досягнув би свого максимуму в Україні, - а далі грав би просто за інерцією. Так само, як нині грають чимало футболістів київської команди.
При переході до «Динамо» позитив був би хіба що в здійсненні давнього (чи, точніше, колишнього) бажання батька Валерія. Адже Ігор Лучкевич завжди бажав для свого сина найкращого. А найкраще футбольне в Україні протягом довгих років асоціювалося саме з «Динамо». Втім, нині – не часи гегемонії киян. Нині команді доводиться витримувати серйозну конкуренцію з боку «Шахтаря» і навіть «Зорі», що разом з внутрішніми негараздами болісно б'є по позиціях київського флагмана.
В «Стандарді» не буде легко. Сильні конкуренти в особах Досеві, Рамана, Едмілсона Жуніора, Реджінара Горо не дозволять навіть промайнути думці на кшталт «ось це я гарно влаштувався». З іншого боку, «легкозаймистий» Лучкевич здатен обернути таку ситуацію на свою користь, розглядаючи сильних конкурентів крізь призму особистого виклику.
«Стандард» тепер має проблеми в своєму чемпіонаті і на допомогу новачка розраховує. Валерій Лучкевич, безсумнівно, отримуватиме своїх шансів. Шансів, реалізація яких залежатиме виключно від українця.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
