Головним тренером «біло-синіх» в той час був Анатолій Дем'яненко. Саме йому належить крилата фраза про «хлопчика зі 130-го кілометра», яка пізніше трансформувалася в прізвисько гравця. А ось повна версія того висловлювання: «...до речі, мені тут недавно повідомили, що в 130 кілометрах під Києвом наші селекціонери знайшли хлопчика, якого фахівці вже зараз називають другим Шевченком» (прес-конференція Анатолія Дем'яненка, грудень 2006 року).
Правда, через десятиліття Анатолій Васильович про подробиці знахідки «діаманта» згадує неохоче, каже, мовляв, давно це було і багато стерлося з пам'яті. І скромно додає — сам він мав лише непряме відношення до появи «другого Шевченко» в динамівських рядах.
— А хто вам вперше повідомив про молодого футболіста Андрія Ярмоленка? — запитує в Анатолія Дем'яненка zbirna.com
— Сан Санич Томах, який на той час тренував чернігівську «Десну», в розмові зі мною якось прохопився, мовляв, у його команді є дуже перспективний хлопець, який за рівнем може підійти вимогам «Динамо». Порадив мені до нього придивитися. Через пару місяців я викликав Андрія на перегляд.
— Яке перше враження він на вас справив?
— Цікавий, фактурний нападник. Вже тоді відрізнявся хорошим дриблінгом, розумними переміщеннями по полю. Була видна швидкість думки: він вдало обирав позицію для завершення атаки. В Ярмоленку спочатку відчувався дуже великий потенціал! Хоча одного таланту замало. Потрібно багато працювати, щоб розвивати цей талант. І Андрій умів і любив працювати! Важливе також і терпіння, адже Ярмоленко довелося довго чекати свого зоряного часу. Кілька років він освоювався в іграх за «Динамо-2» і за дубль. В основі клубу дебютував вже після мого відходу...
— Дуже багатьох динамівських вундеркіндів згубила відсутність дисципліни і загульний спосіб життя — дискотеки, загули в нічних клубах... Ярмоленко зумів уникнути цього?
— Не пригадую, щоб у нього були якісь проблеми по дисципліні. Він з тих, хто себе не витрачав даремно.
— Зараз не шкодуєте про те висловлювання про «другого Шевченка»?
— А я дійсно його тоді так назвав? Швидше за все, я передав чиїсь слова. Зрозумійте — не може бути другого Шевченка, так само як і другого Блохіна або другого Дем'яненка. Будь-яка копія буде гірша оригіналу. Андрій Ярмоленко відбувся як самостійна футбольна особистість. Він — один з найсильніших, якщо не найсильніший гравець українського чемпіонату. Правда, я думаю, що в київському «Динамо» його перетримали. Але це моя думка, і я її нікому не нав'язую.
— От і по версії сайту transfermarkt.de трансферна вартість Ярмоленка за останній рік впала на шість мільйонів євро...
— У питаннях ціни я не великий фахівець. Хоча все елементарно: у хлопця знизилася мотивація. Саме рік тому Андрій, як я вважаю, був готовий переходити в сильніший чемпіонат. Адже і, що найголовніше, вигідні пропозиції були! Чому в результаті він залишився — треба питати не в мене...
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
