У чемпіонаті Бельгії зимова пауза триває майже місяць. За час відпустки «Кортрейк» перезарядив батареї і зараз здобув дві перемоги поспіль – над «Локереном» Сергія Болбата (2:1) та «Стандардом» Валерія Лучкевича (3:0). Щоправда, перед тим клуб Андрія Тотовицького зазнав 8 (!!!) поразок поспіль. Замість місця в омріяній топ-6 «Кортрейк» посідає лише 10-ту сходинку із 10-очковим відставанням від заповітної єврокубкової зони.
Українські вболівальники тим часом марно намагаються відшукати Тотовицького у заявках бельгійського клубу на матчі. Його там немає – навіть серед запасних. Хавбек, права на якого належать «Шахтарю», досі у Києві. Про причини такої ситуації Андрій Тотовицький розповів «Футбол 24».
«Іди по-доброму і забирай речі»
– Андрію, пауза у чемпіонаті Бельгії вже давно закінчилася, проте ви досі перебуваєте в Україні. Що трапилося?
– У мене була віза «С». Вчасно не зробили документів – не знаю, з якої причини. Ще поки перебував у Бельгії, до мене навіть поліція приходила. «Ти вже давно повинен був отримати ID-карту, чому досі її немає?». Телефоную адміністратору клубу. Він заспокоював: «Передай їм трубку, у тебе все нормально».
Коли я вирушав в Україну, то запитав: «У мене ж візи немає, як я повернуся у Бельгію?». Адміністратор мені скинув на email якийсь папірчик: «З його допомогою ти повернешся». Я спокійно поїхав.
Настав час повертатися. Приїхав в аеропорт. Взяв квиток, здав речі. Пройшов першу митницю. При посадці в літак митник попросив квиток. А я летів із Романом Безусом. «Ви летите по туристичній візі чи робочій?» – запитує. Ми: «По туристичній». Взяв мій паспорт і підрахував дні. Замість дозволених 90 днів перебування закордоном у мене були всі 120. «Іди по-доброму і забирай речі, щоб ми тобі відміни не писали».
Тільки 17 січня подав документи, 24-го їх відправили в Бельгію. Сиджу, чекаю. Що тут скажеш – серйозне недопрацювання клубу «Кортрейк». Через них вся ця проблема.
– Зв’язок із «Кортрейком» наявний?
– Так. Сподіваюся, проблема незабаром вирішиться. Я вже втомився від цього всього.
– Перебуваючи у Києві, ви якось підтримуєте форму?
– Звичайно. Увесь час я займався самостійно. Зараз понад тиждень тренувався із «Шахтарем» U-19, бо перша команда і «дубль» полетіли на збори.
– «Шахтар» віддав вас у річну оренду, але мав право взимку повернути у команду. Чи була із керівництвом розмова на цю тему?
– Ні. Якби хотіли – то звернулися б до мене. Але ніхто не звертався, отже…
– В одному із попередніх інтерв’ю ви сказали, що прагнете грати в Європі. Наміри не змінились?
– По-перше, я справді не проти. По-друге, я вже заграний за дві команди, тому апріорі не можу грати за третю. У будь-якому випадку така ситуація зберігатиметься до літа.
– Минулого року ви вже опинялися у схожій ситуації, коли перед початком сезону тривалий час не знали, за яку команду будете грати.
– У мене кожних півроку таке. Чи прикро за себе? Та це повна катастрофа.
– Коли вас відправляли у «Кортрейк», Фонсека казав, що стежитиме за вашою грою…
– Нічого не знаю з цього приводу.
«Довелося вибачатись перед тренером»
– Найкраще, що з вами сталося у Бельгії упродовж першої частини сезону?
– Та багато було хорошого. Я грав, забивав – справи йшли непогано. Приємно було зіграти на новому рівні, у новому чемпіонаті. Хоча у мене зараз непростий час у плані того, що доводиться чекати візи, я отримав масу задоволення від тих чотирьох місяців, проведених у Бельгії.
– Суворої бельгійської ретельності у сортуванні сміття дотримуєтеся і в Україні?
– Ні, тут я не сортую (Усміхається). Не бачу в цьому сенсу.
– Через незнання бельгійських законів і традицій потрапляли у нестандартні ситуації?
– Я потренувався – і додому. Нічого такого не було.
– Ви гарно стартували: 5 матчів, 2 голи, 2 асисти. А потім, за вашими словами, «сталося дещо, не пов’язане з футболом”. Що мали на увазі?
– Виникла одна неприємна ситуація, непорозуміння із головним тренером. Я у нього відпросився і поїхав додому, в Україну, щоб перевезти свою сім’ю. Запізнився із поверненням на один день. Після цього не потрапив у заявку на гру. Довелося вибачитись перед тренером, але він не особливо хотів чути мої пояснення. (Після паузи) Вони мені рекомендували летіти через інші країни, проте я не міг цього зробити разом із дитиною. Летів прямим рейсом – і трішки запізнився.
– Які у вас відносини в команді?
– Я намагаюсь спілкуватися абсолютно зі всіма. Трохи більше, напевно, із португальцем Жоаозінью. Він живе неподалік – разом їздимо на тренування. Чи є у нас тімбілдінг? Одного разу була загальнокомандна вечеря після якогось із матчів. Трапляється, що не всією командою, а так – із кількома хлопцями збираємося. У колективі здебільшого французька мова, але я спілкуюся англійською.
«У Брюсселі багато військових з автоматами»
– У Кополовця після відвідин Голландії і Німеччини виникало враження, що в Україні, цитую, «мрак». Вам також так здалося?
– Так, але зважайте на те, яке зараз у нас життя. Люди не думають про щось інше – лише б дитину прогодувати і за квартиру заплатити. А в Європі усі непогано забезпечені в матеріальному плані. Пенсіонери отримують такі суми, що можуть самі безбідно жити, ще й дітям допомагати. Звісно, що вони усміхаються. Чому б їм не усміхатися?
– Загроза терактів не затьмарює ідилію?
– Коли я тільки прилетів у Бельгію, одразу відчув напругу – ще в аеропорту. У Брюсселі багато військових з автоматами, додатковий контроль. Така ж ситуація в інших великих містах. Моє місто – невелике, тому тут цього ажіотажу не спостерігається.
– Чи розуміють у Бельгії, що в Україні не якийсь внутрішній конфлікт, а війна із Росією?
– Так, я зустрічав багатьох людей, які добре орієнтуються в реаліях. Вони знають, що це – війна. Так і кажуть.
– Чого українцям варто повчитися у бельгійців?
– Особисто я в плані менталітету значно краще почуваюся в Україні. Не знаю, можливо ще мало часу провів у Бельгії. Нуднувато у них, одноманітне життя. Що варто запозичити? Ставлення до життя – вони живуть дуже легко, без ненависті, негативних емоцій. Усе залежить від ситуації. Коли в Україні все було нормально – у нас люди також усміхались.
– У вас зовсім маленька донечка. Багато часу вдається їй приділити?
– Так. На щастя, футбол багато часу не відбирає. Заїздів у «Кортрейку» немає. О 9 ранку йдеш на тренування, об 11 – повертаєшся.
– Змінити малечі підгузник для вас – не проблема?
– При потребі можу, звісно. Але цим більше дружина займається. Бо коли змінюєш футболочку чи підгузник, а донечка починає плакати, мене трішки лихоманить (Сміється). Найскладніший період довелося пережити в Бельгії – я, дружина і немовля. Практично не спали – у донечки коліки, а потім набрякли ясна і стали прорізатися зубки. Ми самі ходили із набряклими обличчями – від недосипання. Зараз вже стало простіше.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
