Передача на фланг, там м’яч підхоплює технічний хлопчисько, який обводить кількох суперників й красивим ударом влучає в ціль. Ні, це не про Коноплянку і навіть не про Ярмоленка. Влад Калітвінцев володіє талантом не меншим, аніж лідери збірної України, та розкрити його повністю поки не вдається – травми постійно втручаються в плани Влада. Тільки-но відновиться й розпочне роздавати та забивати, знову вибуває на тривалий термін. Знайти стабільність у такому ході подій непросто – тут би духом не впасти.
Талант талантом, але без міцного здоров’я щось витиснути з природніх можливостей важкувато. Віддаватися повністю під час матчів і тренувань – також. Підсвідомо починаєш себе берегти – а раптом знову в лазарет? Калітвінцев таки зумів себе перебороти й зробив це, що дивно, в команді, яка на перший погляд цьому не сприяла. Так-так, мова про Чорноморець. Тут не шкодують ані себе, ані суперника. В Одесі не побачиш комбінаційного футболу, що будується на короткій передачі. Тут все простіше: цупкість в обороні, стандарти й контратаки. Важливіше атакуючим гравцям допомагати в захисті, аніж захисним – у нападі. Важливіше не прибрати ногу, аніж красиво обвести.
Така модель футболу не надто підходить під набір якостей Калітвінцева, але попри це він зміг проявити себе. Олександр Бабич навіть мінімально не звільнив Влада від оборонних дій, і це дещо скувало потенціал футболіста біля чужих воріт. Якщо в умовному Динамо чи навіть у Карпатах ти маєш простір і, відтак, більшу кількість підходів до чужого штрафного, то в Чорноморці кількість подібних епізодів обмежена. 2-3 удари за матч для одного гравця – дивовижний показник. 4-5 вдалих обіграшів чи гострих передач – також. І Калітвінцеву ці показники підкорялися.
5 голів та 7 гольових передач – ось статистика Влада в минулому чемпіонаті. Про що можна ще говорити? Всі очікували закономірного повернення гравця в Київ – у нинішній ситуації такими кадрами не розкидаються. Та тренерський штаб Динамо вирішив по-іншому – мовляв, хай ще проведе якийсь час в Чорноморці. Щоб успіх закріпити.
Калітвінцев повернувся, але щось пішло не так. Команда здобувала перемогу за перемогою, але Влад при цьому не вражав. На другий рік такого енерговитратного футболу його не вистачило. А в жовтні ще й втрутилася травма.
Калітвінцев більше мучився, аніж грав. Звісно, він страхував партнерів у захисті, стелився в підкатах, відбирав, при першій можливості летів у контратаку… Але все це робилося без звичного раніше ентузіазму. Калітвінцев втомився творити не завдяки, а наперекір. А будувати гру навколо одного креативного виконавця Бабич не став – не такого типу в нього футболісти. Та й який тренер пожертвує всією командою заради одного гравця?
Влад не противився вказівкам тренера, але страждав від такого футболу. Минулий сезон став винятком і серйозним підтвердженням неймовірного таланту. Тепер, коли треба було зробити ще один крок на шляху до Динамо, Влад знітився. Сил, аби видати ще один перформанс у Чорноморці, в нього не було.
Залишався один варіант – змінити клуб. Іншого не дано. Потрібна була команда, яка більше думає про забиті, ніж пропущені м’ячі. Невелика кількість довгих передач, стінки, обіграші один в один, цінування м’ячем, багато підходів до чужих воріт – ось що шукав Калітвінцев. Й з успіхом знайшов – Зоря підходить йому ідеально. Де, як не тут, вельми важливе значення мають фланги? Де, як не тут, цінується техніка? Де, як не тут, атаки вміло починає аж центральний захисник? Якщо Калітвінцев проявив себе у Чорноморці, то що говорити про Зорю?
Саме тут Влад повинен розцвісти. Ця команда створена для нього й навпаки.
Зоря – не середняк чи аутсайдер, а третя сила в українському футболі. Без претензій на приставку «топ», але з грою, яка відповідає цьому званню. Проявивши себе тут, можна не тільки реанімувати кар’єру, а й заявити про здатність до високих вимог. У Чорноморці від Калітвінцева чекали малого, в Зорі ж навпаки – великого. Тиск очікувань чималий, але, витримавши його, можна зробити кілька кроків уперед. Остаточно перейти від «молодого та перспективного» до «зрілого й сильного».
Київський клуб не став «у позу» й відпустив футболіста на цілий рік (а не так, як було з Сергієм М’якушком). Від цього виграють абсолютно всі: Зоря, яка отримала оснащеного всім гравця на необхідну позицію на тривалий період, Калітвінцев, який потрапить у зручне середовище й матиме час, аби себе повністю проявити, й Динамо, яке побачить одного із найталановитіших своїх виконавців в команді, яка йому підходить.
Сьогодні ця угода виглядає вдалою зі всіх сторін, а її провал стане тривожним і вирішальним у кар’єрі Калітвінцева. Збірна України отримає ще одного класного вінгера чи черговий талант переїде в Угорщину?
Час «ікс» вже близько.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
