Станіслав міг пропустити перший офіційний матч в році через травму. Наставник олександрійців Володимир Шаран навіть готовий був зіграти без номінальних форвардів в поєдинку проти «Волині». Щоб набрати необхідні кондиції напередодні відновлення чемпіонату Кулішу довелося пожертвувати вихідними, працюючи трохи більше за інших. Все виявилося не даремно – нападаючому, у якого у футбольному співтоваристві вірив чи не один Шаран, вдалося вистрілити, оформивши перший за три роки покер у кар'єрі.
Кілька років тому прізвище Куліша щільно асоціювалася з першою та другою лігами України. Навіть підвищення «Сталі», за яку на той момент виступав нападник, з одного дивізіону ПФЛ до іншого не особливо вплинуло на скорострільність форварда, що стабільно колотив мінімум по два десятки голів за сезон. Прихильники, що виступають за відсутність різниці між першими двома дивізіонами країни, вимагали забрати Станіслава до УПЛ, де у теорії він повинен був би продовжити штампувати голи, наводячи жах на голкіперів.
Переломний момент стався на стику весни і осені 2015-го. Контракт Куліша зі «Сталлю» закінчувався, продовжувати його у форварда не було ніякого бажання. Кам'янчани навіть готові були дати футболісту найвищу (на той момент) зарплату в історії невеликого клубу, однак навіть це його не переконало залишитися ще на сезон-два в Дніпропетровській області: нападник вирішив приєднатися до «Металіста». Важко це назвати рухом вгору, враховуючи, що «сталевари» за підсумками того ж сезону путівку в еліту через кабінети також отримали. Швидше відхід убік від звичного порядку речей в надії розкрити себе у новому середовищі.
Харківський клуб на той час активно просідав. Вже практично ні для кого не було секретом, що той сезон буде останнім для «жовто-синіх» у професійному футболі, гравці команди регулярно розповідали про фінансові проблеми, які заважають сконцентруватися на футболі. Здавалося б, ідеальна середа для того, хто хоче заявити про себе: поки твої партнери переживають з приводу нефутбольних моментів, можна спробувати розрекламувати себе, закріпившись в еліті. Тільки розкритися навіть у напівживому Харкові йому так і не вдалося. Олександр Севідов начебто в промовах і висловлював довіру форварду, проте практику він часто отримував в дублі, не відігравши за півроку жодного повного матчу за основну команду «Металіста».
Незважаючи на проблеми з результативністю на рівні УПЛ на форварда звернула увагу «Олександрія», заявивши його на другу частину минулого сезону. Тренерський штаб «городян» куди активніше залучав Куліша до ігор, однак нападник продовжував мовчати, відкладаючи голи на потім.
Перервати безгольову смугу вдалося в жовтні. У домашньому матчі проти «Сталі» форвард вийшов на поле в середині другого тайму замість Яремчука, який до того часу ввів монополію на позицію єдиного нападника в команді. Успіх приніс простріл Мікіцея і вдало підставлена «щічка» Станіслава: перший за більш ніж півтора роки гол, та ще й у ворота клубу, у складі якого він є кращим бомбардиром в історії.
Далі вже було простіше, перш за все, психологічно. Куліш став автором вирішального голу в гостьовому поєдинку проти «Зорі», принісши своїй команді перемогу вже в компенсований час, але більше восени не забивав.
Яремчук вже повернувся до «Динамо», Пономар пропускав зустріч з «Волинню» через дискваліфікацію, тому вихід Куліша в старті читався. Правда, навряд чи вболівальники «Олександрії» мали особливі надії, що форварду вдасться стати MVP зустрічі, однак нападник за дев'яносто хвилин відзначився чотири рази.
Можна, звичайно, зараз почати шукати виправдання такої результативності: і стан нинішньої «Волині» (покери у футболі взагалі трапляються почасти завдяки якимось обставинам), і те, що форвард три з чотирьох своїх голів забив буквально з воротарського майданчика. Але потрібно розуміти, що не всі повинні брати м'яч, по два рази обігрувати всю команду суперника і занести його на голові у ворота, не всі мають забивати зі штрафних. Для техніки в «Олександрії» є Грицук і Чорний; для флангових кросів – Цуріков і Чеботаєв; а комсь потрібно постійно бути в потрібному місці і все це завершувати, щоб крім краси футболу був ще й результат.
Свій четвертий гол у вчорашньому матчі Куліш забив невимушено, миттєво зорієнтувавшись у ситуації і в дотик з лінії штрафного перекинувши воротаря із захисниками «хрестоносців». Такий хід дав зрозуміти, що у форварда тепер вірить не тільки його головний тренер, але і він сам. Навряд чи доводиться очікувати, що акції з чотирма голами за гру стануть регулярними на олександрійській «Ніці», хоч і хотілося б. Адже колись же страждання з приводу відсутності в Україні забивного форварда мають завершитися.
Олександр Риженко
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
