У футболі існує три основних способи ведення гри. Перший - підлаштуватися під суперника і намагатися реалізовувати свої козирі, шукати свій шанс. Другий - нав'язати противнику свою гру, а це зараз роблять «Шахтар», «Динамо» і, взагалі-то, збірна України. Третій - як вийде, а він, як показує життя, спрацьовує найчастіше.
Тема позиційних атак, безумовно, цікавить сьогодні уболівальників і фахівців, але їй, на мій погляд, приділяється занадто багато уваги. Сама по собі позиційна атака носить досить умовний характер, оскільки в будь-який момент може перерости в швидку. У цьому можна переконатися на прикладі іспанської «Барселони». Ось каталонці довго контролюють м'яч, намагаються розкрити зони, потім шукають якесь гостре рішення, втрачають м'яч, тут же вступають у відбір і в два або три паси забивають гол. Виходить, була позиційна атака, а стала швидка, правда? Я бачив статистику, згідно з якою «Барса» - одна з найкращих команд в Європі за кількістю м'ячів, забитих в результаті швидких атак. При середньому володінні м'ячем під 70%...
В Україні з позиції сили весь час грають два колективи - «Шахтар» і «Динамо». Я не вважаю, що в Києві на сьогодні гірше організація гри або готовність футболістів. Це не так. Вся справа в майстерності виконавців, а у гірників ефективність переважної більшості атак залежить від бразильських гравців.
Два роки «Динамо» домагалося хорошого результату, радувало уболівальників своєю грою, але щось раптом зламалося. Що саме? На мою думку, знизився загальний рівень індивідуальної майстерності. Але готовність гірше не стала. Більш того, наскільки мені відомо, команда, навпаки, додала в функціональному плані, збільшивши обсяг і бігової, і швидкісної роботи.
Чому ми приділяємо так багато уваги кваліфікації футболістів? Все дуже просто. Коли йде пошук оптимального рішення в атаці, розхитування оборонних побудов, багато що вирішує вміння обіграти суперника один в один, віддати своєчасну передачу. Обіграв когось, виконав ризикований пас - отримав чисельну перевагу, і оборона противника змушена перебудовуватися. По суті, відразу порушується вся структура і виникає гострота.
Позиційна атака - це велике число безпечних передач, максимальна ширина атаки при контролі м'яча. Але це, повторюся, не самоціль, а пошук гострого рішення в нападі. Тільки з боку може здаватися, що всі ці підготовчі передачі не приносять користі, але це не так. Поки ти контролюєш м'яч, суперник весь час перебудовується, витрачає багато зусиль. А атакуюча команда, як говорив Хосеп Гвардіола, в цей момент відпочиває. Вода, як то кажуть, камінь точить. Втім, важливим є контроль м'яча в активній зоні, а не в центрі поля і вже тим більше не на своїй половині.
А ще - потрібно постійно рухатися. У «МЮ» в матчах проти «Зорі» було дуже багато позиційних атак, але гравці весь час відкривалися, крайні півзахисники звужували, проникали в зони, мінялися позиціями, смикали захисників. Англійці розкрили нашу оборону рази три, не більше. Але цього їм вистачило...
Втім, таких команд, як «Манчестер Юнайтед», з таким підбором виконавців, не так і багато, але і ці колективи не соромляться вирішувати проблему позиційних атак, коли суперник закривається, коли потрібно забивати, старим дідівським способом. В кінці поєдинку йде звичайний навал, гра, як то кажуть, на стовпа. Але тут важливо, звідки ти вантажиш довгі передачі. Якщо з центру поля, то це не так ефективно, а якщо трохи з флангу, то це вже може створити проблему для захисників.
Загалом, вік живи - вік учись. У футболі, з одного боку, все дуже просто, але в той же час неймовірно складно. Однак цікаво, тому ми весь час вчимося, адже футбол - це наше життя.
Команди з провідних європейських чемпіонатів із максимальним показником володіння м'ячем
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
