- Я пам'ятаю Валіка, коли він був зовсім молодим хлопцем. Я був футболістом, грав за ФК «Молодечно», а йому тоді було напевно років вісімнадцять. Пам'ятаю, ми вийшли на матч першого туру національного чемпіонату Білорусі. Ми тоді зіграли внічию на стадіоні «Динамо». Пам'ятаю добре, наскільки посилилася гра «Динамо», коли в другому таймі вийшов молодий Белькевич. Вже тоді можна було зрозуміти, що це буде великий футболіст. Взагалі-то, він таким і став. Його виконавська майстерність вже в той час була на найвищому рівні. Його ліва нога, його виконання штрафних ударів, його передачі - було зрозуміло, що ця людина має неабиякий дар.
- Уже в 18 років він був таким майстром і видавав божевільні паси?
- Так. Я скажу, що вже тоді його футбольне мислення і висока виконавська майстерність була добре помітною. Я був добре знайомий з першим тренером Валіка та Саші Хацкевича і трохи бачив їх ще в дитячому віці. Я знав, де вони виховувалися. Там була асфальтовий майданчик і поле футбольне з асфальту біля стадіону «Динамо» в центрі Мінська. Там виросло дуже багато хороших футболістів, це була школа «Динамо».
- Уже будучи тренером «Шерифа», ви приїжджали грати з київським «Динамо». Тоді Белькевич, в принципі, вирішив результат гри...
- Так, це було на Кубку Лобановського. Тоді «Динамо» зіграло дуже сильно, дуже здорово. Кияни тоді використовували два склади, а у «Шерифа» не було такої можливості. Та гра була дуже сильна з точки зору виконавської майстерності з боку «Динамо» в цілому і з боку Валіка Белькевича зокрема. Він вів гру, грав і в центрі, і зліва, і справа. Взагалі неможливо було вловити, звідки він почне атаку. Ми програли тоді 0:4, і я той матч дуже добре запам'ятав. І справа тут навіть не в рахунку. А в швидкості мислення футболіста Белькевича, який мене просто вразив.
- Белькевич і Хацкевич - це двоє найкращих білоруських футболістів?
- Так. І ще Гліб. Ці троє - найсильніші футболісти з Білорусі. Валік дуже довгий час грав у київському «Динамо», йому не вдавалося зіграти десь в Європі. Хоча я вважаю, він зміг би грати в сильному європейському клубі. Але «Динамо» Київ - це бренд. Тим більше що команду тоді тренував великий Валерій Лобановський. Тоді вся Білорусь стежила за іграми київського «Динамо», адже там грали Белькевич і Хацкевич. Вони удвох і в збірній були лідерами. Я дивився дуже багато ігор збірної з їх участю. Бачив, як ці два футболісти здорово вирішували результати матчів. Коли вони пішли зі збірної, можна сказати, що разом з ними пішла ціла епоха. Час високої виконавської майстерності і дуже високого класу.
- Мілевського ви теж пам'ятаєте з часів його виступів у Білорусі?
- Так. Мілевський тренувався в групі 1985 року народження під керівництвом Миколи Волкова. Вона вважалася однією з найсильніших команд в цьому віці. Школа атаки була там дуже сильна. Мілевський займався в «Зміні». Можу сказати, що Мілевський виділявся завжди. Я пам'ятаю одну гру, йому тоді було років шістнадцять-сімнадцять, напевно. На цей матч ще приїхали спонсори «Торпедо-МАЗ», а ми приїхали дивитися на свою групу, яка повинна була грати з однолітками зі «Зміни», де взагалі-то і грав Мілевський. Тоді Артем справив на мене, як то кажуть, феноменальне враження.
- У чому була його «фішка» вже в тому віці?
- Пластика і виконання. Правильні рішення в якихось певних епізодах гри. Ці рішення були неймовірними. Мілевський був найсильніший футболіст не те, що в своїй групі, а взагалі в Білорусі в своєму віці. Сильніших за нього просто не було. Щоб хтось виділявся так, як він - такого не було. Вже тоді було зрозуміло, що це буде футболіст. В принципі він і тоді був, і є футболістом. Може, зараз він став ще мудрішими. Я бачив деякі цікаві моменти в його виконанні за «Тосно». Відчувається його неординарність, видно його нестандартні рішення, - розповів Кучук в інтерв'ю MatchDay.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
