Роман Сиволап
Сьогодні команда Динамо U-19 зіграє матч 1/8 фіналу Юнацької ліги УЄФА. Враховуючі невдалий виступи головної команди, виступ юних динамівців стане чи не головною подією другої частини сезону.
Суперником наших надій будуть ровесники з амстердамського «Аяксу». Напередодні цієї зустрічі пропоную згадати історію культового клубу світового футболу зі столиці Нідерландів.
Футбольні революціонери. Амстердамський клуб є не просто чотирьохкратним володарем Кубку європейських чемпіонів, цей клуб є визнаним творцем революції в футболі в плані тактики та системи підготовки юних футболістів. Не даремно авторитетний ресурс www.fourfourtwo.com визнав саме «Аякс» зразка 65-73 років кращою командою всіх часів.
«Аякс» перед фіналом Кубку чемпіонів 1971 року
Шлях пройдений «аяксидами» вражає та надихає. У 50-х на початку 60-х років минулого сторіччя нідерландські команди були далекі від вершин європейського футболу. Наприклад, збірна Нідерландів у відборі до чемпіонату Європи 1964 року поступилася в двох раундовій дуелі збірній Люксембургу. Але в нетрях не самого потужного нідерландського чемпіонату вже зароджувалася система, яка змінить уявлення про те, як необхідно грати в футбол.
Хто навчався в радянських школах пам’ятає про те, як нас вчили, що саме в Голландії відбулася перша буржуазна революція. Насправді то була війна за незалежність, але то вже матеріал для дослідження на іншу тему. Наприкінці шести десятих років минулого століття революція відбулася і в футболі - нідерландці явили миру тотальний футбол. Починаючи з 1969 року п’ять поспіль фіналів Кубку чемпіонів не обійшлися без участі клубу з Нідерландів, при цьому в чотирьох з них перемагали саме нідерландці (тричі «Аякс»). Консервативний футбольний світ був приголомшений і відмовлявся визнавати, що революція під прапором тотального футболу вже відбулася. Знадобився чемпіонат Світу 1974, де збірна «країни тюльпанів» переконала весь світ піти за собою.
Автором революції визнано Рінуса Міхельса, який працював головним тренером «Аяксу» в період з 1965 по 1971 рік. Звичайно, що елементи тотального футболу використовувало багато попередників, серед яких можна назвати тренера збірної Австрії 30-х років Хуго Майсля, тренера «команди лейтенантів» ЦДСА 40-50-х років Бориса Аркадьєва, англійця Джека Рейнолдса, який працював в амстердамському «Аяксі» в 50-х роках, творця «золотої команди» Угорщини Густава Шебеша, Віктора Маслова, який остаточно перетворив киян на грандів радянського футболу. Але саме Міхельс надав світу завершену версію «тотального футболу» спочатку з «Аяксом», а потім і зі збірною Нідерландів. Не дарма його визнали найкращим тренером ХХ століття.
Рінус Міхель і Йохан Кройф з Кубком чемпіонів. 1971 рік
Що таке «тотальний футбол»? Футбол в «еру дототальності» був статичним. Тренери експериментували з розстановкою футболістів на поле, вганяли їх у жорсткі рамки, тасували захист, півзахист і напад, намагаючись домогтися переваги в будь-якої з ліній.
Творці тотального футболу думали по-іншому. Вони жадали тотального контролю на полі. Можливо, звідси і повелося назва тактики «тотальний футбол». Сенс же її полягав в тому, що всі футболісти на полі перебували в постійному русі. У русі - не в звичайному розумінні слова, бігали вони і у інших тренерів. Гравці пересувалися між лініями. Захисник міг запросто виявитися на місці півзахисника або навіть побігти в напад.
Якби в непідготовленій команді сталося щось подібне, то місце захисника залишилося б порожнім, і цією порожнечею міг би скористатися суперник. У новаторів, якщо захисник втік вперед, на його місце «опускався» півзахисник, на місце якого той побіг. Якщо захисник продовжував бігти далі, місце півзахисника займав форвард.
Тотальний футбол: початок. Епізоди матчу чемпіонату Світу 1974 року між збірними Нідерландів та Уругваю
З незвички супернику стало важко зорієнтуватися. Тоді ще в пошані була тактика з персональною опікою: коли захисникові доручають стежити за одним атакуючим гравцем, і він слід за ним, куди б той не побіг. Тепер за нападниками захисникам суперника довелося б «опускатися» до чужої захисту, залишаючи за собою порожні зони. У них і вривалися підопічні Міхелса, забиваючи голи. В рядах противника панувала паніка.
Паралельно з Міхельсом шляхом тотального футболу відправилися молоді наставники «Динамо» Валерій Лобановський та Олег Базилевич. При цьому вони, зрозумівши, що при збільшенні переміщень на полі та темпу гри підвищуються вимоги до функціональної підготовки, створили власну систему досягнення найвищої фізичної готовності футболістів. В цьому їм допомогли дослідження в області математичного моделювання навантажень Анатолія Зеленцова. Лобановському і Базилевичу вдалося створити ефективну програму, яка почала приносити фантастичні результати. Але вирішити питання де брати футболістів підготовлених до такого футболу тренери «Динамо» не змогли.
Чи можливо створити генія? Для ефективного застосування тотальної тактики вічного руху необхідні футболісти, що мають відповідну підготовку. В академії «Аякса» таких футболістів почали готувати ще наприкінці 50-х початку 60-х років. Головним досягненням амстердамців стало виховання одного з геніїв футболу Йохана Кройфа, який став втіленням всіх чеснот тотального футболу. Якщо Пеле та Марадона – це справа рук божих, тренерам необхідно було лише допомогти цим геніям розкрити подаровані з неба здібності, то Йохан Кройф – це рукотворний талант. Форвард «Аяксу» не вражав, якимось надзвичайними фізичними даними. Кройф звичайно мав непогану швидкість та оригінальну пластику поводження з м’ячем, але не думаю, що йому вдалося б завоювати три поспіль «Золоті м’ячі» без допомоги Рінуса Міхельса, який навчив його думати та ніколи не зупинятися на полі. При цьому Йохану вдавалося вносити думку в здавалося хаотичні переміщення свої та партнерів.
Йохан Кройф – став символом тотального футболу. З 70-х років минулого століття для фахівців футбольних академій Нідерландів він є ідеалом футболіста. Виховати, ще одного Кройфа нідерландцям поки що не вдалося, але їх система підготовки юних футболістів, яка орієнтована на розвиток навиків швидкісної атакувальної гри, є найбільш ефективною в світі. Саме завдяки цій системі шістнадцяти мільйонні Нідерланди постійно знаходяться в еліті світового футболу. Іспанці, італійці, французи, німці, португальці відверто копіювали елементи даної системи, додаючи власні особливості, що допомогло здобути не один найпрестижніший трофей.
Більш детально про нідерландську систему підготовки юних гравців можна прочитати тут.
Реалії українського футболу. Скоро буде 50 років з того часу, як у футболі панує тотальність. Але український футбол живе в іншому вимірі. Лобановський з Базилевичем одними з перших в світі зрозуміли, що майбутнє за тотальним футболом, хоча вони називали його по іншому: універсальний. Розуміючи, що в технічному плані наші футболісти поступаються суперникам, акцент робився на фізичну підготовку. У самого Лобановського не було часу зайнятися дитячим футболом з метою ліквідувати це відставання. Масовий радянський футбол 280-ти мільйонної країни дозволяв отримувати десятка три-чотири талановитих футболістів для одного покоління. Валерій Васильович отримував доступ до двох десятків, яких і намагався навчити грати в універсальний футбол, ліквідуючи технічні огріхи фізичною підготовкою.
Іншим тренерам чомусь не вдавалося зрозуміти, що таке тотальний футбол. У методології Лобановського вони бачили лише надмірні фізичні навантаження та диктаторську систему керівництва командою. Недаремно, що нікому так і не вдалося повторити досягнення великого тренера та стати нащадком його слави. Звісно було багато тренерів хто намагався йти своїм шляхом, але ніхто так і не зміг зрозуміти подій 60-70-х років минулого століття, що змінили принципи організації гри в футболі.
Що говорити, якщо в Україні за 50 років після «тотальної революції» були лише одиниці професійних команд, які грали за системою 4-3-3. Для досягнення результату практично всі українські тренери вимагають футболістів спрощувати гру, вбиваючи творчі паростки в своїх підопічних.
Відсталість українського футболу закладається на дитячому рівні. Дітей замість того щоб вчити грати в футбол вчили боротися. Зараз потроху ситуація змінюється: в академіях «Динамо», «Шахтаря», «Дніпра» почали застосовуватися методики підготовки дітей передових футбольних країн. Молоді тренери ентузіасти по всій країні також намагаються працювати по іншому, розвиваючі творчі складові юних футболістів. Але все-таки звучить дико те, що команди академії «Динамо» лише в 2014 році почали грати за схемою 4-3-3, запізнившись так років на 55-60.
Надія – є! Те, що інший підхід здатен підняти на новий рівень український футбол як раз і доводить виступ команди «Динамо» U-19 в цьогорічній Юнацькій лізі УЄФА. За манерою гри це мабуть сама «не українська» українська команда за всі часи.
Застосування іспанської методики підготовки юних гравців дозволило розкрити талант надзвичайно обдарованих футболістів-творців: Богдана Лєднєва, Дениса Янакова, Сергія Булеци, Миколи Шапаренко, Назарія Русина, Олександра Тимчика, Ахмеда Алібекова, Владислава Дубінчака.
Юні динамівці феєрично виступили в груповій стадії Юнацької ліги чемпіонів. Сьогодні на них чекає іспит культовим «Аяксом». Побажаємо їм удачі.
Якби не завершилася ця зустріч динамівці повинні не звертати з нарешті вибраного шляху. В академії «Динамо» повинно бути розуміння, що майбутнє за футболістами творцями, а хлопчаків з такими здібностями в 40-мільйоній Україні не менше ніж в 16-мільйоних Нідерландах.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
