Зрозуміло, «Манчестер Сіті» – там молодому Зінченку найближчим часом заграти нереально. Але ПСВ – то якраз те, що треба. Не топовий, але конкурентний і цікавий чемпіонат, амбітна, авторитетна команда, високі завдання. Для Олександра – цілком сприятливий варіант як плацдарм для росту.
Й наприкінці минулого року все дійсно було гаразд. Зінченко грав за ПСВ і проявляв себе доволі непогано. Інша річ, що на позиції плеймейкера діяти непогано – малувато. Потрібно діяти дуже добре. Особливо в команді, де на твоє місце претендують відразу кілька осіб. Але у випадку з Олександром огріхи можна було списати на нові футбольні умови і доволі юний вік. Втім, це знімало з Зінченка лише частину відповідальності, але далеко не всю.
Проте, в 2017 році спостерігається застій. ПСВ зіграв чотири офіційних поєдинки – і в жодному з них Зінченко участі не брав. Максимум – то місце на лаві для запасних.
Тут варто зробити поправку на те, що після Нового року Олександр переживав проблеми зі здоров'ям, які, очевидно, й вплинули на його фізичну форму. Хоча, на зборах Зінченко активно тренувався і навіть відіграв повний матч проти «Боруссії» з Дортмунда. Але Філліпа Коку, очевидно, не переконав.
Власне, тренер у ПСВ – доволі консервативний. Коку – не та людина, яка рубатиме з плеча, чи здійснюватиме необдуману ротацію. У Філліпа є визначена обойма гравців, яким він довіряє. А всім іншим потрібно доводити сумлінною і невпинною працею. Зінченко – саме в когорті тих, хто мусить доводити. Все ж, українець й досі залишається в очах Філліпа Коку «темною конячкою». Тому марно сподіватися на те, що Олександр отримуватиме багато шансів. Шансів буде мінімум, але з кожного потрібно витискати максимум.
Бентежить такий стан речей в світлі збірної України. Не за горами – нові матчі відбору до чемпіонату світу 2018, а наші «легіонери» залишаються на голодному пайку. Роман Зозуля, Євген Коноплянка, а зараз – і Олександр Зінченко…
Ігор Семйон
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
