Нагадаємо, що юні динамівці впевнено виграли свою групу, здобувши у шести поєдинках 5 перемог та одного разу зігравши внічию. Кияни випередил Бенфіку, Наполі та Бешикташ.
ВОЛОДИМИР МАХАНЬКОВ
Основний голкіпер цієї команди, один із трьох дозволених у заявці футболістів 1997 року народження (всі інші – молодші). Маханьков чудово відіграв увесь груповий турнір, за винятком, можливо, виїзного матчу проти Бешикташу. У його діях було помітні надійність і спокій, що передавалися польовим гравцям. На мій погляд, саме його роль була визначальною в успіху динамівців у ключових поєдинках проти Бенфіки. У Києві наприкінці першого тайму він щонайменше тричі рятував команду при стовідсоткових шансах суперника за мінімальної на той час переваги своєї команди. У Португалії, мабуть, насамперед його майстерність і впевненість дозволили Динамо не провалитися у першому таймі при активній атакувальній роботі Бенфіки – кілька чудових сейвів і пропущений м’яч лише із пенальті. Атлетичний, психологічно врівноважений, з чудовою реакцією і вельми пристойною як для українського голкіпера грою ногами.
ОЛЕКСАНДР ТИМЧИК
Правий оборонець команди Юрія Мороза. Як і Маханьков, 1997 року народження. Тимчик – хороший приклад сучасного флангового захисника, добре орієнтованого на атакувальну роботу. Головний його козир – височенна швидкість, як стартова, так і дистанційна, а також витривалість. Насамперед Олександр запам’ятався активною підтримкою атаки динамівців, часто граючи дуже високо, проникаючи крізь оборону суперників і загострюючи гру своєї команди у третій зоні розумною роботою як з м’ячем, так і без м’яча. Тимчик добре доповнював на правому фланзі вінгера Богдана Лєднєва, який своїми зміщеннями в центр нерідко відкривав коридор на бровці для підключень захисника, чим той залюбки користувався. В активі Олександра дві гольові передачі.
Наступальна активність іноді дошкуляла оборонній надійності Тимчика. Часом він припускався позиційних помилок у зоні своєї безпосередньої відповідальності. Проте зазвичай за рахунок швидкості компенсовував цей огріх.
Гра Тимчика не залишилась непоміченою Сергієм Ребровим, що вилилося в участь у двох матчах першої команди Динамо.
АХМЕД АЛІБЕКОВ
Вихованець запорізької школи футболу, номінально цей футболіст – центральний півзахисник. І починав він груповий турнір як основний опорний хав Динамо. Алібекова не назвеш типовим опорником української футбольної школи – «бультер’єром», що випалює траву під собою та відриває ноги суперникам, пластаючись у підкатах і не встаючи з власної «п’ятої точки». Навпаки, Ахмеда не назвеш сильним у відборі руйнівником. Це дуже розумний футболіст із прекрасним баченням поля, вибором позиції та чудовою технікою. Його функції на полі, наводячи «попсовий», проте зрозумілий кожному приклад, – це функції Андреа Пірло. Тобто Алібеков повинен був диригувати грою своєї команди із глибини поля. І це йому вдавалося дуже непогано завдяки спокою, холоднокровності у роботі з м’ячем навіть під тиском суперника.
Проте найбільше у цьому груповому турнірі Алібеков сподобався, граючи на позиції центрального захисника. Особливо показовим був виїзний матч проти Бенфіки, коли за рахунку 1:1 з поля було вилучено Калюжного, і Ахмед перемістився на його позицію. Захист Динамо, що мав чимало проблем у першій половині зустрічі, отримав лідера, керівника і став грати напрочуд зібрано, компактно, дисципліновано. Сам же Алібеков наприкінці того матчу ще й реалізував пенальті, що приніс киянам перемогу.
МИКОЛА ШАПАРЕНКО
Один із лідерів команди Юрія Мороза. Вихованець маріупольського Іллічівця уже понюхав пороху баталій у Прем’єр-лізі, де дебютував у 16 років і навіть встиг відзначитися забитим м’ячем. Можливо, саме цей досвід додає Шапаренку впевненості на міжнародному молодіжному рівні.
Впевненості, що дозволяє вести гру Динамо в середині поля, задавати їй темпу і напрямку. Микола практично у кожному матчі групового турінру був одним із найкращих на полі, гармонійно поєднуючи у своїй грі як захисну, так і атакувальну роботу. Таких прийнято називати «box-to-box midfielder». Шапаренко – технічний, рухливий, динамічний, чудовий у забезпеченні своїй команді контролю м’яча. Дуже важливим є його вміння зіграти на загострення, віддати так званий ключовий пас і здатність мислити на полі нестандартно. Проте не цурається Микола і чорнової роботи, його якісна, злагоджена у команді робота проти м’яча, гра в пресингу також заслуговують на компліменти. Дуже важко уявити успішну команду Юрія Мороза без Миколи Шапаренка у її складі.
БОГДАН ЛЄДНЄВ
Правий вінгер Динамо, забивши 6 м’ячів, став одним із найкращих бомбардирів групового турніру. Лєднєв має всі характеристики, необхідні успішному фланговому форварду. Невисокий на зріст, атлетичний, прекрасно координований, з чудовою вибуховою швидкістю, сильний у дриблінгу, сміливий у прийнятті рішень, націлений на ворота суперника. Ліва нога Богдана заслуговує особливих компліментів. Як і його майстерність у виконанні стандартів. 3 м’ячі у групі Лєднєв забив ударами зі штрафних.
Влітку минулого року Богдан був близьким до переходу із юнацької команди Дніпра до Малаги, але Динамо вчасно, як то кажуть, «зіграло на випередження» і, вочевидь, не пошкодувало, оскільки нещодавно підписало з футболістом новий довготривалий контракт.
Віктор Вацко
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
