- Мироне Богдановичу, коли ви прийшли в «Дніпро», це ще був солідний суперклуб, чи вже тоді відчувалися певні проблеми?
- Не скажу, що все було на найвищому рівні, але ситуація була терпима. Ще перед підписанням контракту я поспілкувався з гравцями. Вони сказали, що в них у клубі є тримісячна затримка з виплатою заробітної плати. Але гроші згодом виплачують. Просто там так було заведено. Ну це була не велика проблема.
- Коли проблеми «Дніпра» стали для вас очевидними?
- Біда прийшла тоді, коли її ніхто не чекав. Ми вийшли у фінал Ліги Європи, команда на ходу, на слуху в усій Європі. Нам потрібно було підсилити ще дві-три позиції й ми спокійно могли йти в Лігу чемпіонів. І тут це все почалося. Пішов Коноплянка, пішов Калінич... Зарплату перестали виплачувати взагалі. Тоді я зрозумів, що це кінець.
- Чи можна було на той час врятувати клуб від краху, продаючи лідерів на трансферному ринку?
- Напевно, що можна. Але за два роки праці в цьому клубі я так і не зрозумів їхньої маркетингової та трансферної політики. Жодної стратегії, ніхто ні за що не відповідає... Все залежить від бажання та рішення лише однієї людини. Я дотепер так і не розумію, що це було. Як можна було знищити таку команду, як можна було залізти в такі борги, маючи на руках величезний людський капітал?
Команда направду була класна, самі футболісти не хотіли нікуди йти, але ситуація змусила їх покинути «Дніпро». Якби була поставлена нормальна трансферна політика, цієї ситуації можна було уникнути. Але ніхто цього не хотів робити. Тепер мені очевидно, що власник «Дніпра» просто хоче втопити цю команду, знищити. Але «Дніпро» - це ж не просто команда. Це бренд, це гордість міста й області. Це історія цілого регіону, яку знищила одна людина. Що ж, нехай це буде на його совісті.
- Яким бачите подальший розвиток подій довкола «Дніпра»?
- Та з ним буде те саме, що й з «Металістом». А який інший вихід, якщо власникові футбол не цікавий? Він неодноразово говорив, що футбол йому до лампочки. Граєте собі там, ну й грайте. Що може врятувати команду? Лише бажання президента. Якщо він погасить всі борги, з клубу знімуть санкції і можна буде відновлювати команду. Я сумніваюсь, що інший інвестор захоче брати команду з більш ніж 20-мільйонними боргами.
- Як справа з вашою заборгованою зарплатою?
- О, я ще далеко в черзі. (Усміхається). Перед мною чоловік 20, яким заборгували солідні суми. Тому великих ілюзій я не маю, але здаватися теж не буду. Боротимусь за свою зарплату до кінця. Тим паче, що винен мені гроші далеко не найбідніший в Україні чоловік.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
